Центр воєнної політики та політики безпеки

Основными геополитическими событиями минувшего, 2011 года, безусловно, следует признать «арабскую весну» и ливийскую гражданскую войну – самую жаркую пору этого «революционного процесса».

Людство пройшло тривалий шлях від Різдва Христова – два тисячоліття. Протягом усього періоду розвитку християнства з його шостою заповіддю «не вбивай» війни не закінчилися, а супроводжували і супроводжують людство на всьому його шляху.

Для багатьох країн світу 2010 рік став не дуже вдалим з огляду на відмову від реалізації коштовних проектів у галузі озброєння та військової техніки.

Події, які сьогодні відбуваються в «гарячих точках» світу, передусім в Афганістані, Іраку та Лівії, а також системні заходи низки західних країн щодо нарощування своїх потенціалів впливу на міжнародні події дозволяють спрогнозувати обрис майбутніх воєн і намітити сценарії, які потенційно можуть бути застосовані відносно України.

На початку 1990-х років в Україні виникла необхідність створення системи державного замовника оборонної продукції.

У цьому році ми стали свідками того, як набирають сили процеси глобальних змін у світі, «запущені» з США і ряду інших західних країн з метою «захисту» своїх «національних інтересів», отримання домінуючого положення і поширення впливу, а по суті - захоплення нових стратегічно важливих районів з одночасним витісненням звідти своїх конкурентів.

Стратегічне значення території України визначається, насамперед, її комунікаційними можливостями.