1. Ярослав, 15 липня 2009, 14:33 (Воєнний бюджет України. Який він має бути?)
“Дійсно при нинішньому уряді українська армія змогла поставити принаймні один, хоч і сумний рекорд, - бюджет Міністерства оборони є найменшим у відсотках від ВВП. І ніякі аргументи ні на Мінфін, ні на Кабмін, ні на Президента України - Верховного Головнокомандувача ЗСУ, ні на Верховну Раду не справляють враження. Навпаки, вони не зупиняються на досягнутому, попри запевнення про можливе зростання ВВП у наступному році, кошти, тепер вже не в відсотках від ВВП, а в реальних цифрах для ЗСУ планують залишити на рівні 2009 року. Очікуємо ще одного сумного рекорду у 2010 році.
У вище перелічених органів влади, скоріше за все, інші проблеми, а от МОУ та ЗСУ повинні шукати нові, більш кардинальні шляхи впливу на ситуацію.
І тут може бути декілька варіантів:
для відстоювання інтересів військового відомства спеціально готувати людей, які зможуть більш переконливо донести слова про потреби армії, можливо їх додатково готувати, проводити спеціалізовані семінари, курси, тренінги;
змінити акценти при аргументації потреб ЗСУ - перестати розповідати всім цим поважним панам, що армії необхідно, а перейти до розповіді, що трапиться, якщо не дати - скільки буде небоєздатних частин, скільки зразків ОВТ вийде із ладу, скільки ще років (місяців, днів) ЗСУ будуть здатні виконувати свій конституційний обов’язок - захищати суверенітет та незалежність держави; спробувати нарешті дійсно апелювати до громадськості - з цифрами, показниками. В цьому році це вдало проводилось після того, як парламент затвердив бюджет, з розповідями, що показники фінансування ЗСУ от-от змінять на краще. Не відбулось. То може розпочати до того як бюджет буде розглянуто у Верховній Раді, подано на розгляд Кабінету Міністрів. Сьогодні це може бути дієво, як ніколи, враховуючи, що нинішній прем’єр-міністр, як правило, дивиться не на державну необхідність того, чи іншого заходу, а те як це сприймуть у суспільстві, чи підніме це рейтинг у подальшій політичній боротьбі.”
Коментар: Вважаємо, що коментар цілком слушний та своєчасний. Безпосередньо зараз триває бюджетний процес, вже в середині вересня проект нового фінансового закону країни повинен бути представлений в парламенті. Від того наскільки переконливими будуть представники Збройних Сил України буде залежати життєдіяльність і розвиток українського війська в 2010 році.
В поточному році все списувалось на економічну кризу (хоча питання чому вона з усіх силових відомств держави найбільше не любить Збройні Сили України, потребує детального вивчення), але скільки років армія може бути боєготовою в таких умовах?
В умовах кризи зупиняються підприємства, не працюють цілі галузі економіки і це сприймається, як об’єктивна реальність. Немає коштів – немає можливості працювати. Але Збройним Силам України ніхто не давав права зупинятись на період кризи, ніхто не зменшив завдання по захисту держави. Можливо саме це необхідно донести до державних органів, посадових осіб, від яких залежить забезпечення фінансових та матеріальних потреб Збройних Сил України?
2. Конструктив, 15 липня 2009, 13:00 (Міністри оборони України – історичний погляд. Гриценко А.С.)
“Системність в роботі - девіз Анатолія Степановича!!! Але була вона на практиці чи ні? З одного боку, при ньому розроблялась Державна програма розвитку Збройних Сил України, з іншого боку вона їм же ігнорувалась та не відслідковувалась. Безумовно, це тільки моя думка, але де істина? Взагалі, дивлячись на заходи, які здійснювались при МО Гриценко задаєш собі питання - який відсоток з них приймався не заради розвитку ЗС, а заради заробітку політичних дивідендів.... Питання серйозне і без розуміння суті цього питання буде непросто відповісти на інше питання - хто є Гриценко для ЗС - реформатор або той, хто використовував посаду для політичної кар'єри...”
Коментар: Як ми вже зазначали в нашому анонсі розділу “Міністри оборони України – історичний погляд”, об’єктивна оцінка діям керівників оборонного відомства можлива винятково на основі детального аналізу та обговорення основних результатів, досягнень та невдач попередніх міністрів оборони незалежної України.
Тож, ми вдячні за те, що Ви залишаєте коментарі і закликаємо до більш активної участі у дискусії на сторінках форуму. Сподіваємось, що неупереджений, не дрібний погляд на події сучасної історії ЗСУ допоможе керівникам ЗСУ вибрати найбільш раціональні шляхи вирішення проблем сьогодення.
3. Едик, 15 липня 2009, 14:48 (Інформаційні технології.)
“Автоматизация и информатизация это уж очень высоко взяли. Да она нужна, но давайте начнем с самого простого, а именно с Интернета, а точнее Интернет в армии!!!! Я сейчас не представляю себя без Интернета, вообще - это отличная штука. Интернет и армия - тут начинаются проблемы. Согласен, в больших штабах он какой-то, но есть и то не везде. А в обычных воинских частях??? То-то же - его вообще нет. Вот и приходиться констатировать, что, к сожалению, Интернет не массовое явление в армии. Финансирование - главный вентиль, через который поступают новые информационные технологии в армии любых стран, а главный тормоз - конечно же старые руководства и инструкции. Вот например, в Вооруженных Силах Украины не разработаны инструкции как хранить информацию на ФЛЕШКЕ и как с ней работать. Секретчики разводят руками, мол нет инструкции как пользоваться, пожалуйста храните информацию и пользуйтесь дискетами. Нонсенс. А мы тут говорим о высоких технологиях... В этом случае надо менять все кардинально. Например, к такому-то числу все части должны иметь доступ в интернет. Тогда может что-то получится.”
Академик, 15 липня 2009, 15:21 (Інформаційні технології.)
“Тема интересная, даже очень. Читал где-то, что в Украине Интернет пока есть, в лучшем случае, в каждой пятой семье. Что уже тогда говорить о ВСУ. Пару лет назад довольно плотно общался с бывшим соседом, который и по сей день служит в западной армии. Массу любопытных вещей рассказывал. Первая наша ошибка это та, что происходит смешение понятия Интернет и высокие технологии. Интернет, это всего лишь одна из областей, где применяются высокие технологии. В Армии США для коммуникаций внутри военного и правительственного ведомства используются изолированные сети, кои простым смертным показывают издалека, и то по очень большим праздникам. Вы спросите молодых офицеров, пользуются ли они Интернетом для исполнения своих обязанностей? В лучшем случае они ответят, что пользуются, но дома. К этому вопросу надо неординарный подход.”
Коментар: Питання застосування інформаційних технологій, в тому числі мережі Інтернет, в Збройних Сил України є дійсно болючим питанням. Звичайно, на даному етапі є одна відповідь на всі питання – відсутні кошти. Але, як зазначив відвідувач, існують і цілий ряд суб’єктивних факторів. Це і приведення нормативно-правової бази до вимог ХХІ століття, і пошук нестандартних шляхів використання сучасних технологій на користь Збройних Сил України.
Спроби перевести той же документообіг в військовому відомстві в електронний вигляд приймаються, але вони одразу натикаються на безліч відомчих інструкцій, які зводять нанівець всі перспективні задумки. Можливо однією з причин такого стану є те, що посадові особи, які відповідають за цей напрямок, самі залишились у минулому сторіччі і не зовсім усвідомлюють однієї простої речі – світ іде далі і не буде нас чекати.
Одночасно, хотілось би торкнутись і теми використання сучасних технологій для підвищення позитивного іміджу Збройних Сил України у суспільстві, від якого чимало в чому залежить і таке актуальне для війська питання, як комплектування і контрактниками і молодими офіцерами. Використання для цього мережі Інтернет є найбільш мобільним і менш затратним засобом донесення інформації про життєдіяльність, здобутки, проблеми армії до суспільства, в першу чергу молоді, яка є найактивнішим користувачем всесвітньої мережі.
“Дійсно при нинішньому уряді українська армія змогла поставити принаймні один, хоч і сумний рекорд, - бюджет Міністерства оборони є найменшим у відсотках від ВВП. І ніякі аргументи ні на Мінфін, ні на Кабмін, ні на Президента України - Верховного Головнокомандувача ЗСУ, ні на Верховну Раду не справляють враження. Навпаки, вони не зупиняються на досягнутому, попри запевнення про можливе зростання ВВП у наступному році, кошти, тепер вже не в відсотках від ВВП, а в реальних цифрах для ЗСУ планують залишити на рівні 2009 року. Очікуємо ще одного сумного рекорду у 2010 році.
У вище перелічених органів влади, скоріше за все, інші проблеми, а от МОУ та ЗСУ повинні шукати нові, більш кардинальні шляхи впливу на ситуацію.
І тут може бути декілька варіантів:
для відстоювання інтересів військового відомства спеціально готувати людей, які зможуть більш переконливо донести слова про потреби армії, можливо їх додатково готувати, проводити спеціалізовані семінари, курси, тренінги;
змінити акценти при аргументації потреб ЗСУ - перестати розповідати всім цим поважним панам, що армії необхідно, а перейти до розповіді, що трапиться, якщо не дати - скільки буде небоєздатних частин, скільки зразків ОВТ вийде із ладу, скільки ще років (місяців, днів) ЗСУ будуть здатні виконувати свій конституційний обов’язок - захищати суверенітет та незалежність держави; спробувати нарешті дійсно апелювати до громадськості - з цифрами, показниками. В цьому році це вдало проводилось після того, як парламент затвердив бюджет, з розповідями, що показники фінансування ЗСУ от-от змінять на краще. Не відбулось. То може розпочати до того як бюджет буде розглянуто у Верховній Раді, подано на розгляд Кабінету Міністрів. Сьогодні це може бути дієво, як ніколи, враховуючи, що нинішній прем’єр-міністр, як правило, дивиться не на державну необхідність того, чи іншого заходу, а те як це сприймуть у суспільстві, чи підніме це рейтинг у подальшій політичній боротьбі.”
Коментар: Вважаємо, що коментар цілком слушний та своєчасний. Безпосередньо зараз триває бюджетний процес, вже в середині вересня проект нового фінансового закону країни повинен бути представлений в парламенті. Від того наскільки переконливими будуть представники Збройних Сил України буде залежати життєдіяльність і розвиток українського війська в 2010 році.
В поточному році все списувалось на економічну кризу (хоча питання чому вона з усіх силових відомств держави найбільше не любить Збройні Сили України, потребує детального вивчення), але скільки років армія може бути боєготовою в таких умовах?
В умовах кризи зупиняються підприємства, не працюють цілі галузі економіки і це сприймається, як об’єктивна реальність. Немає коштів – немає можливості працювати. Але Збройним Силам України ніхто не давав права зупинятись на період кризи, ніхто не зменшив завдання по захисту держави. Можливо саме це необхідно донести до державних органів, посадових осіб, від яких залежить забезпечення фінансових та матеріальних потреб Збройних Сил України?
2. Конструктив, 15 липня 2009, 13:00 (Міністри оборони України – історичний погляд. Гриценко А.С.)
“Системність в роботі - девіз Анатолія Степановича!!! Але була вона на практиці чи ні? З одного боку, при ньому розроблялась Державна програма розвитку Збройних Сил України, з іншого боку вона їм же ігнорувалась та не відслідковувалась. Безумовно, це тільки моя думка, але де істина? Взагалі, дивлячись на заходи, які здійснювались при МО Гриценко задаєш собі питання - який відсоток з них приймався не заради розвитку ЗС, а заради заробітку політичних дивідендів.... Питання серйозне і без розуміння суті цього питання буде непросто відповісти на інше питання - хто є Гриценко для ЗС - реформатор або той, хто використовував посаду для політичної кар'єри...”
Коментар: Як ми вже зазначали в нашому анонсі розділу “Міністри оборони України – історичний погляд”, об’єктивна оцінка діям керівників оборонного відомства можлива винятково на основі детального аналізу та обговорення основних результатів, досягнень та невдач попередніх міністрів оборони незалежної України.
Тож, ми вдячні за те, що Ви залишаєте коментарі і закликаємо до більш активної участі у дискусії на сторінках форуму. Сподіваємось, що неупереджений, не дрібний погляд на події сучасної історії ЗСУ допоможе керівникам ЗСУ вибрати найбільш раціональні шляхи вирішення проблем сьогодення.
3. Едик, 15 липня 2009, 14:48 (Інформаційні технології.)
“Автоматизация и информатизация это уж очень высоко взяли. Да она нужна, но давайте начнем с самого простого, а именно с Интернета, а точнее Интернет в армии!!!! Я сейчас не представляю себя без Интернета, вообще - это отличная штука. Интернет и армия - тут начинаются проблемы. Согласен, в больших штабах он какой-то, но есть и то не везде. А в обычных воинских частях??? То-то же - его вообще нет. Вот и приходиться констатировать, что, к сожалению, Интернет не массовое явление в армии. Финансирование - главный вентиль, через который поступают новые информационные технологии в армии любых стран, а главный тормоз - конечно же старые руководства и инструкции. Вот например, в Вооруженных Силах Украины не разработаны инструкции как хранить информацию на ФЛЕШКЕ и как с ней работать. Секретчики разводят руками, мол нет инструкции как пользоваться, пожалуйста храните информацию и пользуйтесь дискетами. Нонсенс. А мы тут говорим о высоких технологиях... В этом случае надо менять все кардинально. Например, к такому-то числу все части должны иметь доступ в интернет. Тогда может что-то получится.”
Академик, 15 липня 2009, 15:21 (Інформаційні технології.)
“Тема интересная, даже очень. Читал где-то, что в Украине Интернет пока есть, в лучшем случае, в каждой пятой семье. Что уже тогда говорить о ВСУ. Пару лет назад довольно плотно общался с бывшим соседом, который и по сей день служит в западной армии. Массу любопытных вещей рассказывал. Первая наша ошибка это та, что происходит смешение понятия Интернет и высокие технологии. Интернет, это всего лишь одна из областей, где применяются высокие технологии. В Армии США для коммуникаций внутри военного и правительственного ведомства используются изолированные сети, кои простым смертным показывают издалека, и то по очень большим праздникам. Вы спросите молодых офицеров, пользуются ли они Интернетом для исполнения своих обязанностей? В лучшем случае они ответят, что пользуются, но дома. К этому вопросу надо неординарный подход.”
Коментар: Питання застосування інформаційних технологій, в тому числі мережі Інтернет, в Збройних Сил України є дійсно болючим питанням. Звичайно, на даному етапі є одна відповідь на всі питання – відсутні кошти. Але, як зазначив відвідувач, існують і цілий ряд суб’єктивних факторів. Це і приведення нормативно-правової бази до вимог ХХІ століття, і пошук нестандартних шляхів використання сучасних технологій на користь Збройних Сил України.
Спроби перевести той же документообіг в військовому відомстві в електронний вигляд приймаються, але вони одразу натикаються на безліч відомчих інструкцій, які зводять нанівець всі перспективні задумки. Можливо однією з причин такого стану є те, що посадові особи, які відповідають за цей напрямок, самі залишились у минулому сторіччі і не зовсім усвідомлюють однієї простої речі – світ іде далі і не буде нас чекати.
Одночасно, хотілось би торкнутись і теми використання сучасних технологій для підвищення позитивного іміджу Збройних Сил України у суспільстві, від якого чимало в чому залежить і таке актуальне для війська питання, як комплектування і контрактниками і молодими офіцерами. Використання для цього мережі Інтернет є найбільш мобільним і менш затратним засобом донесення інформації про життєдіяльність, здобутки, проблеми армії до суспільства, в першу чергу молоді, яка є найактивнішим користувачем всесвітньої мережі.
