Для багатьох країн світу 2010 рік став не дуже вдалим з огляду на відмову від реалізації коштовних проектів у галузі озброєння та військової техніки.
Водночас, незважаючи на світову фінансово-економічну кризу та загальносвітову рецесію, певні країни світу продовжували нарощувати витрати на озброєння та військову техніку.
З огляду на прагнення України до ствердження себе як впливового гравця в контексті регіональної безпеки, вбачається за корисне здійснити аналіз останніх тенденцій у світі стосовно витрат на ОВТ та основних пріоритетів у цій сфері.
Розпочнемо зі Сполучених Штатів Америки, військові витрати яких є найбільшими в світі і в 2010 році сягнули 636 мільярдів доларів США. Крім того, США залишаються найбільшою в світі нацією, війська якої ведуть повномасштабні бойові дії по всьому світі. Найбільшими контингентами є більш ніж 100- тисячний в Афганістані та близько 50 тисяч в Іраку. Однак головні зусилля все ж таки зосереджуються в Афганістані. Про це свідчить і рішення про призначення командувачем Міжнародних сил сприяння безпеці в Ісламській Республіці Афганістан (МССБ) американського досвідченого генерала Девіда Петреуса.
Позитивними змінами в операції МССБ є зменшення втрат серед цивільного населення як наслідок політики Девіда Петреуса, спрямованої на залучення до співпраці цивільної частини Афганістану. Водночас слід зазначити, що ця політика є продовженням ініціатив, започаткованих попередником Петреуса генералом Стенлі Маккрісталом, якого було звільнено з політичних мотивів влітку минулого року.
Крім того, генерал Петреус знаходиться під додатковим тиском з огляду на заяви президента Обами про можливий вивід військ з Афганістану починаючи з липня 2011 року. З огляду на початок президентської кампанії в США та посилення позицій республіканців в обох палатах американського сенату, операція в Афганістані залишатиметься лакмусовим папірцем лідуючої ролі США в світі.
Незважаючи на викладене, міноборони США планує значне скорочення оборонних витрат, фокусуючись головним чином на бойових спроможностях своїх збройних сил. Загальне скорочення витрат на оборону планується здійснити на рівні 100 мільярдів доларів протягом наступних пяти років. Отже зусилля передбачається зосередити на модернізації існуючого обладнання та військової техніки за рахунок скорочення витрат на діяльність штабів та утримання підрозділів мирного часу. В цьому контексті планується припинити діяльність Командування об’єднаних збройних сил США, яке відповідає за розробку концепцій проведення військових операцій.
Міністр оборони США Роберт Гейтс, крім того, заявляє про необхідність припинення або навіть відмови від коштовних програм розробки та закупівлі нового озброєння та військової техніки. В цьому контексті цікавими є плани очільника міноборони США залишити цю посаду в 2011 році, вийшовши на пенсію та фактично переклавши напередодні президентських виборів 2012 року всю відповідальність за оборонні питання на свого наступника.
Повітряні сили
З огляду на зростаючі вимоги до розвідувальної інформації з боку командирів підрозділів, основна увага в галузі розвитку спроможностей повітряних сил збройних сил США протягом 2010 року була зосереджена на сенсорних пристроях та високотехнологічному обладнанні як для безпілотних літальних апаратів (БПЛА), так і для інших повітряних суден.Загалом, за даними Інституту асоціації повітряних сил Мітчела, близько 45% бюджету повітряних сил витрачається на отримання спроможностей, які використовуються спільно авіаційним, морським та сухопутним компонентами збройних сил США.
Водночас, враховуючи зростаючу тривогу американського воєнно-політичного керівництва стосовно підвищення військових спроможностей Китаю, було прийнято рішення про прискорення прийняття на озброєння винищувачів F-22 Raptor виробництва компанії Lockheed Martin.
Ще одним пріоритетом для повітряних сил в 2010 році стало розроблення літаків з дистанційним керуванням. Саме їх використання призводить до фундаментальних змін у підготовці кадрів для повітряних сил, коли традиційна льотна підготовка відходить на другий план, а увага приділяється підготовці фахівців з дистанційного керування літаками.
В контексті необхідності покращення ефективності боротьби із саморобними вибуховими пристроями, повітряні сили в 2010 році отримали останній з 37-ми літаків МС-12 Project Liberty, спеціально розроблених для зазначеної мети та зі спроможностями ведення детального спостереження наземної території.
З огляду на загальну тенденцію Пентагону щодо покращення спроможностей стосовно боротьби з кібернетичним тероризмом, розпочала свою діяльність 24-а авіаційна база, де розміщується повітряний компонент Командування з протидії кібернетичним загрозам, яке, до речі, теж було створено в США в 2010 році.
Одночасно з покращенням певних спроможностей повітряних сил збройних сил США в галузі кіберзахисту, питання вдосконалення системи закупівель в авіаційній сфері не було вирішено, як це планувалося в 2010 році. В цьому контексті повітряні сили продовжували боротьбу за продовження виконання програм із закупівлі винищувачів п’ятого покоління F-35 Lighting II Joint Strike Fighter компанії Lockheed Martin, а також літака- паливозаправника КС-Х.
Найбільш значною для сухопутних військ програмою, яку довелося призупинити в 2010 році, стала закупівля бойових сухопутних машин – автомобілів модульного типу для ведення бойових дій піхотою із спроможностями для нарощування обладнання, озброєння та захисних елементів у майбутньому. Але в листопаді минулого року було прийнято остаточне рішення про закупівлю зазначених бойових машин протягом наступних семи років. Цікавим моментом у цьому рішенні є невизначення остаточного постачальника, що дає комерційним компаніям можливість для маневру стосовно оперативних спроможностей бойових сухопутних машин.
Іншим ноу-хау в сухопутних військах ЗС США стало рішення про створення так званих мобільних передових команд зі складу сухопутних бригад (МПК СБ). Саме оснащення цих мобільних передових команд мініатюрними БПЛА тактичного радіусу дії, а також дистанційно керованими наземними пристроями наразі турбує керівництво оборонного відомства США. Цікаво, що саме використання дистанційно керованих пристроїв є пріоритетом у загальній системі розвитку тактики мобільних підрозділів незначних за чисельністю та здатних до швидкого розгортання.
Водночас, на закупівлю колісної техніки для перевезення особового складу сухопутних військ планується витратити щорічно близько 3,7 мільярда доларів протягом наступних декількох років (до цього часу витрати становили близько 2,5 мільярда доларів щороку).
Щодо морської піхоти ЗС США, на стратегічному рівні створена спеціальна робоча група з метою визначення нової структури, завдань та її функцій після закінчення операції в Афганістані. Остаточні пропозиції із згаданого питання мають надійти в першому кварталі поточного року.
Стосовно оснащення підрозділів морської піхоти, основна увага приділяється, з одного боку, переобладнанню автомобілів «хам мер» більш технологічними засобами захисту, зв’язку та озброєння, а з іншого – скороченню їх чисельності. Крім того, найголовнішим відкритим питанням порядку денного подальшого оснащення морпехів залишається майбутнє програми розробки та закупівель амфібійної бойової машини морської піхоти, яка оцінюється в декілька мільярдів доларів. Наразі тривають дискусії стосовно необхідних спроможностей та можливостей, які є в наявності в існуючих прототипів.
Військово-морські сили ЗС США найбільш потерпають від фінансових обмежень. Мається на увазі тимчасова відмова від планів 2005 року стосовно доведення кількості бойових кораблів до 313 одиниць. На заміну пропонується обмежитися більш скромним 30-ти річним планом кораблебудування з щорічними витратами на рівні 15,9 мільярда доларів США. Досягнення ж запланованої кількості в 313 передбачається у період з 2020 до 2026 року зі зменшенням цієї кількості до 288 в 2032 році з урахуванням планового виведення кораблів з експлуатації.
В 2010 році Пентагоном було прийняте рішення про відмову від розробки та прийняття на озброєння крейсерів нового покоління. Натомість, планується зосередити зусилля на закупівлі нових есмінців класу Arleigh-Burke (DDG 51). Саме ці кораблі в майбутньому стануть морською платформою для базування систем протиповітряного захисту від балістичних ракет. До речі, саме системи захисту від балістичних ракет морського базування визначено одним з пріоритетів діяльності адміністрації президента Обами в оборонній сфері.
Військово-морські сили США також планують закупівлю 12-ти підводних човнів класу Ohio з балістичними ракетами на борту. Не зважаючи на заяви міноборони США про зменшення вартості підводних човнів з 7 до 5 мільярдів доларів США, ця закупівля оцінюється експертами в третину загального бюджету ВМС США щорічно.
Крім того, у вересні 2010 року Міністерство оборони ухвалило рішення про закупівлю щорічно двох наступальних підводних човнів класу Virginia з доведенням загальної їх кількості до 30. Водночас попередні випробування виявили певні проблеми як із силовою установкою підводного човна цього класу, так і з покриттям човна, яке забезпечує його прихованість та тихохідність.
Про існування проблем у системі оцінювання з боку приймальної інспекції якості кораблів при прийнятті їх на озброєння свідчить і виявлений командуванням ВМС США факт невідповідності вимогам 12-15% систем забезпечення життєдіяльності в тринадцяти кораблях, побудованих на двох верфях компанії Northrop Grumman починаючи з 2002 року.
Іншим перспективним напрямом розвитку спроможностей ВМС США було визначено розробку та прийняття на озброєння бойових катерів прибережного радіусу дії (БК ПРД), а також швидкісних патрульних човнів для спільного використання (ШПЧ СВ). Особливістю цих човнів є можливість їх використання як з морських баз на узбережжі, так і з борту більших за об’ємом та оснащенням кораблів, які знаходяться на озброєнні ВМС США. Проблемним питанням залишається захист цих невеликих човнів від ураження з боку ворожих кораблів, а також спроможності щодо виявлення та знешкодження мін. Хоча закупівлю всіх двадцяти БК ПРД планувалося завершити до кінця 2010 року, в листопаді було прийнято рішення про продовження цього процесу на наступні п’ять років. Стосовно ШПЧ СВ, в жовтні минулого року було прийнято рішення про збільшення закупівель цього виду човнів з 10 до 28-ми в рамках 30-річного плану розбудови військових морських спроможностей США.
Отже, пріоритетним напрямом розвитку військових спроможностей ЗС США залишається створення невеликих за чисельністю, добре підготовлених і оснащених багатовидових підрозділів, спроможних вести бойові дії на значному віддаленні від основного місця дислокації. Крім того, в сучасних умовах ведення бойових дій на перше місце виходить розвідувальне та інформаційно-аналітичне забезпечення військ.
На відміну від багатьох держав-членів НАТО, які в умовах світової фінансово-економічної кризи скорочують видатки на оборону, Канада залишається серед тих, хто продовжує виконувати досить амбітні програми в галузі оборони.
На початок 2010 року 2800 канадських військових (загальна чисельність 69000 осіб) брали участь в операції в Афганістані. Корабель Frederiction брав участь у протипіратській операції в Аденській затоці. Крім того, 2 кораблі, 7 вертольотів, 300 одиниць транспортних засобів, а також 2050 чоловік особового складу було залучено для подолання наслідків січневого землетрусу на Гаїті. З метою забезпечення проведення Олімпійських ігор у Ванкувері в лютому, а також самітів великої вісімки та двадцятки в середині 2010 року, було залучено більше 4500 військовослужбовців.
Канада утримує свій військовий контингент в Афганістані починаючи з 2002 року, водночас плануючи його виведення протягом 2011 року, як це було вирішено парламентом Канади ще в 2008 році.
Ситуація з виведенням військ з Афганістану ускладнилася після того, як в жовтні минулого року керівництво Об’єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ) висунуло вимогу до Канади звільнити авіаційну базу Camp Mirage протягом 30 діб. Це рішення воєнно-політичні кола ОАЕ обґрунтували невдачею в переговорах між ними та керівництвом Канади щодо розширення повноважень двох своїх авіаційних компаній-перевізників стосовно поводження в канадському повітряному просторі. За офіційними даними, базу було закрито 4 листопада при переведенні операції з перевезень вантажу з ОАЕ до Німеччини, а персоналу бази – до Кіпру. Загальні витрати при цьому становили 295 мільйонів доларів США (близько 300 мільйонів канадських доларів).
В середині листопада уряд Канади оголосив про рішення залишити близько 950 військових в Афганістані до березня 2014 року в складі тренувальної місії НАТО в Афганістані. За попередніми оцінками, таке рішення обійдеться оборонному відомству в 700 мільйонів канадських доларів щорічно.
Ці додаткові витрати матимуть вплив на оборонний бюджет, про скорочення якого було вже оголошено. Бюджетні витрати, навіть без урахування запланованих скорочень, не покривали б усіх витрат на потреби в закупівлі для ЗС Канади протягом наступних двадцяти років. Тим не менш, уряд Канади продовжує наполягати на виконанні основних державних програм закупівель у галузі озброєння з метою всебічного підтримання боєздатності збройних сил.
В липні 2010 року уряд оголосив про свої наміри витратити близько 9 мільярдів канадських доларів на закупівлю 65 одиниць літаків виробництва США F-35 Lightning II Joint Strike Fighter. За інформацією урядових кіл Канади, такі витрати на закупівлю винищувачів п’ятого покоління є найбільшими за обсягом за всю історію військових закупівель та обумовлені, з одного боку, необхідністю гарантування безпеки та недоторканності канадських кордонів в Арктиці, а з іншого – вимогами до оперативної сумісності з партнерами Канади по Альянсу. Водночас, такі доводи не переконали парламентську опозицію Канади в доцільності підписання зазначеного контракту, і рішення стосовно його остаточного ухвалення було перенесено на 2013 рік.
Щодо військово-морських сил ЗС Канади, було підтверджено рішення про будівництво двох кораблів підтримки загальною вартістю 2,6 мільярда канадських доларів. Ще два кораблі класу Berlin та класу Cantabria планується побудувати до 2017 року на виконання Національної стратегії кораблебудування Канади. Тим часом перший фрегат класу Halifax було поставлено у док в рамках проекту з модернізації всіх 12-ти кораблів цього класу до 2017 року, який коштує державі близько 3,1 мільярда канадських доларів.
Сухопутні війська ЗС Канади, після перегляду своїх планів щодо закупівель на початку 2010 року, зупинилися на рішенні про закупівлю до 138 одиниць бойових машин піхоти загальною вартістю близько 2 мільярдів канадських доларів. Контракт з однією з п’яти компаній, які запропонували свої проекти, планується підписати в поточному році.
Отже, в короткостроковій перспективі основна увага приділятиметься збереженню існуючих бойових спроможностей ЗС Канади з плановим нарощуванням зусиль у галузі авіації та розвідки.
Країнами Латинської Америки протягом 2010 року було впроваджено декілька проектів у галузі оборони.
Уряд Мексики продовжував боротьбу з потужними бандитськими угрупованнями в рамках започаткованої США в 2006 році так званої Мерідської ініціативи (Merida Initiative). Вартість спрямованого на боротьбу з організованою злочинністю та незаконним обігом наркотичних речовин проекту складає понад 1,3 мільярда доларів США. Проект крім фінансової допомоги передбачає надання необхідного обладнання і підготовку військових фахівців та спеціалістів інших силових структур. Незважаючи на те, що мандат ініціативи завершувався у вересні 2010 року, уряду США вдалося пролобіювати рішення Конгресу про його продовження.
Коста Ріка, Гватемала, Гондурас, Сальвадор та Панама теж продовжували отримувати допомогу з боку США як країни, які потерпають від проблем з незаконним обігом наркотиків. Зважаючи на зростання активності кримінальних елементів протягом останнього часу, регіон під назвою Північний трикутник (Гватемала, Гондурас та Сальвадор) отримав статус найбільш напруженого й небезпечного місця на планеті, де офіційно не ведуться бойові дії.
Саме такий стан справ, який загрожує перетворитися на повномасштабну війну, спонукав Вашингтон започаткувати Центральноамериканську регіональну безпекову ініціативу (ЦАРБІ) В рамках цієї ініціативи було прийнято рішення про збільшення надання допомоги з боку США на регіональному саміті в Гватемалі в березні 2010 року.
Тим часом відносини між іншими двома впливовими гравцями Південної Америки – Венесуелою та Колумбією – поступово нормалізуються після виборів нового президента Колумбії. Обидві країни відновили діяльність дипломатичних установ та економічне співробітництво. Водночас з боку обох країн продовжується нарощування військових потенціалів.
В цьому контексті Колумбія здійснює переобладнання бойових літаків своїх повітряних сил, а також придбання модифікованих літаків Boeing 767 для проведеннядозаправлення пальним винищувачів та бомбардувальників у повітрі. Крім того, підрозділи сухопутних військ отримують на озброєння 155 мм самохідні гаубиці, а також працюють над замовленням нових бойових танків. Протягом 2010 року Богота отримала 20 легких гаубиць Nexter LG1 Mk III французького виробництва. Військово-морські сили також продовжують інтенсивну модернізацію чотирьох легких фрегатів класу Almirante Padilla, будівництво патрульних човнів, а також збільшення чисельності бойових, патрульних та допоміжних човнів для застосування на річках.
Венесуела покращує бойові спроможності своїх сухопутних військ за допомогою замовлення танків Т-71 та бойових машин піхоти БМП-3 російського виробництва. Військово-морські сили Венесуели після п’ятирічної модернізації нарешті ввели в експлуатацію один з двох підводних човнів проекту 209/1300 виробництва ФРН. Введення в експлуатацію другого човна заплановано на 2011 рік. Також розпочато реалізацію програми з отримання восьми корветів та берегових патрульних катерів, які було замовлено в Іспанії в 2006 році. Крім того, з метою отримання спроможностей щодо повітряного патрулювання над морською поверхнею, було здійснено замовлення в України двох літаків АН-74 з відповідним обладнанням. Каракасом такодж розглядається можливість придбання такого ж типу літаків для потреб транспортування підрозділів ЗС Венесуели.
Уряд Чилі протягом 2010 року продовжував інтенсивну модернізацію своїх збройних сил, хоча цей процес дещо загальмувався з огляду на пріоритетність удосконалення військової інфраструктури, яка була значно пошкоджена землетрусом та наступним цунамі.
Чилійські повітряні сили розпочали отримання наступного траншу з 18 винищувачів F-16 (Lockheed Martin), які раніше знаходилися на озброєнні в Нідерландах. Цей процес має завершитися до середини 2011 року. Також було отримано від США та поставлено на озброєння перший з трьох літаків-танкерів КС-135Е виробництва Boeing. Робота над модернізацією двох інших літаків в США триває.
Чилійським воєнно-політичним керівництвом також було прийнято рішення про закупівлю норвезьких ракетних систем «поверхня-повітря», а також американських ракет класу «повітря-повітря» з метою забезпечення прикриття з повітря та з землі найбільш важливих елементів цивільної та військової інфраструктури країни.
Протягом 2010 року уряд Аргентини відкрив свої плани щодо відновлення програми з будівництва ядерного реактора. Саме цей реактор планується використати для будівництва нового криголама. Військово-морські сили зосереджуються на підтриманні належного рівня бойової готовності, тимчасово відмовляючись від нових коштовних програм.
Воєнно-політичне керівництво Бразилії активно просуває свої плани щодо розробки нових літаків КС-390 для транспортування та здійснення забезпечення. До спільного проекту вже долучилися Бразилія, Аргентина, Чилі, Колумбія, Португалія та Чеська Республіка. Над приєднанням до проекту розмірковують в Еквадорі, Перу, Уругваї та Парагваї.
Тим часом Рада оборони Союзу країн Південної Америки розпочала роботу зі збільшення рівня прозорості в галузі витрат на оборону за допомогою започаткування стандартних підходів до обліку та аудиту витрат у сфері оборони.
Отже, проведений невеликий аналіз свідчить про досить нерівномірний розвиток оборонних галузей країн Північної та Південної Америки. Крім того, існують можливості в поглибленні та розширенні співробітництва між оборонними відомствами України та держав, перш за все, Південної Америки.
З метою активного розвитку співробітництва у військово-технічній сфері є сенс поглибити, а з деякими країнами й налагодити воєнно-політичний діалог з питань, які становлять взаємний інтерес.
Коваленко Г.А., для ЦВППБ
