Наступного року на потреби армії буде виділено 50 млрд. гривень (цьогоріч – 7,3 млрд.). Ці гроші підуть на реформування Збройних Сил та їхнє переозброєння. Відтепер так буде щороку. Утопія? Так. Але задокументована у програмі кандидата у президенти України Олега Тягнибока.
Центр воєнної політики та політики безпеки разом з Бюро журналістських розслідувань «Свідомо» продовжує досліджувати наміри кандидатів у президенти щодо армії. Загальний огляд бачення кандидатами безпеки та оборони України дивіться тут. Тепер ми розглянемо фінансові обіцянки політиків та порівняємо їх з реальністю.
Який бізнес-план?
Конкретні цифри називають лише двоє кандидатів. Уже згаданий Олег Тягнибок (фінансування ЗС на рівні 5% від ВВП) та Володимир Литвин (2% від ВВП). За прогнозами Світового банку, у 2010 році номінальний ВВП в Україні складе 1032,4 млрд. гривень. Якщо переможе пан Тягнибок, уже наступного року армія матиме 50 млрд. гривень на власні потреби. Якщо переможе пан Литвин, військові матимуть бюджет у 20 млрд. гривень. Теж непогано.
Інші кандидати уникають цифр. Проте згадують про джерела фінансування.
Юрій Костенко пропонує, щоб армія отримувала кошти зі спеціального бюджету «з чітким цільовим розписом використання коштів і подальшим контролем з боку суспільства».
Армія отримуватиме фінансування за рахунок коштів, які звільняться в результаті подвійного скорочення видатків на утримання держапарату. Це у випадку, якщо президентом стане комуніст Петро Симоненко. «З 2011 року на потреби армії підуть гроші, зекономлені в результаті ліквідації поста президента», - пише у своїй програмі пан Симоненко.
Діючий Верховний Головнокомандувач Віктор Ющенко обіцяє фінансування військової реформи «не менше, ніж на державне управління». Зважаючи на те, що окремої статті видатків «державне управління» в українському бюджеті не існує (є видатки на діяльність Верховної Ради, Секретаріату Президента, Уряду та ін.), визначити цю цифру непросто.
Інші кандидати обіцяють гроші безпосередньо військовим. Анатолій Гриценко каже про гідне грошове забезпечення українських солдатів. Володимир Литвин обіцяє повну компенсацію витрат військових на оренду житла та захищену статтю бюджету стосовно видатків на будівництво житла. Також спікер Ради турбуватиметься про військових пенсіонерів – обіцяє не допустити обмеження пенсій людям у формі.
Юлія Тимошенко у своїй передвиборчій програмі обмежується загальною фразою: «Ми виділимо достатні матеріально-технічні та фінансові ресурси для зміцнення боєздатності армії, соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей».
Віктор Янукович ані про кількість грошей, ані про джерела надходжень не говорить, але у армії, якою він керуватиме, якщо стане президентом, буде українська техніка та озброєння, а молоді офіцери протягом першого року служби отримуватимуть житло.
Арсеній Яценюк, який своїм передвиборчим кольором обрав колір хакі, навіть не уявляє, скільки коштуватиме його обіцянка «заново спроектувати та побудувати армію», тому суму не називає. Мріє лише, щоб армія була боєздатною.
Інші кандидати не згадують у своїх програмах про фінансування Збройних Сил.
Що вони робили, коли керували?
З нинішніх претендентів на президентське крісло як мінімум п’ятеро людей мали можливість впливати на фінансування армії. Йдеться про Віктора Ющенка, який півтора року був прем’єром, а останні п’ять років – президентом. Також Юлія Тимошенко та Віктор Янукович, кожен з яких вже двічі посідав прем’єрське крісло. Володимир Литвин теж вдруге очолює законодавчу владу, яка має вирішальне слово у питаннях фінансування Збройних Сил. Наступним президентом хоче стати Анатолій Гриценко – він був міністром оборони.
Всі вони мали можливість проявити себе як розпорядники армійських коштів. Що вони зробили?
В Законі «Про оборону України» йдеться, що армія має фінансуватися в обсязі не менше 3% від запланованого ВВП. У перший рік свого президентства, 9 грудня 2005 року Віктор Ющенко підписав Держпрограму розвитку ЗС на 2006-2011 роки, де ця цифра зменшилася до 2% від ВВП. Її пояснювали тим, що коли Україна стане членом НАТО, цих грошей вистачить. Тоді, на відміну від сьогодення, наші шанси приєднатися до Альянсу були досить високими.
Проте навіть зменшений показник залишився на папері. 2,1% від ВВП фінансування армія складало лише один раз – у 1992 році за президентства Леоніда Кравчука. Відтоді армія завжди отримувала менше, ніж це передбачено законом «Про оборону» і Держпрограмою.
За час, коли Ющенко керує країною та армією, фінансування ЗС знизилося з 1,34% від ВВП до 0,7% в цьому році. Розмови про відповідальність Уряду у цьому питанні недоречні, адже кожен бюджет, незважаючи на грізні обвинувачення, Президент підписував.
У четвер 3 грудня Юлія Тимошенко планує взяти участь у святкуванні дня Збройних Сил, яке відбудеться у Палаці «Україна». Схоже, її не зупинить навіть присутність Президента. За останні пару місяців вона відвідала кілька армійських заходів, демонструючи увагу до людей у формі. Та цифри не на її боці. І за першого, і за другого прем’єрства Тимошенко крива видатків на армію впевнено повзла вниз. У 2005-у році, коли вона керувала урядом трохи більше півроку, видатки зменшилися з 1,4% до 1,3%. За останні два роки зміна ще помітніша: з 1% до 0,7% від ВВП. Тобто з появою Юлії Тимошенко у прем’єрському кріслі видатки на армію зменшувалися.
Коли Віктор Янкович став прем’єром у 2002-у році, фінансування армії становило близько 1,5%. Наступного року видатки трохи збільшилися – до1,6%. Коли він залишав свою посаду наприкінці 2004-го, цей показник був 1,54%.
Міністр Анатолій Гриценко не зміг покращити фінансовий стан справ у армії. Коли він керував відомством, видатки на армію зменшилися на 0,3% від ВВП.
Володимир Литвин ніколи не виявляв зацікавленості проблемами армії та не був помічений на підтримці статей армійського бюджету. Єдине, про що говорять у військових кулуарах: грошей у Державної прикордонної служби, якою керує його брат, завжди вистачає. Це підтверджують цифри. На фоні загального зменшення фінансування армії, прикордонники отримували більше грошей. У 2006-у році їхній бюджет складав 967 млн. грн., а в цьому році вже 1,5 млрд. грн.
Який зараз стан справ?
Якщо країна витрачає на фінансування своїх Збройних Сил менше одного відсотку від ВВП, армія руйнується. Це загальносвітова практика. У 2007-у році вперше фінансування склало 0,99%. У поточному році це 0,7%. Взагалі-то мало б бути більше 1% - на цей рік заплановано витратити на армію 12,8 млрд гривень. Але за станом на 1 грудня виділено 7,3 млрд. гривень. Графа видатків, які армія має отримувати зі спеціального фонду, вже давно є віртуальною. Спецфонд не наповнюється останні кілька років, тому на ці гроші ніхто надто не розраховує. Цього року віртуальне фінансування армії склало 4,2 млрд. – це сума, яку мали отримати зі спеціального фонду. За одинадцять місяців поточного року цей віртуальний кошторис наповнився лише на 10% від запланованого.
Спроби переконати суспільство та й самих військових, що на стан фінансування армії вплинула криза, не зовсім щирі. Фінансування інших силових структур вказує, що криза майже не позначилась на Службі безпеки, прикордонниках, а МВС взагалі пішла на користь – видатки збільшилось на понад мільярд гривень.
Чи раціонально використовуються навіть ті гроші, які армія отримує? Подивимося на розподіл видатків Міністерства оборони. У 2009 році більше 88% коштів йде на утримання армії, а на залишок у 12% підтримати хоча б існуючий рівень боєздатності нереально. Про розвиток взагалі не йдеться. Кількість озброєння та військової техніки, які потребують заміни або модернізації зростає швидкими темпами. Не менш складною є ситуація з кадровим потенціалом Збройних Сил. Українська армія може втрати те, що неможливо буде виправити за короткий термін, навіть за наявності коштів, - довіру громадян та спадкоємність поколінь.
Новий Президент України зіштовхнеться з проблемою фінансування армії вже на другий день після інавгурації. З програм кандидатів та їхніх заяв не видно, щоб хтось з них мав реалістичну програму дій стосовно армії.
Та й враховуючи розподіл повноважень між гілками влади, одному Президенту навести лад у цьому питанні неможливо, хто б і що зараз не обіцяв. Вихід - у пошуку такої моделі, щоб фінансування армії відбувалося незалежно від внутрішньополітичної ситуації у державі.
