Наша команда
ШЕЛЕСТ Євген Федорович, Почесний Голова правління Центру воєнної політики та політики безпеки.Народився в 1956 році, у Збройних Силах з 1973 по 2008 роки, закінчив Київське вище командне загальновійськове училище у 1977 році, Військову академію ім. Фрунзе у 1988 році, Національну академію оборони України у 2003 році.
Проходив службу у військах на посадах від командиру взводу до командира полку (ПрикВО, Республіка Куба, ЗакВО), у штабі Сухопутних військ Збройних Сил України та Генеральному штабі Збройних Сил України на посадах від заступника начальника відділу до начальника Головного управління оборонного планування Генерального штабу Збройних Сил України.
У період служби у Генеральному штабі Збройних Сил України займався створенням системи кадрового менеджменту у Збройних Силах України та в Генеральному штабі Збройних Сил України; створенням системи оборонного планування у Збройних Силах України; організацією та проведенням оборонного огляду в Україні; розробкою Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки; створенням та впровадженням системи інформаційно-аналітичного забезпечення оборонного планування.
Після звільнення з лав Збройних Сил України займається розробкою та практичною реалізацією проекту щодо створення та розвитку громадської незалежної організації «Центр воєнної політики та політики безпеки».
Одружений, має дорослих сина та доньку.
ШУЛЯК Петро ІвановичГолова Координаційної ради Центру воєнної політики та політики безпеки.
Народився в 1945 році в Рівненській області.
У 1967 році з відзнакою закінчив Київське вище загальновійськове командне училище імені М.В.Фрунзе. Офіцерську службу розпочав на посаді командира взводу. З 1971 до 1986 року пройшов шлях від командира роти до начальника штабу дивізії.
У 1975 році закінчив з відзнакою Військову академію імені М.В. Фрунзе, а у 1988 році - академію Генерального штабу Збройних Сил СРСР.
У 1988 - 1998 роках обіймав посади: командира дивізії, начальника управління кадрів військового округу, начальника управління кадрів групи військ, командуючого армією, заступника командуючого військами округу, командуючого військами округу, командувача військами оперативного командування.
З 1998 по 2001 рік - заступник Міністра оборони України - командувач Сухопутними військами Збройних Сил України;
з 2001 по 2002 рік - начальник Генерального штабу Збройних Сил України;
з 2002 по 2004 рік - Головнокомандувач Сухопутних військ Збройних Сил України.
У 2004 році звільнився з лав Збройних Сил України у військовому званні "генерал-полковник".
Нагороджений орденами «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» III ступеня (1981 рік), Червоної зірки (1990 рік), Богдана Хмельницького II і III ступенів (1996 і 2009 роки) та 30 медалями.
Кандидат військових наук, старший науковий співробітник.
Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2004 року.
СОБКОВ Василь Тимофійович
Голова Експертної ради Центру воєнної політики та політики безпеки.
Народився в 1944 році в Хмельницькій області.
У 1966 році закінчив Казанське танкове командне училище, у 1977 році Військову академію бронетанкових військ, 1984 році Військову академію Генерального штабу Збройних Сил СРСР.
Офіцерську службу проходив у військах Прикарпатського військового округу на посадах командира танкового взводу, учбового взводу і учбової роти, танкового батальйону, начальника штабу танкового полку, командира танкового полку, заступника командира танкової дивізії в Західній групі військ у Німеччині.
З 1984 року командир мотострілкової дивізії Закавказького військового округу. У 1987-1989 рр. - командир армійського корпусу Туркестанського військового округу. З 1989 р. – командувач 6-ї гвардійської танкової армії Київського військового округу, з 1991 р. – командувач 2-ї танкової армії Західної групи військ у Німеччині.
У 1992 році Указом Президента України призначений начальником Головного штабу Збройних Сил України – першим заступником Міністра оборони України.
З 1992 року командувач військ Прикарпатського військового округу;
з 1994 року по 1998 рік року заступник Міністра оборони України - Командуючий Сухопутними військами Збройних Сил України;
з 1998 року по 2002 рік Генеральний інспектор Генеральної військової інспекції при Президентові України;
з 2002 року по 2004 рік радник Міністра оборони України.
У 2004 році звільнився з лав Збройних Сил України у військовому званні "генерал-полковник".
Нагороджений орденом «Красной звезды», орденами Б. Хмельницького I, II і III ступенів, відзнаками Міністерства оборони України «Доблесть і честь», «Знак пошани», 22 медалями.
КУНИЦЬКИЙ Сергій Володимирович
Голова правління Центру воєнної політики та політики безпеки.
Полковник запасу.
Народився в 1971 році, в Збройних Силах з 1988 по 2008 роки, закінчив Київське суворівське військове училище в 1988 році, Київське вище танкове інженерне училище в 1992 році, Національну академію оборони України в 2006 році.
Проходив службу на посадах від командира взводу до начальника відділу Генерального штабу Збройних Сил України. Після звільнення в запас займається питаннями формування та розвитку Центру воєнної політики та політики безпеки.
Одружений, має доньку.
Заступник Голови правління Центру воєнної політики та політики безпеки.
Капітан запасу.
Народився в 1981 році, в Збройних Силах України з 1998 по 2008 роки, закінчив військовий інститут Київського національного університету ім. Тараса Шевченка в 2003 році.
Проходив службу на посадах від начальника фінансової служби окремого батальйону до офіцера відділу в управлінні Генерального штабу Збройних Сил України. Після звільнення в запас займається питаннями євроатлантичної інтеграції України.
Не одружений.
Начальник соціологічної служби Центру воєнної політики та політики безпеки.
Полковник запасу, кандидат філософських наук.
Народився в 1956 році, в Збройних Силах з 1973 по 1999 роки, закінчив Сумське вище командне артилерійське училище у 1977 році, філософський факультет Київського державного університету ім.Т.Г.Шевченка у 1988 р.
Проходив службу на посадах від заступника командира артилерійського дивізіону до докторанта кафедри суспільно-гуманітарних наук Академії Збройних Сил України. Після звільнення в запас займається науковою роботою з питань теорії і практики соціального управління, соціальні процеси і явища в Збройних Силах України.
Одружений, має двох синів та доньку.
