«Призовники гіршають. Вони ж п’ють пиво з 10 років», - розповідає підполковник Леонід Нікіфоров з Хмельницького, який є заступником командира військової частини з виховної роботи. З іншого боку, продовжує підполковник, з контрактниками ще гірше – вони ходять в армію як на роботу, а чим вони займаються поза службою, проконтролювати неможливо. Та й поваги до старших за званням їм ще варто повчитися.
Хто краще: контрактники чи строковики? З кого має складатися українська армія, щоб бути справді боєздатною?
Центр воєнної політики та політики безпеки разом з бюро «Свідомо» шукали відповіді на ці питання у програмах кандидатів у президенти. Хтось один з цих 18 людей, склавши присягу Президента, автоматично стане Головнокомандувачем. І, як ми з’ясували у попередніх публікаціях, близько третини свого часу муситиме приділяти армії.
Хто і яку армію хоче?
Лідери передвиборчих рейтингів – Віктор Янукович та Юлія Тимошенко – за контрактну армію. Голова Партії регіонів називає конкретну дату – до 2011 року, тобто через рік всі військові будуть виключно найнятими, а не призваними на службу. Тимошенко також принципово за скасування призову, але коли саме планує це зробити, у своїй передвиборчій програмі не зізнається.
Між іншим, всередині української армії ідею повністю скасувати призов підтримують тільки 36,5% військових, опитаних Центром під час соціологічного опитування у жовтні цього року. Переважна більшість військових вважають, що українське військо має бути змішаним. «Економічно непродуманим, невиваженим політичним рішенням» називають ідею повного переходу на контрактну армію понад 54% військових, опитаних Центром.
Кандидати про такі настрої, судячи з усього, не здогадуються.
Нинішній Верховний Головнокомандувач Віктор Ющенко у своїй програмі обіцяє: «Збройні Сили України стануть потужними, професійними, контрактними». Проте, саме за його президентства фактично провалилася програма переходу української армії на контрактну основу. Зараз посадовці нашвидкуруч намагаються переписати цей план: перенести остаточну дату переходу з 2011 на 2015 рік. Указ Президента з новою датою вже підписаний, але до держпрограми зміни не внесені – там фігурує стара дата.
Але військові не радять цього робити: 21,9% українських офіцерів, опитаних Центром, вважають, що цю дату треба перенести на більш віддалений термін, ніж 2015 рік. 71,4% офіцерів відверто називають проект «контрактна армія-2015» нереальним.
Повертаємося до програм. Сергій Тігіпко також каже, що армія має бути контрактною (а ще - мобільною та професійною). З ним згоден Олег Тягнибок.
Екс-міністр оборони Анатолій Гриценко, як і інші кандидати, уникає деталізованого опису армії, якою він командуватиме. В його програмі написано лише: «Наша армія стане контрактною і надійно захищатиме народ. Наші солдати будуть професіоналами».
Інна Богословська обіцяє контрактну армію через 5 років, тобто у 2015 році. Кандидат Василь Противсіх називає призов рекрутством та наполягає на професійній армії, в яку нікого не призиватимуть.
У сухому залишку: 8 з 18 кандидатів хоча б згадали слова «контрактна армія» у своїх програмах. Всі вони збираються будувати Збройні Сили без призовників. Інші кандидати взагалі не думали над цим питанням – їхні програми мовчать про принцип комплектування армії.
Чому не виходить контрактна?
«Ми посилили перехід Збройних Сил України на професійну основу: частка контрактників серед рядових, сержантів і старшин сьогодні перевищує 50%», - так Віктор Ющенко розповідав військовим про успіхи у реформуванні армії 3 грудня цього року під час урочистостей до дня Збройних Сил. Він не сказав, що згідно Держпрограмі розвитку Збройних Сил на 2006-2011 роки, частка контрактників на кінець 2009-го року мала складати 70%.
Ця програма зірвана з банальної причини – через гроші. Контрактник-новачок має близько 900 грн. зарплати – ця сума не змінюється 4 останні роки. Армії ледве вистачає грошей на «витратні матеріали» - мило, форму, їжу, електроенергію Про реформування взагалі не йдеться.
Хоча призов планували скорочувати, а у 2010-му українські хлопці мали б востаннє отримати запрошення до військкомату, цього року призов було збільшено – на 6 тисяч людей (з 47 тисяч торік до 53 тисяч цього року). Це програма «Люди замість грошей». Армію не вдається звільнити від виконання справ, які називають «невластиві функції». Немає грошей, щоб найняти прибиральників, водіїв, прачок, охоронців військових складів… Ці гроші були заплановані держпрограмою, але їх не виділили. Тому цього року збільшилася потреба у призовниках – хтось має охороняти військове майно та прибирати території частин.
Але є й інші причини, чому не вдається зробити наше військо професійним. Під час уже згаданого опитування військових, їм запропонували назвати проблеми, через які не виходить контрактна армія. Респонденти називали кілька варіантів відповідей. Понад 80% відзначали фінансові причини. Але не лише. Ось ще:
- невиконання заходів, спрямованих на підвищення привабливості військової служби (40,5% опитаних);
- недостатній рівень військово-патріотичного виховання молоді (21,2%).
Офіцери нарікають (14,7%) на неякісний відбір кандидатів на військову службу за контрактом (медичний, психологічний та ін.) у центрах комплектування. Контрактники ж наголошують (25,6%) на такій проблемі, як неготовність офіцерів змінити своє ставлення до контрактників - як до професіоналів та своїх помічників.
Ось цифри, озвучені Віктором Ющенком під час цьогорічного святкування дня Збройних Сил. У 2008 році з армії звільнилися 5671 контрактник, а за 11 місяців цього року вже 4811. Тільки в 2009 році армію залишили 564 молодих офіцери, 144 висококваліфікованих військових пілотів.
У найближчі роки планує звільнитися дві третини нинішніх контрактників. На питання «Чи будете ви укладати новий контракт по закінченню поточного?» лише 35,4% опитаних Центром контрактників відповіли «так». Всі інші лави Збройних Сил залишать. І таким чином зірвуть плани наших кандидатів у президенти мати контрактну армію.
Яка армія нам насправді потрібна?
Повернімося до кандидатів. Майже половина з них виступають за контрактну армію. Навіть ті, хто вживає слова «професійна армія», швидше за все, мають на увазі контрактну армію. Хоча комплектування за контрактом без відповідної підготовки автоматично не означає високого професіоналізму. А от високий рівень та гідне матеріально-технічне забезпечення бойової підготовки солдат-строковиків забезпечить формування з них професіоналів військової справи.
Тому формула «перехід на контракт – заради переходу на контракт», якою, схоже, керуються кандидати в президенти, які згадують про Збройні Сили, не є виправданою. Потрібний пошук такої схеми комплектування, яка була б економічно доцільною та реально підвищила б обороноздатність держави.
За результатами аналізу, проведеного експертами Центру, найбільш раціональним способом комплектування ЗС України є змішаний, при якому співвідношення військовослужбовців контрактної і строкової служби має становити від 2,5:1,5 до 3:1 відповідно. При цьому економія матеріальних і фінансових коштів становитиме біля 4-7% від суми, що виділяються на грошове забезпечення ЗС України.
Ще однією проблемою є патріотичне виховання, забезпечення єдності суспільства та армії. Наприклад, у Німеччині призов на військову службу був запроваджений в 1956 році як інструмент громадського контролю та умова зв’язку німецького суспільства та армії. Передбачалося, що призов дозволить зруйнувати кастову замкненість німецьких військових. У скандинавських країнах (Швеція, Фінляндія) загальний військовий обов’язок є інструментом формування національної ідентичності, цілісності суспільства, зв’язку між цивільним і військовим секторами.
У листопаді-грудні 2009 року Центр провів соціологічне дослідження, в якому з’ясовував думку українських громадян стосовно армії. Так от, відповідаючи на питання щодо функцій армії «виховання молоді» респонденти поставили на трете місце (39,1%). Після «оборони країни» (77,1%) та «захисту суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості» (53,8%).
Громадяни мають свою думку і щодо контрактної армії. Опитані вважають перехід на контракт чинником, який може позитивно вплинути на спроможність ЗС України (19,3%), але тільки після проведення інших кроків: ефективнішої діяльності органів державного (38,4%) та військового (28,1%) управління та посилення соціального захисту військовослужбовців (32,0%).
Тобто питання повного переходу на контрактну армію не є однозначним. Майбутньому Верховному Головнокомандувачу неодмінно доведеться зіштовхнутися з проблемою контрактної армії. Коли він посяде президентське крісло, сховатися за загальними фразами про професійне військо та мир у всьому світі не вийде.
