Ми дослідили військові плани кандидатів у президенти
"Гарантую перехід на контрактну армію до 2011 року". Це слова з передвиборчої програми кандидата у президенти Віктора Януковича.
"Це нереально", - так відповіли на питання про побудову професійної армії до 2015 року шість з десяти контрактників, які зараз служать у Збройних Силах. Серед офіцерів оптимістів ще менше: лише 6 з 226 опитаних військових вважають такий перехід реальним. Це дані, отримані під час опитування, яке Центр воєнної політики та політики безпеки проводив серед українських контрактників та офіцерів у жовтні цього року.
"Гарантую перехід на контрактну армію до 2011 року". Це слова з передвиборчої програми кандидата у президенти Віктора Януковича.
"Це нереально", - так відповіли на питання про побудову професійної армії до 2015 року шість з десяти контрактників, які зараз служать у Збройних Силах. Серед офіцерів оптимістів ще менше: лише 6 з 226 опитаних військових вважають такий перехід реальним. Це дані, отримані під час опитування, яке Центр воєнної політики та політики безпеки проводив серед українських контрактників та офіцерів у жовтні цього року.
Президент – це людина, яка приймає рішення про запровадження воєнного стану та безпосередньо віддає розпорядження під час війни. З тих 31 повноважень, які передбачені для президента Конституцією, 9 напряму стосуються безпеки та оборони. Грубо кажучи, третина президентського часу має бути віддана армії. Він є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил, тому кожен кандидат повинен вже зараз мати чіткий план, що він зробить як “гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України”.
Саме тому Центр воєнної політики та політики безпеки разом з бюро журналістських розслідувань “Свідомо” вирішили дослідити передвиборчі програми кандидатів у президенти. Яким вони бачать майбутнє українського війська та безпеку держави загалом? Чи є якийсь зв’язок між тим, що нам обіцяють і що ми врешті решт отримаємо?
Саме тому Центр воєнної політики та політики безпеки разом з бюро журналістських розслідувань “Свідомо” вирішили дослідити передвиборчі програми кандидатів у президенти. Яким вони бачать майбутнє українського війська та безпеку держави загалом? Чи є якийсь зв’язок між тим, що нам обіцяють і що ми врешті решт отримаємо?
Перше питання, яке виникає після ознайомлення з передвиборчими програмами – чи в одній країні з кандидатами ми живемо, чи по одній Конституції? Якби ми обирали “всенародного прем’єра”, обіцянки кандидатів щодо безробіття та інфляції, були б доречними. Але президент не має повноважень вирішувати такі питання. Він має займатися безпекою.
Якою вони бачать армію?
Юлія Тимошенко обіцяє: “Армія стане професійною, сформованою на контрактних засадах, строковий призов в армію буде скасовано”. До речі, лідерка БЮТ обіцяла контрактну армію ще під час дострокових виборів до парламенту восени 2007 року. Тоді вона казала, що призову не буде уже у 2008-му. Тепер вона обережніша у прогнозах і не називає термінів виконання обіцянок.
Будувати контрактну армію та відмовитися від призовів планують також Віктор Янукович, Віктор Ющенко, Олег Тягнибок, Сергій Тігіпко та Анатолій Гриценко. З них лише лідер Партії регіонів називає час переходу Збройних Сил на контрактний принцип комплектування – 2011 рік. Інші конкретних дат уникають, але впевнені, що Україна потребує саме суто контрактної армії.
Ще троє претендентів на посаду президента (Інна Богословська, Василь Противсіх, Людмила Супрун) обіцяють побудувати професійну армію, але не уточнюють за яким принципом вона буде комплектуватись. Чи то з військовослужбовців за контрактом, чи то з професійно, якісно підготовлених призовників.
Найбільш радикальне ставлення до українського війська у лідера “Фронту змін” Арсенія Яценюка: “Жодні союзи не гарантують нам безпеку без боєздатної сучасної армії. Її необхідно заново спроектувати і побудувати”. Враховуючи, що робота передбачається заново, прогнозів стосовно того, що вийде врешті, кандидат не робить.
Але чи готові військові будувати таку армію, яку собі уявляють політики?
“Яка система комплектування Збройних Сил є найбільш доцільною для України?” На це питання відповіли 590 контрактників та офіцерів, які взяли участь в уже загаданому соцопитуванні ЦВППБ. Понад 43% опитаних вважають, що Україні найкраще зберігати змішаний тип комплектування. Прихильників професійної армії серед контрактників (34,2%) навіть менше, ніж серед офіцерів (38,9%).
Найкраще, щоб армія на дві третини складалася з контрактників, а на одну – з призовників. Таку пропорцію вважають найкращою близько 37% опитаних.
«Сильною та боєздатною» бачать українську армію Юрій Костенко, Людмила Супрун, Юлія Тимошенко, Сергій Тигіпко, Віктор Ющенко та Віктор Янукович. З них тільки Віктор Янукович та Людмила Супрун пов’язують це з наявністю в армії сучасного озброєння. Крім них, технічне переозброєння обіцяють Анатолій Гриценко, Юрій Костенко, Сергій Ратушняк, Василь Противсіх та Олег Тягнибок.
Також, в програмах кандидатів можна найти наміри розвитку Об’єднаних сил швидкого реагування, побудови ефективної системи протиповітряної оборони (Юрій Костенко), невеликих та мобільних збройних сил (Василь Противсіх), вдосконалення спецпідрозділів (Сергій Ратушняк).
Про необхідність матеріально-технічного забезпечення українського війська заявила лише Юлія Тимошенко. Але конкретних показників, звісно, не називає. Проте саме від того, які кошти готові виділити кандидати, залежить і якість нової армії.
Як вони її збудують?
За станом на понеділок чотири військові частини в Україні – у Сімферополі, Вінниці, Львові та Полтаві - були відключені від електроенергії. Їхні борги перед місцевими обленерго склали від 6 до 86 тисяч гривень.
Бракує грошей на лазнево-пральні послуги та форму для солдат.
Що з цього приводу думають кандидати у президенти? Які гроші та ресурси залучатимуть?
Олег Тягнибок обіцяє фінансування армії на рівні 5% від ВВП, а також реформувати та переозброїти військо. Не уточнюючи, правда, як саме.
Голова Верховної Ради Володимир Литвин планує забезпечити фінансування Міноборони у межах 2% від ВВП (у поточному році ця цифра – 1%), а також каже, що збереже у повному обсязі мережу військових госпіталів.
Нинішній Верховний Головнокомандувач Віктор Ющенко обіцяє трохи розмитий критерій фінансування Збройних Сил: “…буду витрачати не менше, ніж на державне управління”.
Петро Симоненко планує збільшити фінансування армії за рахунок коштів, що звільняться в результаті подвійного скорочення видатків на утримання держапарату.
Прем’єр Юлія Тимошенко обіцяє виділити “достатні фінансові ресурси для зміцнення боєздатності армії”.
Як житимуть військові?
Порівняно з виборами-2004 кандидати обіцяють набагато менше преференцій військовослужбовцям. П’ять років тому в програмі майже кожного кандидата були обіцянки усунути диспропорції в пенсіях військовиків. Тепер про соціально-побутові проблеми людей в погонах згадують лише п’ятеро кандидатів.
Лідер Партії регіонів Віктор Янукович обіцяє молодим офіцерам житло вже потягом першого року служби, Анатолій Гриценко гарантує «гідне грошове утримання», про соціальні гарантії військовослужбовцям та їхнім сім’ям кажуть Олександр Мороз та Юлія Тимошенко.
Але найбільше обіцяє Володимир Литвин – він навіть згадав про військових пенсіонерів. Їм він забезпечить пенсії, госпіталі та використання їхнього досвіду. Всім іншим – забезпечення житлом, будівництво нових об’єктів та компенсація оренди.
Кандидати оперують у своїх програмах словами “гроші”, “житло”, “соціальні гарантії”. Чи цими проблемами вичерпуються проблеми українських службовців?
Правда, саме за грошима та соціальними гарантіями прийшли служити 53,3% українських контрактників, обираючи армійську професію. Ця цифра – з результатів соцопитування Центру.
Корисна інформація для майбутніх президентів (особливо для тих, хто збирається будувати контрактну армію): лише 35,4% опитаних контрактників збираються укладати новий контракт з державою та продовжувати працювати в армії. Інші налаштовані звільнитися. У них на це є причини. І не лише матеріальні. Ось головні причини, через які українські чоловіки, які нині працюють в армії, планують її залишити:
недостатнє грошове утримання (91,6%);
“не бачу перспектив у службі” (48,6%);
командування не виконує умов контракту (31,5%);
командири виявляють неповагу до контрактника як до особистості (16,2%).
Кандидати у президенти про це також поки що не знають.
Чи є у них модель оборони?
Якщо навіть новий президент знайде гроші на переозброєння армії та квартири офіцерам, що він робитиме з військом? Україна багато років впевненим кроком рухалася у НАТО, але цього року ми зрозуміли, що найближчими 5-10 роками членами Альянсу не станемо. Йдеться про необхідність знайти нову модель оборони. Чи мають про неї якесь уявлення кандидати у Верховні Головнокомандувачі?
Слова “воєнна доктрина” зустрічаються лише у програмі Сергія Тігіпко. “Я негайно розпочну розробку нової воєнної доктрини, виходячи з загроз і реалій сучасного світу” - обіцяє у своїй програмі екс-голова Нацбанку. При цьому єдиним згаданим критерієм для Збройних Сил у нього є те, що вони мають бути мобільними.
Найчастіше в програмах згадується намагання мати позаблоковий статус. Такий вибір підтримують Олександр Мороз, Володимир Литвин, Петро Симоненко та Віктор Янукович. При цьому голова Верховної Ради та лідер комуністів підкріплюють його ще й нейтралітетом, в чому з ними солідарна Інна Богословська. Остання для цього навіть пропонує “Київську ініціативу”, яка має не багато, не мало запропонувати новий світовий порядок.
Питання щодо членства України в НАТО переважна більшість кандидатів не згадує взагалі. Лише Петро Симоненко однозначно висловився проти приєднання України до Альянсу, а Анатолій Гриценко не бажає вступу нашої країни в жодні воєнно-політичні союзи протягом найближчих п’яти років. Тільки Віктор Ющенко задекларував, що разом з європейськими сусідами ми будемо зміцнювати євроатлантичну систему колективної безпеки, але й в його програмі відсутній намір просувати вступ України до НАТО.
Пропонуються варіанти участі України в розбудові Європейської системи колективної безпеки (Людмила Супрун), проведені державою багатовекторної міжнародної політики (Сергій Тигіпко), побудові нового Східноєвропейського проекту (Арсеній Яценюк). Питання щодо повернення Україні ядерного статусу, яке останнім часом обговорюється серед експертів, підтримують Олег Тягнибок та Сергій Ратушняк.
З усього цього розмаїття думок і пропозицій напрошується лише один висновок - українське суспільство досі не сформулювало бачення безпеки держави, місця держави в сучасному світі. І навіть якщо новий президент виконуватиме дані ним обіцянки щодо армії, ситуація навряд чи зміниться.
Якою вони бачать армію?
Юлія Тимошенко обіцяє: “Армія стане професійною, сформованою на контрактних засадах, строковий призов в армію буде скасовано”. До речі, лідерка БЮТ обіцяла контрактну армію ще під час дострокових виборів до парламенту восени 2007 року. Тоді вона казала, що призову не буде уже у 2008-му. Тепер вона обережніша у прогнозах і не називає термінів виконання обіцянок.
Будувати контрактну армію та відмовитися від призовів планують також Віктор Янукович, Віктор Ющенко, Олег Тягнибок, Сергій Тігіпко та Анатолій Гриценко. З них лише лідер Партії регіонів називає час переходу Збройних Сил на контрактний принцип комплектування – 2011 рік. Інші конкретних дат уникають, але впевнені, що Україна потребує саме суто контрактної армії.
Ще троє претендентів на посаду президента (Інна Богословська, Василь Противсіх, Людмила Супрун) обіцяють побудувати професійну армію, але не уточнюють за яким принципом вона буде комплектуватись. Чи то з військовослужбовців за контрактом, чи то з професійно, якісно підготовлених призовників.
Найбільш радикальне ставлення до українського війська у лідера “Фронту змін” Арсенія Яценюка: “Жодні союзи не гарантують нам безпеку без боєздатної сучасної армії. Її необхідно заново спроектувати і побудувати”. Враховуючи, що робота передбачається заново, прогнозів стосовно того, що вийде врешті, кандидат не робить.
Але чи готові військові будувати таку армію, яку собі уявляють політики?
“Яка система комплектування Збройних Сил є найбільш доцільною для України?” На це питання відповіли 590 контрактників та офіцерів, які взяли участь в уже загаданому соцопитуванні ЦВППБ. Понад 43% опитаних вважають, що Україні найкраще зберігати змішаний тип комплектування. Прихильників професійної армії серед контрактників (34,2%) навіть менше, ніж серед офіцерів (38,9%).
Найкраще, щоб армія на дві третини складалася з контрактників, а на одну – з призовників. Таку пропорцію вважають найкращою близько 37% опитаних.
«Сильною та боєздатною» бачать українську армію Юрій Костенко, Людмила Супрун, Юлія Тимошенко, Сергій Тигіпко, Віктор Ющенко та Віктор Янукович. З них тільки Віктор Янукович та Людмила Супрун пов’язують це з наявністю в армії сучасного озброєння. Крім них, технічне переозброєння обіцяють Анатолій Гриценко, Юрій Костенко, Сергій Ратушняк, Василь Противсіх та Олег Тягнибок.
Також, в програмах кандидатів можна найти наміри розвитку Об’єднаних сил швидкого реагування, побудови ефективної системи протиповітряної оборони (Юрій Костенко), невеликих та мобільних збройних сил (Василь Противсіх), вдосконалення спецпідрозділів (Сергій Ратушняк).
Про необхідність матеріально-технічного забезпечення українського війська заявила лише Юлія Тимошенко. Але конкретних показників, звісно, не називає. Проте саме від того, які кошти готові виділити кандидати, залежить і якість нової армії.
Як вони її збудують?
За станом на понеділок чотири військові частини в Україні – у Сімферополі, Вінниці, Львові та Полтаві - були відключені від електроенергії. Їхні борги перед місцевими обленерго склали від 6 до 86 тисяч гривень.
Бракує грошей на лазнево-пральні послуги та форму для солдат.
Що з цього приводу думають кандидати у президенти? Які гроші та ресурси залучатимуть?
Олег Тягнибок обіцяє фінансування армії на рівні 5% від ВВП, а також реформувати та переозброїти військо. Не уточнюючи, правда, як саме.
Голова Верховної Ради Володимир Литвин планує забезпечити фінансування Міноборони у межах 2% від ВВП (у поточному році ця цифра – 1%), а також каже, що збереже у повному обсязі мережу військових госпіталів.
Нинішній Верховний Головнокомандувач Віктор Ющенко обіцяє трохи розмитий критерій фінансування Збройних Сил: “…буду витрачати не менше, ніж на державне управління”.
Петро Симоненко планує збільшити фінансування армії за рахунок коштів, що звільняться в результаті подвійного скорочення видатків на утримання держапарату.
Прем’єр Юлія Тимошенко обіцяє виділити “достатні фінансові ресурси для зміцнення боєздатності армії”.
Як житимуть військові?
Порівняно з виборами-2004 кандидати обіцяють набагато менше преференцій військовослужбовцям. П’ять років тому в програмі майже кожного кандидата були обіцянки усунути диспропорції в пенсіях військовиків. Тепер про соціально-побутові проблеми людей в погонах згадують лише п’ятеро кандидатів.
Лідер Партії регіонів Віктор Янукович обіцяє молодим офіцерам житло вже потягом першого року служби, Анатолій Гриценко гарантує «гідне грошове утримання», про соціальні гарантії військовослужбовцям та їхнім сім’ям кажуть Олександр Мороз та Юлія Тимошенко.
Але найбільше обіцяє Володимир Литвин – він навіть згадав про військових пенсіонерів. Їм він забезпечить пенсії, госпіталі та використання їхнього досвіду. Всім іншим – забезпечення житлом, будівництво нових об’єктів та компенсація оренди.
Кандидати оперують у своїх програмах словами “гроші”, “житло”, “соціальні гарантії”. Чи цими проблемами вичерпуються проблеми українських службовців?
Правда, саме за грошима та соціальними гарантіями прийшли служити 53,3% українських контрактників, обираючи армійську професію. Ця цифра – з результатів соцопитування Центру.
Корисна інформація для майбутніх президентів (особливо для тих, хто збирається будувати контрактну армію): лише 35,4% опитаних контрактників збираються укладати новий контракт з державою та продовжувати працювати в армії. Інші налаштовані звільнитися. У них на це є причини. І не лише матеріальні. Ось головні причини, через які українські чоловіки, які нині працюють в армії, планують її залишити:
недостатнє грошове утримання (91,6%);
“не бачу перспектив у службі” (48,6%);
командування не виконує умов контракту (31,5%);
командири виявляють неповагу до контрактника як до особистості (16,2%).
Кандидати у президенти про це також поки що не знають.
Чи є у них модель оборони?
Якщо навіть новий президент знайде гроші на переозброєння армії та квартири офіцерам, що він робитиме з військом? Україна багато років впевненим кроком рухалася у НАТО, але цього року ми зрозуміли, що найближчими 5-10 роками членами Альянсу не станемо. Йдеться про необхідність знайти нову модель оборони. Чи мають про неї якесь уявлення кандидати у Верховні Головнокомандувачі?
Слова “воєнна доктрина” зустрічаються лише у програмі Сергія Тігіпко. “Я негайно розпочну розробку нової воєнної доктрини, виходячи з загроз і реалій сучасного світу” - обіцяє у своїй програмі екс-голова Нацбанку. При цьому єдиним згаданим критерієм для Збройних Сил у нього є те, що вони мають бути мобільними.
Найчастіше в програмах згадується намагання мати позаблоковий статус. Такий вибір підтримують Олександр Мороз, Володимир Литвин, Петро Симоненко та Віктор Янукович. При цьому голова Верховної Ради та лідер комуністів підкріплюють його ще й нейтралітетом, в чому з ними солідарна Інна Богословська. Остання для цього навіть пропонує “Київську ініціативу”, яка має не багато, не мало запропонувати новий світовий порядок.
Питання щодо членства України в НАТО переважна більшість кандидатів не згадує взагалі. Лише Петро Симоненко однозначно висловився проти приєднання України до Альянсу, а Анатолій Гриценко не бажає вступу нашої країни в жодні воєнно-політичні союзи протягом найближчих п’яти років. Тільки Віктор Ющенко задекларував, що разом з європейськими сусідами ми будемо зміцнювати євроатлантичну систему колективної безпеки, але й в його програмі відсутній намір просувати вступ України до НАТО.
Пропонуються варіанти участі України в розбудові Європейської системи колективної безпеки (Людмила Супрун), проведені державою багатовекторної міжнародної політики (Сергій Тигіпко), побудові нового Східноєвропейського проекту (Арсеній Яценюк). Питання щодо повернення Україні ядерного статусу, яке останнім часом обговорюється серед експертів, підтримують Олег Тягнибок та Сергій Ратушняк.
З усього цього розмаїття думок і пропозицій напрошується лише один висновок - українське суспільство досі не сформулювало бачення безпеки держави, місця держави в сучасному світі. І навіть якщо новий президент виконуватиме дані ним обіцянки щодо армії, ситуація навряд чи зміниться.
