Головна Публикации Політика безпеки
Політика безпеки
Питання національної безпеки країни – одне з найпріоритетніших завдань керівництва, від вирішення якого часто залежить подальший розвиток суспільства. Енергетичні проблеми, розкол країни за ідеологічними ознаками, відсутність засобів для модернізації армії – теми, про які часто говорять і влада, і ЗМІ. Проте далі констатації фактів розмова не заходить
Центром проводяться дослідження, конференції, семінари та громадські слухання з питань національної безпеки України у воєнній та воєнно-політичних сферах, стратегічного та оборонного планування, євроатлантичної інтеграції України, реалізуються проекти і програми, які спрямовані на розвязання проблемних питань та сприяють реформуванню і розвитку Воєнної організації держави, розробляються методики, які забезпечують підвищення ефективності діяльності суб'єктів забезпечення національної безпеки і оборони.
Для виконання завдань Центром налагоджено взаємодію і взаємовигідне співробітництво у сфері безпеки і оборони з органами державної влади та управління, громадськими та міжнародними організаціями.

КатегоріїФайли

folder icon 4 Національна безпека
Питання національної безпеки країни – одне з найпріоритетніших завдань керівництва, від вирішення якого часто залежить подальший розвиток суспільства. Енергетичні проблеми, розкол країни за ідеологічними ознаками, відсутність засобів для модернізації армії –теми, про які часто говорять і влада, і ЗМІ. Проте далі констатації фактів розмова не заходить
Усвідомлення пріоритетності загроз національній безпеці України є ключовим для здійснення виваженої політики оборони. Тимчасом як зовнішньополітичні ризики відіграють роль в обговоренні міжнародних питань і визначають можливості України бути членом міжнародних альянсів, внутрішні ризики можуть суттєво вплинути на успіх реформ, у тому числі оборонної, та ефективність здійснення оборонної політики загалом.
Після закінчення холодної війни відбулися суттєві зміни в розумінні безпеки й оборони. Замість протистояння двох супердержав у світі зросли транснаціональні загрози, такі як тероризм, організована злочинність, екологічні катастрофи. Це стимулювало зміни в цілісній концепції безпеки, яка відтепер сприймається як явище міжнародне, тобто відбувається перехід від державоцентричного акценту на “національній безпеці” або “державної безпеки” у напрямі доктрини “людської безпеки”, яка більше наголошує на окремо взятій людині.
folder icon 0 Воєнно економічна безпека
Забезпечення воєнно-економічної безпеки – важливе завдання Української держави. Ступінь задоволення потреб у продукції як оборонного, так і цивільного призначення в екстремальних умовах є критерієм забезпечення воєнно-економічної безпеки. Покращання самозабезпечення держави технологіями цивільного й оборонного виробництва, нарощування технологічного потенціалу зміцнює її воєнно-економічну безпеку. Остання, безперечно, визначається новітніми досягненнями науково-технічного прогресу.
Слід звернути увагу на такі три основні аспекти воєнно-економічної безпеки: захисний, наступальний, рівнозначний.
Захисний аспект передбачає заміщення імпорту вітчизняними аналогами, насамперед в оборонних галузях народного господарства і зменшення їх залежності від імпорту.
Наступальний аспект передбачає комплекс заходів, спрямованих на нарощування і якісне покращання експортного потенціалу країни і посилення при цьому залежності від неї інших країн.
Рівнозначний аспект передбачає встановлення однакової залежності між країнами, що буде стримуючим чинником у спробах економічно розвинених країн використати зовнішньоекономічні зв'язки як специфічний тиск на менш розвинені країни.
folder icon 0 Реформування сектору безпеки
Існує чималий досвід, який Україна може перейняти або яким вона сама може поділитися з тими країнами, які намагалися чи намагаються реформувати свої сектори безпеки відповідно до сучасних вимог. Це стосується поєднання політики і практики, відоме як “реформування сектору безпеки” (РСБ), розроблене міжнародними фахівцями з питань безпеки, практиками і науковцями. У реформуванні сектору безпеки міжнародні аналітики вирізняють чотири напрями: - Посилення демократичного контролю над інституціями безпеки державою і громадянським суспільством (включаючи поліпшене вироблення і запровадження політики, а також управління видатками). • Професіоналізація сил безпеки. - Демілітаризація і розбудова миру (особливо у післяконфліктних ситуаціях). - Посилення значущості закону.
Аналіз внутрішніх і зовнішніх загроз країні та її громадянам лежить в основі будь-яких планів, що передбачають реформування чи модернізацію сектору безпеки. Якщо немає чіткого бачення, від яких саме загроз треба захищатися, не можна бути певним, що наявні інституції в справах безпеки структуровано в найкращий спосіб, аби протидіяти їм.
В українському секторі безпеки існує багато проблем: неефективність функціонування, брак професіоналізму, нестача міжвідомчої координації, мала вага закону, невідповідні стандарти демократичного управління, поставторитарний контекст (в якому інституції безпеки часто визначають свої ролі залежно від власних інтересів, а не від інтересів громадян). Це серйозні проблеми, які українські уряди один за одним обіцяли вирішити. Проте реформи українського сектору й досі залишаються на початковому рівні і далекі від ідеалу.
folder icon 0 Цивільний демократичний контроль
Демократичний контроль над сектором безпеки – постійна тема обговорень у політичних колах, і всі органи влади в Україні за останні десять років доклали зусиль до справи невпинного підвищення рівня демократичного контролю. За останні роки цей напрям активізувався, про ще свідчать такі факти:
Посилений демократичний контроль інституцій безпеки є визначальним для успіху чи провалу реформування сектору безпеки. Досвід західних урядів переконує, що демократичний контроль високого рівня не лише сприяє демократії, а й також власне інституціям у справах безпеки. Відокремлення цивільного нагляду й адміністративного управління від практично здійснюваних кроків дає змогу практикам у сфері безпеки концентруватися на своїй силі.
Український сектор безпеки досі перебуває на ранній стадії трансформації культури безпеки. Дотепер існує переконання, що інформацію потрібно тримати в секреті, тоді як демократичний підхід полягає в тому, що інформацію треба піддавати розголосу, хіба що існують очевидні причини цього не робити з огляду на безпеку. Політика безпеки – це сфера, в якій повинна фігурувати громадськість; саме вона повинна впливати на політику, яка виробляється і впроваджується в цьому секторі. Так чи так, громадськості важко буде відігравати бодай якусь роль чи просто чітко формулювати свої думки з цих питань, якщо їй не буде доступна відповідна інформація.

Немає документів в цій категорії

Оборонний вісник

Оборонний вісник
13.09.2011 | ЦВППБ
Оборонний вісник 8/2011




Информационно-аналитический обзор военных новостей


06.02.2012 | ЦВППБ
Інформаційно-аналітичний огляд військових новин. Випуск 04/12
30.01.2012 | ЦВППБ
Інформаційно-аналітичний огляд військових новин. Випуск 03/12

Популярные

Последние статьи


Останні теми на Форумі

Опрос

Какая численность ВСУ должна быть в 2015 году, учитывая существующие для Украины вызовы и угрозы, экономические возможности государства и состояние ВСУ: