Положеннями Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки передбачається виконання низки завдань, які є ключовими для подальшого становлення Збройних Сил України. Серед них, безумовно, слід відзначити формування Об’єднаного оперативного командування.
Завдання
Сьогодні в світі формуються нові умови розвитку системи міжнародної безпеки, спостерігається зміна видів загроз національній безпеці держав, зокрема у воєнній сфері, що призводить до уточнення поглядів щодо напрямків розвитку збройних сил.
Як свідчить досвід збройних сил розвинутих країн світу, загальною тенденцією їх будівництва стала відмова від чисельних збройних сил з громіздкою багаторівневою системою управління. Це пов’язано з уточненням форм і способів ведення збройної боротьби і зниженням вірогідності виникнення великомасштабної війни, з одного боку, та суттєвим зростанням вимог до управління військами (силами), з іншого. Однією з тенденцій розвитку армій держав світу є також прийняття на озброєння нових автоматизованих зразків озброєння та широке використання автоматизованих систем управління військами (що дозволяє значно знизити кількісний склад збройних сил), їх інтеграція з системами розвідки, навігації, космічної підтримки тощо, що вже тепер у ряді випадків дозволяє вирішувати ряд завдань ведення операцій (бойових дій), фактично, в режимі реального часу.
З урахуванням досвіду армій розвинутих країн світу та за результатами проведення Оборонного огляду, у 2005 році була розроблена та набула чинності Державна програма розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки, в якій передбачено перехід на триступеневу систему управління (Генеральний штаб – Об’єднане оперативне командування – оперативне угруповання військ (сил), армійський корпус, повітряне командування) з відповідним функціональним розподілом.
Згідно з вимогами зазначеної програми, був створений новий для ЗС України орган військового управління оперативного рівня – Об’єднане оперативне командування Збройних Сил України (ООК ЗС України), головними завданнями якого визначено оперативне планування застосування та управління:
міжвидовим угрупованням військ (сил) під час виникнення воєнних конфліктів і кризових ситуацій;
миротворчими контингентами Збройних Сил України;
силами та засобами, визначеними для участі в антитерористичних операціях і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру загальнодержавного (регіонального) рівня.
Досягнутий рівень
Створення ООК дозволяє мати у ЗС України орган управління постійної готовності для реагування на головні загрози безпеці держави як у мирний час, так і на особливий період.
Понад три роки з моменту офіційного створення ООК не пройшли даремно. Вже на сьогодні ООК здійснює управління визначеними силами та засобами, що залучаються до ліквідації надзвичайних (кризових) ситуацій мирного часу, українськими миротворчими контингентами за кордоном, а також здійснює оперативне планування застосування військ (сил) на особливий період. Протягом 2007-2010 років ООК неодноразово залучалося до управління визначеними силами та засобами ЗС України під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру.
Слід зазначити, що ООК є також, фактично, єдиним органом управління, штатна структура якого максимально наближена до структури сучасних пунктів управління, а також, на відміну від командувань видів ЗС України та оперативних командувань, має у складі компоненти для управління силами та засобами всіх видів ЗС України, спеціальних операцій тощо. У складі ООК, крім того, є унікальні підрозділи, наприклад, з питань цивільно-військових відносин. Які, до речі, відсутні в інших органах управління оперативного рівня.
Головним потенціалом будь-якого органу управління є люди, про що, на жаль, дуже часто просто забувають. Під час заходів оперативної підготовки, виконання низки інших завдань за призначенням генерали та офіцери ООК досягли значного рівня професійної підготовки і злагодженості в роботі. На сьогодні ООК, порівняно з іншими органами управління оперативного рівня, має найбільший відсоток офіцерів з оперативно-стратегічним (близько 27% штатної чисельності) та оперативно-тактичним (близько 46%) рівнями освіти.
Про рівень, на якому знаходиться сьогодні ООК, наочно свідчать результати виконання відповідних етапів його створення.
Зокрема, на першому етапі (2007 рік):
· створена базова основа ООК як органу військового управління оперативного рівня з функціями оперативного планування та управління миротворчими контингентами ЗС України;
· розгорнута система управління миротворчими контингентами;
· з 1 січня 2007 року розпочалося виконання функцій оперативного управління миротворчими контингентами.
Протягом другого етапу (2008 рік):
· продовжено роботу з удосконалення нормативно-правової бази функціонування та організаційно-штатної структури ООК;
· розпочалося виконання функцій оперативного управління визначеним складом військ (сил) у надзвичайних (кризових) ситуаціях у мирний час;
· під час командно-штабних навчань і тренувань апробовані алгоритми роботи оперативного складу у визначеній структурі пунктів управління.
У цілому, за результатами першого та другого етапів ООК оцінено керівництвом Генерального штабу як спроможне виконувати завдання за призначенням.
Але по завершенні другого етапу за різних причин (переважно об’єктивних, що не залежали від ООК) були перенесені терміни передачі функцій оперативного планування та управління визначеним складом військ за ситуаціями застосування Збройних Сил.
З 1 січня 2009 року розпочався третій, завершальний етап формування Об’єднаного оперативного командування, головним завданням якого є нарощування оперативних можливостей до рівня досягнення спроможності оперативного планування та управління угрупованням військ (сил). Вжиття заходів зазначеного етапу має забезпечити готовність ООК до початку виконання з 2011 року функцій управління визначеними угрупованнями військ (сил) за всіма варіантами ситуацій застосування ЗС з одночасним продовженням виконання заходів нарощування власних оперативних спроможностей.
Слід також зазначити, що на сьогодні ООК є єдиним органом військового управління оперативного рівня, наближеним до J-структури органів управління збройних сил провідних західних країн, офіцери якого набувають досвіду планування та проведення миротворчих операцій на оперативному рівні за стандартами ООН, ЄС тощо.
Відсутність у компетенції ООК функцій адміністративного управління та підготовки військ дозволяє утримувати цей орган у відносно незначній чисельності, з мінімальними фінансовими та іншими витратами на його підготовку за функціональним призначенням та утримання.
Таким чином, виконання решти спланованих заходів розвитку ООК до кінця 2011 року в цілому забезпечить його готовність до виконання завдань управління за всіма визначеними ситуаціями застосування ЗС.
Проблеми
Разом з тим, буде передчасно стверджувати, що всі сплановані заходи зі створення та розвитку ООК виконані саме так, як передбачалося свого часу керівництвом Міністерства оборони та Генерального штабу.
Перш за все, викликає сумнів спроможність ООК самостійно здійснювати в повному обсязі управління визначеними силами зі складу Повітряних Сил та Військово-Морських Сил. Така позиція ґрунтується на тому, що дотепер не виконані положення Державної програми розвитку ЗС України на 2006-2011 роки стосовно внесення до контуру управління ООК Центру повітряних операцій та Центру морських операцій.
Також через недостатню чисельність ООК воно потребує під час виконання завдань посилення оперативними групами від видів та інших органів військового управління ЗС України.
Іншим чинником, здатним вплинути на виконання ООК визначених завдань, насамперед на особливий період, є відсутність власних рухомих пунктів управління та необхідних засобів управління. Через обмежене фінансування не вдалося забезпечити ООК сучасними захищеними, портативними та мобільними засобами зв’язку та обробки інформації.
Водночас, можна стверджувати, що перехід Об'єднаного оперативного командування на J-структуру органів управління армій провідних західних країн не є повним. Зокрема, аналіз його структури дозволяє виявити відсутність об’єднаного центру оперативного управління (за стандартами західних країн – Joined Operation Center) як штатного підрозділу, що дозволяє здійснювати управління поточними операціями (заходами) на більш сучасному та якісному рівні, фактично в «on-line» режимі.
Проблема недостатньої кількості оперативного складу ООК ускладнюється недосконалістю процесів оперативного планування та управління, прийнятих у ЗС України. В еру інформаційних технологій важко погодитися з підходами, коли оперативне планування ґрунтується на відпрацюванні графічних частин планів з використанням топографічних карт обсягом у кілька десятків аркушів. Інформація (як правило, не завжди потрібна) наноситься офіцерами на карти в ручному режимі олівцями. Звичайно, при таких архаїзмах для будь-якого органу управління буде замало й тисячі чоловік особового складу. Тобто ООК перетворилося на заручника протиріччя між сучасними вимогами до оперативного планування та управління та застарілими механізмами їх виконання, що визначені в керівних документах.
При цьому, суттєвою допомогою було б використання можливостей Єдиної автоматизованої системи управління Збройними Силами України, яка перебуває сьогодні на етапі створення. До речі, саме у складі ООК планувалося опрацювати її пілотний проект. Але, на жаль, про її вчасне завершення мова вже не йде, але складається враження, що вона морально та фізично застаріє ще до моменту офіційного прийняття на озброєння.
Потребує негайного вирішення питання прямого підпорядкування ООК існуючих або створюваних за мирного часу нових частин і підрозділів управління, зв’язку, забезпечення тощо, які за нинішніх умов ООК може отримувати в оперативне підпорядкування лише в особливий період. У мирний час підрозділи охорони, зв’язку, оперативного, технічного та тилового забезпечення підпорядковані Генеральному штабу, видам ЗС України та лише частково залучаються до забезпечення проведення в ООК заходів оперативної підготовки.
Причин зазначених вище проблем є багато, але перше місце має посісти відсутність єдиних поглядів на роль і місце ООК у загальній системі управління ЗС, що призводить, своєю чергою, до викривлення шляхів практичної реалізації цілком актуальних і правильних ідей та планів.
Природно, що пошук шляхів розвитку системи управління ЗС України ніколи не повинен припинятися. Останнім часом зазначене питання актуалізувалося. І не випадково, що саме 2010 рік визнано роком вдосконалення системи управління ЗС України.
Але, на жаль, сьогодні спостерігається не дуже конструктивна дискусія серед фахівців навколо обрисів системи управління ЗС України на середньо- та довгострокову перспективу. В цьому контексті дуже дивно чути, що порушується питання відновлення можливостей оперативних командувань Сухопутних військ з оперативного планування та управління угрупованнями військ (сил) при одночасному зменшенні завдань, організаційно-штатної структури та чисельності ООК (лише до рівня спроможності здійснювати керівництво миротворчими контингентами).
Варіанти розвитку, або замість висновків
Погодитися з точкою зору, що створення ООК в існуючому вигляді стало помилкою, та закликати до відновлення оперативних командувань за територіальним принципом є, щонайменше, недальновидним та небезпечним, а з фінансово-економічної точки зору – й обтяжливим для держави. Навпаки, є доцільним подальше уточнення завдань для ООК з їх розширенням у напрямі реагування на сучасні виклики, які також мають властивість змінюватися.
“Винаходити велосипед” немає нагальної потреби. Замість пошуку “нових” штучних варіантів розвитку системи управління ЗС України доцільніше зосередити головні зусилля на виконанні положень Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки про перехід на триступеневу систему управління з відповідним функціональним розподілом, за якого:
Генеральний штаб як робочий орган Ставки Верховного Головнокомандування здійснює організацію оборони держави;
ООК відповідає за оперативне планування та управління міжвидовим угрупованням військ (сил) за всіма визначеними ситуаціями застосування ЗС; контингентами ЗС України, що беруть участь у міжнародних миротворчих операціях; силами та засобами під час протидії терористичним актам та участі в ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
командування (штаби) видів ЗС повинні здійснювати адміністративне управління військами (силами) відповідного виду ЗС у частині їх підготовки, матеріально-технічного забезпечення, відновлення та поповнення втрат, оперативне управління військами (силами), не переданих в оперативне підпорядкування ООК, організацію і ведення територіальної оборони (крім Повітряних Сил) і здійснювати підготовку резервів.
З метою наступного розвитку ООК необхідне також вдосконалення на державному рівні нормативно-правової бази його функціонування, подальший розвиток його організаційно-штатної структури та чисельності, створення в системі управління ООК повнокровних структур з управління повітряними та морськими операціями, а також розвиток матеріальної бази управління.
У переліку нових завдань мають знайти місце питання підготовки та проведення ООК на сучасному рівні спеціальних операцій, інформаційно-психологічної протидії (у т.ч. в мирний час), набуття можливості здійснювати управління багатонаціональними контингентами в міжнародних миротворчих операціях тощо.
Слід зосередити зусилля на кількісно-якісному вдосконаленні організаційно-штатної структури ООК для набуття ним рівня самодостатності та відносної незалежності в питаннях додаткового залучення оперативного складу.
При цьому, повній реалізації потенціалу ООК сприятиме формування на базі існуючих частин і підрозділів управління, зв’язку та забезпечення якісно нової інтегрованої структури, зокрема – окремої бригади управління.
Подальший розвиток ООК не повинен бути самоціллю, а має бути спрямований на створення в інтересах держави та ЗС України сучасного та ефективного органу управління для реагування на широкий спектр загроз національній безпеці. Сьогодні, коли в Україні проводиться Оборонний огляд, розробляються нові плануючі документи розвитку ЗС на середньо- та довгострокову перспективу, є можливість уточнити напрями та внести корективи до планів, а також забезпечити виділення на їх виконання відповідних ресурсів.
Волков О.А.,
незалежний експерт, полковник запасу, колишній начальник оперативного управління штабу Сухопутних військ ЗСУ
