Одним з основних чинників, які впливають на визначення напрямів військової реформи, воєнних загроз для України та завдань Збройних Сил з їх нейтралізації та ліквідації, є зміни у засобах і способах збройної боротьби.
Вони, базуючись, передусім, на новітніх інформаційних і техніко-технологічних розробках, суттєво змінюють характер збройних конфліктів та війн.
Зокрема, їх головними рисами стали майже повна військово-технічна та інформаційна перевага однієї із сторін конфлікту, масоване застосування нею дистанційно-пілотованих і роботизованих літальних апаратів та далекобійної високоточної зброї. Саме така зброя сухопутного, морського та повітряного базування, інтегрована із системами повітряно-космічної розвідки, управління, цифрового зв’язку, глобальної навігації тощо, складає основу сучасних засобів збройної боротьби. За їх допомогою у реальному масштабі часу відбувається виявлення та ураження важливих об’єктів військового, воєнно-економічного та адміністративного призначення з метою примушення іншої сторони до капітуляції.
Однією з характерних особливостей форм і способів збройної боротьби є те, що, наприклад, у Югославії та Лівії сухопутні контингенти іноземних збройних сил не вторгалися на території цих країн та не вели бойових дій. Нині лише США спроможні у повному обсязі реалізувати концепцію ведення нових, так званих мережецентричних або дистанційних чи безконтактних війн. Частково опановувати військово-технічну базу таких війн намагаються Велика Британія, Франція та Китай, які мають достатні для цього економічні та науково-технологічні можливості.
Таким чином, можливо стверджувати, що „мережецентризм” – це результат інтеграції бойових систем на полі бою, мереж управління, обчислювальної техніки, засобів зв’язку та розвідки.
Для решти ж держав, особливо зі складу колишнього Варшавського договору та СРСР, у тому числі України та Росії, реформування та підготовка збройних сил до подібних війн триватимуть ще не одне десятиліття. Саме тому під час останнього російсько-грузинського конфлікту бойові дії відбувалися із застосуванням так би мовити „старих” засобів, форм і способів збройної боротьби, притаманних війнам 50-х–80-х років минулого століття.
Незважаючи на це, заходи військової реформи вимагають враховувати особливості розвитку згаданих засобів, форм і способів.
В цьому контексті багато дискусій точиться довкола війн з тероризмом і піратством, а також інформаційних, психологічних, кібернетичних, економічних, торговельних та інших війн. Але під час них збройна боротьба між різними державами або взагалі не відбувається, або вона відіграє обмежено-допоміжну роль. Тому ведення таких війн не належить до головних завдань збройних сил, у тому числі українських.
Зважаючи на наведене, заходи військової реформи в Україні мають враховувати сучасні та майбутні зміни у згаданих засобах, формах і способах збройної боротьби.
В сучасному світі принципово новим видом протиборства й бойового забезпечення є інформаційна боротьба. У воєнну сферу вже давно увійшов термін „інформаційна боротьба” – завоювання і утримання інформаційної переваги над противником під час підготовки та ведення операцій (бойових) дій. Крім того, технологічно розвинуті країни світу завчасно впливають на противника в інформаційній сфері з метою прийняття вигідних для себе рішень протилежною стороною.
Основними завданнями інформаційної боротьби є перехват та обробка інформації, що передається каналами зв’язку в системі управління військами противника, з її подальшим перекрученням, знищенням або викраденням, а також порушення нормального функціонування його комп’ютерних систем.
Крім того, важливе завдання інформаційної боротьби – психологічний вплив на противника, що здійснюється шляхом застосування засобів масової інформації.
За напрямами впливу на противника інформаційну боротьбу поділяють на інформаційно-технічну та інформаційно-психологічну.
Об’єктом впливу інформаційно-технічної складової інформаційної боротьби є системи управління і зв’язку, інформаційні системи, системи захисту інформації, а також радіоелектронні засоби протидіючих сторін, а об’єктом впливу інформаційно-психологічної складової інформаційної боротьби – окрема людина або група людей.
Крім того, за поглядами вітчизняних воєнних теоретиків, інформаційна боротьба окрім вищенаведених загальновизнаних складових на сучасному етапі отримує додаткову складову – інформаційно-військову, що передбачає об’єднання інформаційних мереж засобів розвідки і органів управління з інформаційними мережами засобів ураження, технічного та тилового забезпечення на основі єдиного інформаційно-комунікаційного простору, що функціонує в режимі реального часу. Завдяки створенню єдиного інформаційно-комунікаційного простору досягається перевага (інформаційне домінування) на полі бою, що дозволяє у багато разів ефективніше реалізовувати наявний бойовий потенціал угруповань військ (сил) під час воєнних дій.
Існуючі та виникаючі загрози національній безпеці держав у воєнній сфері обумовлюють появу нових теорій і концепцій щодо їх нейтралізації. Однією з таких теорій стала концепція „мережецентричних воєнних дій”. В концептульно-теоретичному плані модель „мережецентричних воєнних дій” являє собою систему, що складається з трьох основних підсистем-мереж: інформаційної, сенсорної (розвідувальної) і бойової (вогневих засобів). Мережецентричні воєнні дії передбачають створення розгалуженої мережі інформованих та географічно розосереджених сил.
Для реалізації завдань інформаційної боротьби застосовується новий тип зброї – „інформаційна”, що являє собою засоби несанкціонованого доступу до інформаційних ресурсів із подальшим їх знищенням, перекрученням або викраденням, а також засоби порушення функціонування інформаційних мереж.
На відміну від ударної високоточної зброї, що уражає окремі важливі об’єкти, інформаційна зброя є системо-руйнівною. Вона виводить з ладу не тільки бойові, а й цілі соціальні та економічні системи.
За результатом впливу інформаційна зброя може бути зіставлена зі зброєю масового ураження, а її відносна дешевизна є головною перевагою над будь-якою іншою зброєю за критерієм ефективність/вартість.
Світовий досвід щодо виконання практичних завдань у межах інформаційно-технічної складової інформаційної боротьби свідчить про необхідність упровадження комплексного підходу до підготовки фахівців із протидії в кібернетичному просторі, який ґрунтується на перетині знань та вмінь із різних напрямів, спеціальностей та спеціалізацій підготовки.
Аналіз показує, що найбільш характерними напрямами підготовки, які повною мірою відповідають вимогам до військових фахівців у галузі інформаційної боротьби, є: 6.050101 Комп’ютерні науки, 6.050201 Системна інженерія, 6.050903 Телекомунікації та 6.170101 Безпека інформаційних і комунікаційних систем.
Комплексний підхід дозволяє надати особі, яка навчається, інтегровані знання, уміння та навички щодо побудови та експлуатації систем захисту інформаційної інфраструктури органів державного та військового управління, інформаційно-телекомунікаційних систем та мереж; планування та реалізації спеціальних операцій у кібернетичному просторі, а також сформувати теоретичну базу для виконання відповідних практичних завдань.
У Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України „Київський політехнічний інститут” основна увага приділяється підготовці військових фахівців, які здатні вести бойові дії у кібернетичному просторі – інформаційно-комунікаційному просторі, який охоплює розгалужені комп’ютерні мережі та електронні пристрої, що використовуються для збереження, обробки та обміну інформацією.
Підготовка військових фахівців здійснюється за кількома спеціальностями, одна з яких – Інформаційні управляючі системи та технології спеціального призначення. В межах цієї спеціальності курсанти навчаються за спеціалізаціями:
Програмне забезпечення інформаційної боротьби у комп’ютеризованих системах і мережах спеціального призначення;
Математичне, інформаційне і програмне забезпечення інформаційно-розрахункових систем штабів військ;
Інтелектуальні системи та технології підтримки прийняття рішень органів управління військами.
Випускники отримують кваліфікацію фахівця з інформаційних технологій, інженера (професіонала) у галузі інформаційних технологій, офіцера тактичного рівня управління.
Ці фахівці володіють методологією проведення теоретичних досліджень у галузях, сферою практичного застосування яких є: розробка та дослідження спеціальних програмних та програмно-апаратних засобів захисту і обробки інформації в інформаційно-комунікаційних системах; розробка методології синтезу систем захисту інформації та створення їхніх математичних моделей; розробка інтегрованих стратегій захисту інформаційних систем та мереж; розробка методології інформаційної безпеки в комп’ютерних системах; математичні дослідження й моделювання інформаційних процесів; розробка технічних та криптографічних методів захисту інформації та реалізація на їх основі програмних та програмно-апаратних засобів захисту інформації.
Основними професійними уміннями фахівців з інформаційної боротьби є: аналізувати захищеність програмних продуктів комп’ютеризованих систем та мереж військового призначення, розробляти та експлуатувати програмно-технічні засоби забезпечення безпеки комп’ютеризованих систем та мереж, розробляти загальне та спеціальне програмне забезпечення з реалізацією захисних функцій, виконувати аналіз ризиків та джерел загроз, практично вирішувати завдання захисту програм та даних в інформаційних мережах військового призначення та давати оцінку якості прийнятих рішень, практично вирішувати завдання захисту в операційних системах, проектувати бази даних та розподілені системи обробки інформації, що мають необхідні характеристики забезпечення безпеки даних відповідно до вимог стандартів інформаційної безпеки та інші.
Основними умовами для ефективної підготовки висококваліфікованих фахівців є: потужна навчально-матеріальна база, що включає сучасні засоби озброєння та військової техніки; якісний склад науково-педагогічних працівників відповідного профілю (обов’язкова наявність наукових шкіл) та комплексний підхід, який дозволяє отримувати інтегровані фундаментальні знання у таких галузях знань, як інформатика та обчислювальна техніка, автоматика та управління, радіотехніка, радіоелектронні апарати та зв’язок, інформаційна безпека, а також військові науки.
У Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України „Київський політехнічний інститут” підготовлено три випуски військових фахівців з протидії у кібернетичному просторі освітньо-кваліфікаційного рівня „магістр”.
Сьогодні, випускники інституту за спеціалізацію „Програмне забезпечення інформаційної боротьби у комп’ютеризованих системах і мережах спеціального призначення” проходять службу на інженерних посадах в інформаційно-телекомунікаційних вузлах та підрозділах автоматизації органів військового управління у відділах програмування, супроводження програм, програмно-технічного забезпечення, забезпечення безпеки інформації та інших.
Застосування комплексного підходу у підготовці фахівців зазначеного профілю, крім професійних знань, дозволяє надавати їм базові знання з основ передачі та обробки інформації у єдиному інформаційно-комунікаційному просторі інформаційної боротьби за допомогою електрозв’язку та радіозв’язку.
З огляду на вищевикладене можна констатувати, що в Україні, зокрема у Збройних Силах, значна увага приділяється питанням створення необхідних умов для вирішення задачі підготовки кадрів з інформаційної боротьби. Підготовка висококваліфікованих фахівців у ВІТІ НТУУ „КПІ” на основі комплексного підходу дозволяє створити передумови для побудови єдиної загальнодержавної системи протидії у кібернетичному просторі, а також розробити практичні рекомендації щодо набуття Збройними Силами України спроможностей для її ведення.
Міночкін А.І., для ЦВППБ
