Відомості про автора:
Семенченко А.І., докторант кафедри національної безпеки Національної академії державного управління при Президентові України, кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, 8-097-355-91-27
Визначені та систематизовані основні проблеми інформаційна-аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, сформовано рекомендації органам державної влади щодо їхнього розв’язання.
Постановка проблеми. Загальною тенденцією динаміки проблем у сфері забезпечення національної безпеки є збільшення їхньої загальної кількості, складності, взаємозалежності, що обумовлено, насамперед зростанням рівня невизначеності та мінливості зовнішнього та внутрішнього середовища у цій сфері.
В той же час умови усталеного розвитку України вимагають підвищення ефективності, обґрунтованості та прогнозованості саме на довгострокову перспективу державної політики забезпечення національної безпеки. Одним з пріоритетних напрямів вирішення цього протиріччя є підвищення рівня науково-методичного та інформаційно-аналітичного забезпечення (ІАЗ) державної політики забезпечення національної безпеки.
Стратегічний моніторинг та аналіз є одними з основних інструментів, що спрямовані на подолання невизначеності. Цілями цих процедур є оцінка рівня традиційних, виявлення нових викликів та загроз національним інтересам, тенденцій їхньої динаміки, науково обґрунтований опис стану власних ресурсів та оцінка наслідків прийняття стратегічних рішень, а також можливостей Системи забезпечення національної безпеки (СЗНБ) у майбутньому [2].
Саме тому в інтересах реформ, що відбуваються в секторі безпеки, були розроблені або розробляються такі стратегічні документи, як Енергетична стратегія на період до 2030 року, Стратегія національної безпеки України, Стратегія воєнної безпеки, Концепція реформування Воєнної організації держави, Національна стратегія розвитку інформаційного суспільства на 2007-2015 роки.
Але при розробці зазначених стратегічних документів результати стратегічного моніторингу та аналізу були часто недостатньо якісними і не в повній мірі використовувались, а застосування цих процедур іноді порушувало логіку та структуру процесів стратегічного планування та управління (проекти документів з’являлись раніше завершення цих процедур, на результатах яких вони повинні базуватись).
Аналіз останніх досліджень і публікацій. За оцінками вітчизняних та міжнародних фахівців [1,2,6,7,11,14] саме за таких складних умов невизначеності та мінливості зовнішнього та внутрішнього середовища застосування стратегічного планування та управління дозволяє отримувати кращі результати на відміну від підходів, що основуються на методах екстраполяції, або на інтуїції та попередньому досвіді.
В цих роботах недостатньо системно та чітко визначені проблеми ІАЗ стратегічного планування та управління у сфері забезпечення національної безпеки, не враховані особливості, що обумовлені трансформаційними процесами національного сектору безпеки, не запропоновані пріоритетні напрями розв’язання цих проблем.
Невирішена частина загальної проблеми. На наш погляд, недостатня визначеність та систематизація проблем ІАЗ стратегічного планування, підходів до їх розв’язання обмежує можливості щодо розробки та застосування формальних методів та моделей при здійсненні стратегічного планування та управління, що призводить до зниження об’єктивності та ефективності цих процедур.
Метою публікації є визначення та систематизація актуальних проблем ІАЗ СЗНБ та формування комплексу практичних рекомендацій органам державної влади щодо їхнього розв’язання.
Викладення основного матеріалу. Проблеми, що стосуються інформаційно–аналітичного забезпечення стратегічного планування (ІАЗ СП) можна умовно розділити на дві групи: загальні, що притаманні будь-якому ІАЗ діяльності органу державної влади, та специфічні, що обумовлені унікальністю такої складної системи як СЗНБ, станом та тенденціями її розвитку, особливостями процесів стратегічних планування та управління в цій сфері тощо.
Загальні проблеми є відомими організаційно-технічними, нормативно-правовими, науково-методичними, кадровими, фінансовими проблемами і обумовлені, насамперед станом і тенденціями розвитку та впровадження ІАЗ в державне управління.
Підходи до їх вирішення значною мірою уніфіковані і передбачають чітке офіційне визначення структури органу державної влади, в інтересах якого має здійснюватись ІАЗ, його місії, сукупності цілей та завдань, систем критеріїв та показників досягнення головної мети, регламенту взаємодії відповідного органу державної влади з елементами зовнішнього і внутрішнього середовища, сукупності методів аналізу, забезпечення взаємодії з іншими інформаційно-аналітичними системами, створення інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури, забезпечення доступу до національних інформаційних ресурсів та глобальних комп’ютерних мереж, захист інформації, наявність підготовлених фахівців-аналітиків, створення необхідної нормативно-правової та нормативно-технічної бази тощо.
Ці підходи в основному передбачені в національному законодавстві, в відповідних рішеннях Президента України та Уряду [11,13], у тому числі в Стратегії соціального та економічного розвитку України на 2004-2015 роки, а також в проекті закону “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки” тощо, але вони не в повній мірі враховують специфіку ІАЗ СП.
Специфічні проблеми ІАЗ СП обумовлені особливостями стратегічного планування, як процесу, що з’єднує державну політику з державним управлінням, сферою його застосування, станом та тенденціями розвитку СЗНБ, характером та динамікою змін зовнішнього середовища, насамперед геополітичної, геоекономічної та геостратегічної обстановки тощо. Крім того специфічних рис набувають і вищевказані загальні проблеми ІАЗ.
При цьому головними організаційними проблемами для України залишаються, по-перше, незавершеність формування системи стратегічного планування, по-друге, не забезпечується необхідна структура процесу формування стратегічних рішень, його послідовність, етапність, безперервність, завершеність, взаємозв’язок та взаємоузгодженість з іншими процесами в цій сфері та аналогічними процесами у соціальній, економічній, гуманітарній, зовнішньополітичній сферах. Сьогодні можна говорити тільки про наявність окремих фрагментів стратегічного планування та управління в цій сфері, якими частково та не системно, з порушенням базових принципів здійснюються деякі етапи цих процесів.
Наслідком цього є недостатня координованість дій складових Сектору безпеки між собою та з іншими сферами життєдіяльності держави та суспільства щодо здійснення стратегічного планування та управління, незадовільна ефективність цих процесів та якість їх вихідної продукції.
Зазначені недоліки деструктивно впливають на ефективність стратегічного моніторингу та аналізу, що є обов’язковими процедурами стратегічного планування та управління. Ці недоліки трансформуються у нечіткість постановки завдань, розподілу функцій та повноважень між складовими СЗНБ щодо її інформаційно-аналітичного забезпечення в ході здійснення стратегічного планування та управління.
Що стосується проблем координованості дій між складовими Сектору безпеки щодо ІАЗ, то сьогодні, наприклад, неврегульовані між собою питання проведення Огляду сектору безпеки та Оборонного огляду - специфічних процедур стратегічного моніторингу та аналізу, співвідношення їх кінцевих продуктів – Воєнної доктрини України, Стратегії національної безпеки, Стратегії воєнної безпеки, з Стратегічним оборонним бюлетенем, а також з Концепцією реформування Воєнної організації держави, проект якої зараз розробляється.
Відсутні офіційно визначені методики здійснення Огляду сектору безпеки та Оборонного огляду, низька якість кінцевих результатів їх проведення, що підтверджується, наприклад, суттєвими розбіжностями по якісним та кількісним показникам Стратегічного оборонного бюлетеня на період до 2015 року від Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки, порушенням структури процесу формування стратегічних рішень для проекту Стратегії національної безпеки України, розробка якого випередила завершення Огляду сектору безпеки і тому не базується на його результатах.
Механізми здійснення Огляду сектору безпеки та Оборонного огляду недостатньо узгоджені з загальнодержавними механізмами прогнозування економічного і соціального розвитку, що “ є засобом обґрунтування вибору тієї чи іншої стратегії та прийняття конкретних рішень органами законодавчої та виконавчої влади, органами місцевого самоврядування щодо регулювання соціально-економічних процесів”[9]. В цілому стратегічне та оборонне планування Сектору безпеки значною мірою суперечать аналогічному процесу в соціально-економічній сфері (не узгоджені між собою за часом, переліком та послідовністю процедур, змістом, структурою та формою вихідних документів тощо).
Однією з актуальних проблем стратегічного планування та управління у сфері забезпечення національної безпеки і одночасно перспективним напрямом їх розвитку є проблема розробки та включення в ці процеси процедур адаптації до змін ситуації.
Заздалегідь передбачити усю сукупність факторів впливу на СЗНБ, їх взаємозв’язки та динаміку змін в стратегічній перспективі принципово не можливо. Згідно з базовим принципом “гнучкості” (“безупинної адаптації”) стратегічні планування і управління повинні мати здатність уточнювати спрямованість стратегічних рішень при зміні умов діяльності СЗНБ, включати механізми коригування планових величин. Визначальну роль у вирішенні цієї проблеми відіграють процедури стратегічного моніторингу та аналізу, а також наявні зворотні зв’язки стратегічного планування та управління [5].
Зменшення рівня невизначеності при стратегічному плануванні і управлінні, а також надбання цими процедурами адаптивних якостей можна вирішити шляхом:
застосування керованих процедур стратегічного моніторингу та аналізу;
генерування одночасно декількох альтернативних варіантів стратегічних рішень;
включення механізмів призупинення та корекції стратегій;
передбачення декількох режимів стратегічного управління (“надзвичайних” та “раціонального”) з оперативним переключенням на найбільш адекватний реальній обстановці режим.
Але найбільший позитивний ефект можна отримати тільки у разі комплексного використання вищевказаних процедур, хоча це і потребує додаткових часових та ресурсних витрат, а також наявності відповідного теоретико-методологічного апарату.
Необхідність в корегуванні структури або/та параметрів системи ІАЗ СП може виникати як в ході формування стратегічних рішень, так і на етапі їх реалізації. При цьому необхідно враховувати відмінності “раціональних” і “надзвичайних” режимів стратегічного планування та управління [12].
Слід відмітити, що насправді надзвичайними можуть бути стан та умови життєдіяльності суспільства та держави, в той час як для СЗНБ це є основним призначенням та режимом функціонування. Принципово не можливо своєчасно передбачити та ліквідувати усю гаму кризових явищ різної природи, катастроф, конфліктів тощо. Сектор безпеки нового типу має гнучко реагувати на значну кількість непередбачуваних і переважно обмежених за масштабом загроз, а не базуватись на розрахунках тільки масового застосування сил та засобів безпеки та оборони за заздалегідь визначеними сценаріями. Система забезпечення національної безпеки має забезпечувати здійснення єдиної послідовної безпекової політики як у мирний час, так і у кризових умовах [10].
Враховуючи специфіку стратегічного планування у сфері забезпечення національної безпеки основними джерелами інформації слід вважати: офіційні данні органів державної влади, що входять до складу сектору безпеки; інформацію з обмеженим доступом розвідувальних органів; аналітичну інформацію так званої “стратегічної спільноти” [15], до якої, насамперед відносяться вчені наукових установ, підпорядкованих Раді національної безпеки та оборони України, Кабінету Міністрів України, Національній академії наук України та центральним органам виконавчої влади, які входять до складу сектору безпеки. Це зовсім не означає, що не має враховуватись інша інформація, наприклад, від ЗМІ, оцінки та прогнози неурядових організацій, міжнародних аналітичних центрів тощо.
Враховуючи загальну тенденцію щодо демократизації процесів формування та реалізації державної політики, у тому числі у сфері забезпечення національної безпеки, розбудову громадянського суспільства в країні, необхідно забезпечити максимальну її відкритість, залучення широкого кола вітчизняних і міжнародних експертів та спеціалістів щодо обговорення принципових положень цієї політики та результатів її реалізації. Але така вимога і потреба сьогодення часто наштовхується на специфічну для цієї сфери проблему інформації з обмеженим доступом. В процесі розробки проекту Стратегії національної безпеки України, Стратегічного оборонного бюлетеня, Стратегії соціального та економічного розвитку України тощо частково були апробовані деякі механізми демократизації процесів формування та реалізації стратегічного планування та управління, у тому числі шляхом проведення круглих столів, наукових конференцій, створення робочих груп по розробці відповідних документів з включенням до їх складу представників неурядових організацій тощо.
Ця проблема має також і технологічний аспект, обумовлений необхідністю створення умов щодо збору, збереження, обробки, надання інформації з обмеженим доступом, особливо з використанням інформаційно - комунікаційних технологій (ІКТ).
Інформація має бути агрегованою, достовірно відображати процеси, що відбуваються у сфері національної безпеки, ґрунтуватись на системі інтегрованих показників досягнення як головної мети стратегічного планування у сфері забезпечення національної безпеки, так і кожної її складової тощо.
Ця інформація має проходити відповідну фільтрацію як на предмет дезінформації, так і зменшення рівня її дублювання. Дублювання інформації не завжди є негативним явищем і може сприяти підвищенню рівня достовірності даних. Виявлення фактів дезінформації особливо актуально в умовах сьогодення, коли здійснюються спеціальні інформаційні операції, є ознаки скритої інформаційно-психологічної війни, і має здійснюватись, насамперед розвідувальними службами в ході реалізації стратегічного моніторингу та аналізу.
Враховуючи, що в системі розвідувальних органів, як і в цілому в Секторі безпеки, відбуваються суттєві зміни, необхідно передбачити чіткий розподіл функцій та завдань серед цих органів щодо реєстрації, збору та попередньої обробки стратегічних даних, чітко визначити систему критеріїв та показників, регламент, за яким має здійснюватись моніторинг зовнішнього та внутрішнього середовища і його аналіз, систему джерел інформації тощо, а також передбачити можливість їх зміни в залежності від режимів роботи СЗНБ.
Одним з найважливіших джерел інформації для стратегічного планування та управління є інформація від незалежних експертів-аналітиків. Слаба структурованість (неструктурованість) проблем аналітичного супроводження стратегічного планування та управління у сфері забезпечення національної безпеки обумовлює необхідність застосування суб’єктивних методів та якісних моделей, в яких центральну роль грають саме експерти-аналітики. Від досвіду, професіоналізму, політичної незаангажованості експертів значною мірою залежать результати їх роботи, а також сприйняття та врахування їх особами, що приймають рішення. Тому доцільно створити при Раді національної безпеки та оборони України Експертну раду з питань інформаційно-аналітичного забезпечення національної безпеки держави з числа провідних вчених та незалежних фахівців.
ІАЗ СП є складовою процесу ІАЗ формування та реалізації державної політики та державного управління, результати формалізації яких є основою для організації ІАЗ СП.
З іншого боку результати Огляду сектору безпеки та Оборонного огляду повинні формуватись у вигляді відповідних баз даних та знань і бути інформаційно-аналітичною основою для формування та корегування стратегічних документів в цій сфері.
Кожен з технологічних етапів формування та реалізації державно-політичних рішень повинен виконуватись на рівно якісному рівні, оскільки якість стратегічного рішення буде визначатися якістю найгірше виконаного етапу його розробки [2].
Ефективність ІАЗ СП значною мірою визначається рівнем її науково-методичного забезпечення, а саме:
ступенем сформованості систем національних цінностей, національних інтересів, національних цілей;
обґрунтованістю системи показників захисту національних інтересів;
наявністю сформульованої головної мети державної політики, державного управління, стратегічного планування у сфері забезпечення національної безпеки та систем критеріїв і показників їх досягнення;
сукупністю розроблених (відібраних) методів і моделей аналітичного забезпечення стратегічного планування та управління;
наявністю обґрунтованих методик та регламентів здійснення стратегічних моніторингу та аналізу для різних режимів стратегічного планування та управління тощо.
Сьогодні в Україні можна констатувати лише відсутність або незавершеність розробки всіх вищевказаних науково-методичних факторів впливу на ефективність ІАЗ СП, що в сукупності з іншими невирішеними проблемними питаннями не дозволяє здійснювати ефективне ІАЗ СП.
Особливості використання ІКТ в інтересах ІАЗ СП обумовлені їхньою роллю в стратегічному плануванні та управлінні, а також наявності комплексу проблем теоретичного, методичного, нормативно-правового, організаційно - технічного, кадрового, фінансового тощо характеру, що обмежують їхнє застосування.
Аналітичні системи, що сьогодні створені або створюються в органах державної влади, у тому числі і в секторі безпеки в основному є інформаційними системами та інформаційно-довідковими, а не інформаційно-аналітичними. І це насамперед зв’язано з принциповими теоретичними труднощами, обумовленими відсутністю сьогодні у світі об’єктивних методів та моделей, що з високим рівнем достовірності і адекватності дозволяють описувати та досліджувати складні нелінійні системи (процеси) в умовах неповної, недостовірної та неточної інформації за участю особи. Відомі методи та моделі вирішення слабо структурованих проблем, до яких відноситься і проблема стратегічного планування у сфері забезпечення національної безпеки, передбачають використання суб’єктивних методів та об’єктивних ( суб’єктивних) моделей для їхнього розв’язання, що є суттєвим обмеженням відносно можливого рівня автоматизації таких процесів. Тому автоматизація стратегічного моніторингу, як правило, не викликає серйозних теоретичних проблем на відміну від автоматизації наступних слабо формалізуємих етапів стратегічного планування та управління: стратегічного аналізу, прогнозування, генерування альтернативних стратегічних рішень, обґрунтування відбору базового рішення тощо, які передбачають обов’язкову участь експертів та особи, що приймає рішення (ОПР).
Так, наприклад, для здійснення стратегічного аналізу у політичній сфері застосовуються такі відомі програмні продукти як Conflict and Peace Data Bank (COPDAB), World Even/Interaction Survey (WEIS), Violent International Conflict Data Project (VICDP), International Political Interactions (IPI), The Computer Aided System for Analyzing conflicts (CASCON)[8]. В [17] пропонується діалоговий програмний комплекс інформаційно-аналітичної технології більш універсального застосування, використовується також інтелектуальна програмна система для моделювання стратегій прийняття рішень у невідомій, нечіткій обстановці [2] Cognitive System for the Modeling of Strategy (CoSMoS).
В Міністерстві оборони України з 2006 року впроваджується система “SAP for Defence”, що при застосуванні єдиних тенденцій й підходів дозволить забезпечити прозорість адміністративно-господарської та фінансово-економічної діяльності та значну економію бюджетних коштів завдяки підвищенню ефективності та оптимізації всіх господарських процесів, а також інтегрувати існуючи у Збройних Силах України інформаційні системи.
Впровадження таких та аналогічних програмних продуктів потребує відповідної кваліфікації фахівців, що створює окрему проблему з їхньої підготовки та утримання на державній службі, а також суттєвих фінансових витрат на закупівлю та експлуатацію цих систем.
Серед організаційно-технічних проблем впровадження ІКТ слід відмітити такі: незкоординованість та неузгодженість дій щодо створення ІАЗ СП в секторі безпеки, проблема їхньої сумісності з попередньо створеними інформаційними відомчими системами, так і міжвідомчими інформаційними системами сектору безпеки, незадовільній рівень доступності до відомчих електронних інформаційних ресурсів тощо. Тому в проекті Стратегії національної безпеки серед стратегічних цілей державної політики національної безпеки визначено розвиток і запровадження сучасних інформаційних технологій та забезпечення доступності інформаційних ресурсів.
Головною проблемою стратегічного планування та управління і державного управління [1,6,11,12] залишається проблема наявності відповідної волі та стратегічного мислення у ОПР (особа, що приймає рішення). Її вирішення є складним суб’єктивним процесом, що залежить, у тому числі від організації систем освіти та підвищення кваліфікації, індивідуальних якостей ОПР тощо. Це основне питання від якого в цілому залежить ефективність формування та реалізації державної політики у сфері забезпечення національної безпеки і яке, на жаль, сьогодні не вирішено.
Існують і інші проблемні питання, що стосуються інформаційно-аналітичного забезпечення стратегічного планування у цій сфері, які передбачається розглянути в наступних публікаціях.
Пріоритетні напрями вирішення проблем ІАЗ СП:
1. Розробити дієвий механізм ІАЗ стратегічного планування та управління у сфері забезпечення національної безпеки, у тому числі відповідні концепцію та програму.
2. Розробити методики здійснення Огляду сектору безпеки та Оборонного огляду, узгодити їх між собою та з загальнодержавним механізмом стратегічного планування та управління за змістом, часом, суб’єктами, механізмами здійснення та кінцевими продуктами.
3. Визначити критерій (критерії) досягнення головної мети стратегічного планування та системи показників оцінки рівня захисту національних інтересів, ефективності державної політики у сфері забезпечення національної безпеки.
4. Розробити регламент взаємодії складових СЗНБ щодо ІАЗ стратегічного планування та удосконалити їх координацію з боку Ради національної безпеки та оборони України.
5. Створити при Раді національної безпеки та оборони України Експертну раду з питань забезпечення національної безпеки.
6. За результатами проведення Огляду сектору безпеки уточнити функції та завдання розвідувальних органів та інших складових сектору безпеки щодо здійснення стратегічного моніторингу та аналізу.
7. З метою посилення адаптивних якостей стратегічних рішень до мінливих умов середовища в механізмах формування та реалізації стратегій передбачити: можливість їх корегування та дострокового призупинення; формування базового, оптимістичного та песимістичного варіантів стратегічних рішень з чітким механізмом їхнього використання; режими “раціонального” та “надзвичайного” стратегічного планування і управління з визначенням механізмів їхнього застосування.
8. Підготовка та перепідготовка аналітиків-прогнозистів для сфери забезпечення національної безпеки.
9. Впровадження новітніх ІКТ в процеси ІАЗ стратегічного планування та управління у сфері забезпечення національної безпеки, передбачивши для цього відповідні заходи та проекти в Національній програмі інформатизації та Основних засадах розвитку інформаційного суспільства на 2007-2015 роки, програмах, проектах, планах та бюджетах складових сектору безпеки
10. Провести інвентаризацію електронних інформаційних ресурсів сектору безпеки, створити інтегровану систему баз даних з питань стратегічного планування та управління, регламент їхньої актуалізації та доступу.
Висновки. В статті досліджено сучасний стан ІАЗ стратегічного планування та управління СЗНБ, визначені основні проблеми, сформовано комплекс першочергових практичних рекомендацій органам державної влади щодо їхнього розв’язання, що має сприяти підвищенню ефективності стратегічного моніторингу та аналізу і в цілому державної політики та державного управління у цій сфері.
Перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Подальші дослідження передбачається здійснити у напрямах розробки механізму, моделі та методики інформаційно-аналітичного забезпечення стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням національної безпеки.
Список використаних джерел:
1. Ансофф И. Стратегическое управлене./ Сокр. Пер. с англ. - М.: Экономика, 1989.-520 с.
2. Бегма В.М., Загорка О.М., Косевцов В.О., Шемаев В.М. Стратегічне управління військово-технічним співробітництвом в інтересах застосування воєнної безпеки України; Монографія / Під заг. Ред. Руснака І.С.-К.: ПІНБ, НАОУ,2005.-228 с.
3. Богданович В.Ю.Теоретические основы анализа проблем национальной безопасности государства в военной сфере/Монографія. - К.: Основа .-2006.-296 с.
4. Богданович В.Ю, Семенченко А.І. Методичній підхід до формалізації стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням національної безпеки держави / Вісник НАДУ.-2006.- N 4.-С.
5. Богданович В.Ю, Семенченко А.І. Метод обґрунтування варіантів стратегічних рішень у сфері забезпечення національної безпеки/ Вісник державної служби.-2007.- .- N 1.-С.
6. Брайсон Джон М. Стратегічне планування для державних та неприбуткових організацій/ Переклала з англ. мови Анжела Кам’янець. - Львів: літопис, 2004.-352 с.
7. Горбулін В.П., Качинський А. Б. Методологічні засади розробки стратегії національної безпеки // Стратегічна панорама.— 2004.— № 3. — С. 15—24.
8. Ожиганов З.Н. Стратегический анализ политики : Теоретические основания и методы: Учеб. Пособие для студентов вузов/ Э.Н. Ожигано.-М.:Аспект Пресс. 2006.-272 с.
9. Закон України вiд 23.03.2000 №1602-III Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України/ http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
10. Експертна доповідь: Про внутрішне і зовнішне становище України у 2006 році (проект)/ Національний інститут стратегічних досліджень, К.: 2006.-255 с.
11. Клиланд Д., Кинг В. Системный аналіз и целевое управление/ Пер. с англ.-М.: Советское радио, 1974.-280с.
12. Минцберг Г., Гошал С., Куинн Дж. Б. Стратегический процесс-Спб.:Питер,2001-688 с.
13. Розпорядження Кабінету Міністрів України вiд 20.11.2004 № 868-р Про заходи щодо підвищення рівня інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади, місцевого самоврядування та громадськості з питань фінансової політики/ http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
14. Саати Томас. Принятие решений : Метод иерархий /М.: Радио и связь, 1993.- 320 с.
15. Тертичка, Валерій. Державна політика: аналіз та здійснення в Україні:-К.: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2002.-750 с.
16. Указ Президента України вiд 14.07.2000 № 887/2000 Про вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України та органів державної влади/ http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
17. Прангишвили И.В. Энтропийные и другие системные закономерности: Вопросы управления сложными системами / И.В. Прангишвили; Ин-т проблем управления им. В.А. Трапезникова. - М.: Наука, 2003.-428 с.
Семенченко А.І., докторант кафедри національної безпеки Національної академії державного управління при Президентові України, кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, 8-097-355-91-27
Визначені та систематизовані основні проблеми інформаційна-аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, сформовано рекомендації органам державної влади щодо їхнього розв’язання.
Постановка проблеми. Загальною тенденцією динаміки проблем у сфері забезпечення національної безпеки є збільшення їхньої загальної кількості, складності, взаємозалежності, що обумовлено, насамперед зростанням рівня невизначеності та мінливості зовнішнього та внутрішнього середовища у цій сфері.
В той же час умови усталеного розвитку України вимагають підвищення ефективності, обґрунтованості та прогнозованості саме на довгострокову перспективу державної політики забезпечення національної безпеки. Одним з пріоритетних напрямів вирішення цього протиріччя є підвищення рівня науково-методичного та інформаційно-аналітичного забезпечення (ІАЗ) державної політики забезпечення національної безпеки.
Стратегічний моніторинг та аналіз є одними з основних інструментів, що спрямовані на подолання невизначеності. Цілями цих процедур є оцінка рівня традиційних, виявлення нових викликів та загроз національним інтересам, тенденцій їхньої динаміки, науково обґрунтований опис стану власних ресурсів та оцінка наслідків прийняття стратегічних рішень, а також можливостей Системи забезпечення національної безпеки (СЗНБ) у майбутньому [2].
Саме тому в інтересах реформ, що відбуваються в секторі безпеки, були розроблені або розробляються такі стратегічні документи, як Енергетична стратегія на період до 2030 року, Стратегія національної безпеки України, Стратегія воєнної безпеки, Концепція реформування Воєнної організації держави, Національна стратегія розвитку інформаційного суспільства на 2007-2015 роки.
Але при розробці зазначених стратегічних документів результати стратегічного моніторингу та аналізу були часто недостатньо якісними і не в повній мірі використовувались, а застосування цих процедур іноді порушувало логіку та структуру процесів стратегічного планування та управління (проекти документів з’являлись раніше завершення цих процедур, на результатах яких вони повинні базуватись).
Аналіз останніх досліджень і публікацій. За оцінками вітчизняних та міжнародних фахівців [1,2,6,7,11,14] саме за таких складних умов невизначеності та мінливості зовнішнього та внутрішнього середовища застосування стратегічного планування та управління дозволяє отримувати кращі результати на відміну від підходів, що основуються на методах екстраполяції, або на інтуїції та попередньому досвіді.
В цих роботах недостатньо системно та чітко визначені проблеми ІАЗ стратегічного планування та управління у сфері забезпечення національної безпеки, не враховані особливості, що обумовлені трансформаційними процесами національного сектору безпеки, не запропоновані пріоритетні напрями розв’язання цих проблем.
Невирішена частина загальної проблеми. На наш погляд, недостатня визначеність та систематизація проблем ІАЗ стратегічного планування, підходів до їх розв’язання обмежує можливості щодо розробки та застосування формальних методів та моделей при здійсненні стратегічного планування та управління, що призводить до зниження об’єктивності та ефективності цих процедур.
Метою публікації є визначення та систематизація актуальних проблем ІАЗ СЗНБ та формування комплексу практичних рекомендацій органам державної влади щодо їхнього розв’язання.
Викладення основного матеріалу. Проблеми, що стосуються інформаційно–аналітичного забезпечення стратегічного планування (ІАЗ СП) можна умовно розділити на дві групи: загальні, що притаманні будь-якому ІАЗ діяльності органу державної влади, та специфічні, що обумовлені унікальністю такої складної системи як СЗНБ, станом та тенденціями її розвитку, особливостями процесів стратегічних планування та управління в цій сфері тощо.
Загальні проблеми є відомими організаційно-технічними, нормативно-правовими, науково-методичними, кадровими, фінансовими проблемами і обумовлені, насамперед станом і тенденціями розвитку та впровадження ІАЗ в державне управління.
Підходи до їх вирішення значною мірою уніфіковані і передбачають чітке офіційне визначення структури органу державної влади, в інтересах якого має здійснюватись ІАЗ, його місії, сукупності цілей та завдань, систем критеріїв та показників досягнення головної мети, регламенту взаємодії відповідного органу державної влади з елементами зовнішнього і внутрішнього середовища, сукупності методів аналізу, забезпечення взаємодії з іншими інформаційно-аналітичними системами, створення інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури, забезпечення доступу до національних інформаційних ресурсів та глобальних комп’ютерних мереж, захист інформації, наявність підготовлених фахівців-аналітиків, створення необхідної нормативно-правової та нормативно-технічної бази тощо.
Ці підходи в основному передбачені в національному законодавстві, в відповідних рішеннях Президента України та Уряду [11,13], у тому числі в Стратегії соціального та економічного розвитку України на 2004-2015 роки, а також в проекті закону “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки” тощо, але вони не в повній мірі враховують специфіку ІАЗ СП.
Специфічні проблеми ІАЗ СП обумовлені особливостями стратегічного планування, як процесу, що з’єднує державну політику з державним управлінням, сферою його застосування, станом та тенденціями розвитку СЗНБ, характером та динамікою змін зовнішнього середовища, насамперед геополітичної, геоекономічної та геостратегічної обстановки тощо. Крім того специфічних рис набувають і вищевказані загальні проблеми ІАЗ.
При цьому головними організаційними проблемами для України залишаються, по-перше, незавершеність формування системи стратегічного планування, по-друге, не забезпечується необхідна структура процесу формування стратегічних рішень, його послідовність, етапність, безперервність, завершеність, взаємозв’язок та взаємоузгодженість з іншими процесами в цій сфері та аналогічними процесами у соціальній, економічній, гуманітарній, зовнішньополітичній сферах. Сьогодні можна говорити тільки про наявність окремих фрагментів стратегічного планування та управління в цій сфері, якими частково та не системно, з порушенням базових принципів здійснюються деякі етапи цих процесів.
Наслідком цього є недостатня координованість дій складових Сектору безпеки між собою та з іншими сферами життєдіяльності держави та суспільства щодо здійснення стратегічного планування та управління, незадовільна ефективність цих процесів та якість їх вихідної продукції.
Зазначені недоліки деструктивно впливають на ефективність стратегічного моніторингу та аналізу, що є обов’язковими процедурами стратегічного планування та управління. Ці недоліки трансформуються у нечіткість постановки завдань, розподілу функцій та повноважень між складовими СЗНБ щодо її інформаційно-аналітичного забезпечення в ході здійснення стратегічного планування та управління.
Що стосується проблем координованості дій між складовими Сектору безпеки щодо ІАЗ, то сьогодні, наприклад, неврегульовані між собою питання проведення Огляду сектору безпеки та Оборонного огляду - специфічних процедур стратегічного моніторингу та аналізу, співвідношення їх кінцевих продуктів – Воєнної доктрини України, Стратегії національної безпеки, Стратегії воєнної безпеки, з Стратегічним оборонним бюлетенем, а також з Концепцією реформування Воєнної організації держави, проект якої зараз розробляється.
Відсутні офіційно визначені методики здійснення Огляду сектору безпеки та Оборонного огляду, низька якість кінцевих результатів їх проведення, що підтверджується, наприклад, суттєвими розбіжностями по якісним та кількісним показникам Стратегічного оборонного бюлетеня на період до 2015 року від Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки, порушенням структури процесу формування стратегічних рішень для проекту Стратегії національної безпеки України, розробка якого випередила завершення Огляду сектору безпеки і тому не базується на його результатах.
Механізми здійснення Огляду сектору безпеки та Оборонного огляду недостатньо узгоджені з загальнодержавними механізмами прогнозування економічного і соціального розвитку, що “ є засобом обґрунтування вибору тієї чи іншої стратегії та прийняття конкретних рішень органами законодавчої та виконавчої влади, органами місцевого самоврядування щодо регулювання соціально-економічних процесів”[9]. В цілому стратегічне та оборонне планування Сектору безпеки значною мірою суперечать аналогічному процесу в соціально-економічній сфері (не узгоджені між собою за часом, переліком та послідовністю процедур, змістом, структурою та формою вихідних документів тощо).
Однією з актуальних проблем стратегічного планування та управління у сфері забезпечення національної безпеки і одночасно перспективним напрямом їх розвитку є проблема розробки та включення в ці процеси процедур адаптації до змін ситуації.
Заздалегідь передбачити усю сукупність факторів впливу на СЗНБ, їх взаємозв’язки та динаміку змін в стратегічній перспективі принципово не можливо. Згідно з базовим принципом “гнучкості” (“безупинної адаптації”) стратегічні планування і управління повинні мати здатність уточнювати спрямованість стратегічних рішень при зміні умов діяльності СЗНБ, включати механізми коригування планових величин. Визначальну роль у вирішенні цієї проблеми відіграють процедури стратегічного моніторингу та аналізу, а також наявні зворотні зв’язки стратегічного планування та управління [5].
Зменшення рівня невизначеності при стратегічному плануванні і управлінні, а також надбання цими процедурами адаптивних якостей можна вирішити шляхом:
застосування керованих процедур стратегічного моніторингу та аналізу;
генерування одночасно декількох альтернативних варіантів стратегічних рішень;
включення механізмів призупинення та корекції стратегій;
передбачення декількох режимів стратегічного управління (“надзвичайних” та “раціонального”) з оперативним переключенням на найбільш адекватний реальній обстановці режим.
Але найбільший позитивний ефект можна отримати тільки у разі комплексного використання вищевказаних процедур, хоча це і потребує додаткових часових та ресурсних витрат, а також наявності відповідного теоретико-методологічного апарату.
Необхідність в корегуванні структури або/та параметрів системи ІАЗ СП може виникати як в ході формування стратегічних рішень, так і на етапі їх реалізації. При цьому необхідно враховувати відмінності “раціональних” і “надзвичайних” режимів стратегічного планування та управління [12].
Слід відмітити, що насправді надзвичайними можуть бути стан та умови життєдіяльності суспільства та держави, в той час як для СЗНБ це є основним призначенням та режимом функціонування. Принципово не можливо своєчасно передбачити та ліквідувати усю гаму кризових явищ різної природи, катастроф, конфліктів тощо. Сектор безпеки нового типу має гнучко реагувати на значну кількість непередбачуваних і переважно обмежених за масштабом загроз, а не базуватись на розрахунках тільки масового застосування сил та засобів безпеки та оборони за заздалегідь визначеними сценаріями. Система забезпечення національної безпеки має забезпечувати здійснення єдиної послідовної безпекової політики як у мирний час, так і у кризових умовах [10].
Враховуючи специфіку стратегічного планування у сфері забезпечення національної безпеки основними джерелами інформації слід вважати: офіційні данні органів державної влади, що входять до складу сектору безпеки; інформацію з обмеженим доступом розвідувальних органів; аналітичну інформацію так званої “стратегічної спільноти” [15], до якої, насамперед відносяться вчені наукових установ, підпорядкованих Раді національної безпеки та оборони України, Кабінету Міністрів України, Національній академії наук України та центральним органам виконавчої влади, які входять до складу сектору безпеки. Це зовсім не означає, що не має враховуватись інша інформація, наприклад, від ЗМІ, оцінки та прогнози неурядових організацій, міжнародних аналітичних центрів тощо.
Враховуючи загальну тенденцію щодо демократизації процесів формування та реалізації державної політики, у тому числі у сфері забезпечення національної безпеки, розбудову громадянського суспільства в країні, необхідно забезпечити максимальну її відкритість, залучення широкого кола вітчизняних і міжнародних експертів та спеціалістів щодо обговорення принципових положень цієї політики та результатів її реалізації. Але така вимога і потреба сьогодення часто наштовхується на специфічну для цієї сфери проблему інформації з обмеженим доступом. В процесі розробки проекту Стратегії національної безпеки України, Стратегічного оборонного бюлетеня, Стратегії соціального та економічного розвитку України тощо частково були апробовані деякі механізми демократизації процесів формування та реалізації стратегічного планування та управління, у тому числі шляхом проведення круглих столів, наукових конференцій, створення робочих груп по розробці відповідних документів з включенням до їх складу представників неурядових організацій тощо.
Ця проблема має також і технологічний аспект, обумовлений необхідністю створення умов щодо збору, збереження, обробки, надання інформації з обмеженим доступом, особливо з використанням інформаційно - комунікаційних технологій (ІКТ).
Інформація має бути агрегованою, достовірно відображати процеси, що відбуваються у сфері національної безпеки, ґрунтуватись на системі інтегрованих показників досягнення як головної мети стратегічного планування у сфері забезпечення національної безпеки, так і кожної її складової тощо.
Ця інформація має проходити відповідну фільтрацію як на предмет дезінформації, так і зменшення рівня її дублювання. Дублювання інформації не завжди є негативним явищем і може сприяти підвищенню рівня достовірності даних. Виявлення фактів дезінформації особливо актуально в умовах сьогодення, коли здійснюються спеціальні інформаційні операції, є ознаки скритої інформаційно-психологічної війни, і має здійснюватись, насамперед розвідувальними службами в ході реалізації стратегічного моніторингу та аналізу.
Враховуючи, що в системі розвідувальних органів, як і в цілому в Секторі безпеки, відбуваються суттєві зміни, необхідно передбачити чіткий розподіл функцій та завдань серед цих органів щодо реєстрації, збору та попередньої обробки стратегічних даних, чітко визначити систему критеріїв та показників, регламент, за яким має здійснюватись моніторинг зовнішнього та внутрішнього середовища і його аналіз, систему джерел інформації тощо, а також передбачити можливість їх зміни в залежності від режимів роботи СЗНБ.
Одним з найважливіших джерел інформації для стратегічного планування та управління є інформація від незалежних експертів-аналітиків. Слаба структурованість (неструктурованість) проблем аналітичного супроводження стратегічного планування та управління у сфері забезпечення національної безпеки обумовлює необхідність застосування суб’єктивних методів та якісних моделей, в яких центральну роль грають саме експерти-аналітики. Від досвіду, професіоналізму, політичної незаангажованості експертів значною мірою залежать результати їх роботи, а також сприйняття та врахування їх особами, що приймають рішення. Тому доцільно створити при Раді національної безпеки та оборони України Експертну раду з питань інформаційно-аналітичного забезпечення національної безпеки держави з числа провідних вчених та незалежних фахівців.
ІАЗ СП є складовою процесу ІАЗ формування та реалізації державної політики та державного управління, результати формалізації яких є основою для організації ІАЗ СП.
З іншого боку результати Огляду сектору безпеки та Оборонного огляду повинні формуватись у вигляді відповідних баз даних та знань і бути інформаційно-аналітичною основою для формування та корегування стратегічних документів в цій сфері.
Кожен з технологічних етапів формування та реалізації державно-політичних рішень повинен виконуватись на рівно якісному рівні, оскільки якість стратегічного рішення буде визначатися якістю найгірше виконаного етапу його розробки [2].
Ефективність ІАЗ СП значною мірою визначається рівнем її науково-методичного забезпечення, а саме:
ступенем сформованості систем національних цінностей, національних інтересів, національних цілей;
обґрунтованістю системи показників захисту національних інтересів;
наявністю сформульованої головної мети державної політики, державного управління, стратегічного планування у сфері забезпечення національної безпеки та систем критеріїв і показників їх досягнення;
сукупністю розроблених (відібраних) методів і моделей аналітичного забезпечення стратегічного планування та управління;
наявністю обґрунтованих методик та регламентів здійснення стратегічних моніторингу та аналізу для різних режимів стратегічного планування та управління тощо.
Сьогодні в Україні можна констатувати лише відсутність або незавершеність розробки всіх вищевказаних науково-методичних факторів впливу на ефективність ІАЗ СП, що в сукупності з іншими невирішеними проблемними питаннями не дозволяє здійснювати ефективне ІАЗ СП.
Особливості використання ІКТ в інтересах ІАЗ СП обумовлені їхньою роллю в стратегічному плануванні та управлінні, а також наявності комплексу проблем теоретичного, методичного, нормативно-правового, організаційно - технічного, кадрового, фінансового тощо характеру, що обмежують їхнє застосування.
Аналітичні системи, що сьогодні створені або створюються в органах державної влади, у тому числі і в секторі безпеки в основному є інформаційними системами та інформаційно-довідковими, а не інформаційно-аналітичними. І це насамперед зв’язано з принциповими теоретичними труднощами, обумовленими відсутністю сьогодні у світі об’єктивних методів та моделей, що з високим рівнем достовірності і адекватності дозволяють описувати та досліджувати складні нелінійні системи (процеси) в умовах неповної, недостовірної та неточної інформації за участю особи. Відомі методи та моделі вирішення слабо структурованих проблем, до яких відноситься і проблема стратегічного планування у сфері забезпечення національної безпеки, передбачають використання суб’єктивних методів та об’єктивних ( суб’єктивних) моделей для їхнього розв’язання, що є суттєвим обмеженням відносно можливого рівня автоматизації таких процесів. Тому автоматизація стратегічного моніторингу, як правило, не викликає серйозних теоретичних проблем на відміну від автоматизації наступних слабо формалізуємих етапів стратегічного планування та управління: стратегічного аналізу, прогнозування, генерування альтернативних стратегічних рішень, обґрунтування відбору базового рішення тощо, які передбачають обов’язкову участь експертів та особи, що приймає рішення (ОПР).
Так, наприклад, для здійснення стратегічного аналізу у політичній сфері застосовуються такі відомі програмні продукти як Conflict and Peace Data Bank (COPDAB), World Even/Interaction Survey (WEIS), Violent International Conflict Data Project (VICDP), International Political Interactions (IPI), The Computer Aided System for Analyzing conflicts (CASCON)[8]. В [17] пропонується діалоговий програмний комплекс інформаційно-аналітичної технології більш універсального застосування, використовується також інтелектуальна програмна система для моделювання стратегій прийняття рішень у невідомій, нечіткій обстановці [2] Cognitive System for the Modeling of Strategy (CoSMoS).
В Міністерстві оборони України з 2006 року впроваджується система “SAP for Defence”, що при застосуванні єдиних тенденцій й підходів дозволить забезпечити прозорість адміністративно-господарської та фінансово-економічної діяльності та значну економію бюджетних коштів завдяки підвищенню ефективності та оптимізації всіх господарських процесів, а також інтегрувати існуючи у Збройних Силах України інформаційні системи.
Впровадження таких та аналогічних програмних продуктів потребує відповідної кваліфікації фахівців, що створює окрему проблему з їхньої підготовки та утримання на державній службі, а також суттєвих фінансових витрат на закупівлю та експлуатацію цих систем.
Серед організаційно-технічних проблем впровадження ІКТ слід відмітити такі: незкоординованість та неузгодженість дій щодо створення ІАЗ СП в секторі безпеки, проблема їхньої сумісності з попередньо створеними інформаційними відомчими системами, так і міжвідомчими інформаційними системами сектору безпеки, незадовільній рівень доступності до відомчих електронних інформаційних ресурсів тощо. Тому в проекті Стратегії національної безпеки серед стратегічних цілей державної політики національної безпеки визначено розвиток і запровадження сучасних інформаційних технологій та забезпечення доступності інформаційних ресурсів.
Головною проблемою стратегічного планування та управління і державного управління [1,6,11,12] залишається проблема наявності відповідної волі та стратегічного мислення у ОПР (особа, що приймає рішення). Її вирішення є складним суб’єктивним процесом, що залежить, у тому числі від організації систем освіти та підвищення кваліфікації, індивідуальних якостей ОПР тощо. Це основне питання від якого в цілому залежить ефективність формування та реалізації державної політики у сфері забезпечення національної безпеки і яке, на жаль, сьогодні не вирішено.
Існують і інші проблемні питання, що стосуються інформаційно-аналітичного забезпечення стратегічного планування у цій сфері, які передбачається розглянути в наступних публікаціях.
Пріоритетні напрями вирішення проблем ІАЗ СП:
1. Розробити дієвий механізм ІАЗ стратегічного планування та управління у сфері забезпечення національної безпеки, у тому числі відповідні концепцію та програму.
2. Розробити методики здійснення Огляду сектору безпеки та Оборонного огляду, узгодити їх між собою та з загальнодержавним механізмом стратегічного планування та управління за змістом, часом, суб’єктами, механізмами здійснення та кінцевими продуктами.
3. Визначити критерій (критерії) досягнення головної мети стратегічного планування та системи показників оцінки рівня захисту національних інтересів, ефективності державної політики у сфері забезпечення національної безпеки.
4. Розробити регламент взаємодії складових СЗНБ щодо ІАЗ стратегічного планування та удосконалити їх координацію з боку Ради національної безпеки та оборони України.
5. Створити при Раді національної безпеки та оборони України Експертну раду з питань забезпечення національної безпеки.
6. За результатами проведення Огляду сектору безпеки уточнити функції та завдання розвідувальних органів та інших складових сектору безпеки щодо здійснення стратегічного моніторингу та аналізу.
7. З метою посилення адаптивних якостей стратегічних рішень до мінливих умов середовища в механізмах формування та реалізації стратегій передбачити: можливість їх корегування та дострокового призупинення; формування базового, оптимістичного та песимістичного варіантів стратегічних рішень з чітким механізмом їхнього використання; режими “раціонального” та “надзвичайного” стратегічного планування і управління з визначенням механізмів їхнього застосування.
8. Підготовка та перепідготовка аналітиків-прогнозистів для сфери забезпечення національної безпеки.
9. Впровадження новітніх ІКТ в процеси ІАЗ стратегічного планування та управління у сфері забезпечення національної безпеки, передбачивши для цього відповідні заходи та проекти в Національній програмі інформатизації та Основних засадах розвитку інформаційного суспільства на 2007-2015 роки, програмах, проектах, планах та бюджетах складових сектору безпеки
10. Провести інвентаризацію електронних інформаційних ресурсів сектору безпеки, створити інтегровану систему баз даних з питань стратегічного планування та управління, регламент їхньої актуалізації та доступу.
Висновки. В статті досліджено сучасний стан ІАЗ стратегічного планування та управління СЗНБ, визначені основні проблеми, сформовано комплекс першочергових практичних рекомендацій органам державної влади щодо їхнього розв’язання, що має сприяти підвищенню ефективності стратегічного моніторингу та аналізу і в цілому державної політики та державного управління у цій сфері.
Перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Подальші дослідження передбачається здійснити у напрямах розробки механізму, моделі та методики інформаційно-аналітичного забезпечення стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням національної безпеки.
Список використаних джерел:
1. Ансофф И. Стратегическое управлене./ Сокр. Пер. с англ. - М.: Экономика, 1989.-520 с.
2. Бегма В.М., Загорка О.М., Косевцов В.О., Шемаев В.М. Стратегічне управління військово-технічним співробітництвом в інтересах застосування воєнної безпеки України; Монографія / Під заг. Ред. Руснака І.С.-К.: ПІНБ, НАОУ,2005.-228 с.
3. Богданович В.Ю.Теоретические основы анализа проблем национальной безопасности государства в военной сфере/Монографія. - К.: Основа .-2006.-296 с.
4. Богданович В.Ю, Семенченко А.І. Методичній підхід до формалізації стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням національної безпеки держави / Вісник НАДУ.-2006.- N 4.-С.
5. Богданович В.Ю, Семенченко А.І. Метод обґрунтування варіантів стратегічних рішень у сфері забезпечення національної безпеки/ Вісник державної служби.-2007.- .- N 1.-С.
6. Брайсон Джон М. Стратегічне планування для державних та неприбуткових організацій/ Переклала з англ. мови Анжела Кам’янець. - Львів: літопис, 2004.-352 с.
7. Горбулін В.П., Качинський А. Б. Методологічні засади розробки стратегії національної безпеки // Стратегічна панорама.— 2004.— № 3. — С. 15—24.
8. Ожиганов З.Н. Стратегический анализ политики : Теоретические основания и методы: Учеб. Пособие для студентов вузов/ Э.Н. Ожигано.-М.:Аспект Пресс. 2006.-272 с.
9. Закон України вiд 23.03.2000 №1602-III Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України/ http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
10. Експертна доповідь: Про внутрішне і зовнішне становище України у 2006 році (проект)/ Національний інститут стратегічних досліджень, К.: 2006.-255 с.
11. Клиланд Д., Кинг В. Системный аналіз и целевое управление/ Пер. с англ.-М.: Советское радио, 1974.-280с.
12. Минцберг Г., Гошал С., Куинн Дж. Б. Стратегический процесс-Спб.:Питер,2001-688 с.
13. Розпорядження Кабінету Міністрів України вiд 20.11.2004 № 868-р Про заходи щодо підвищення рівня інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади, місцевого самоврядування та громадськості з питань фінансової політики/ http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
14. Саати Томас. Принятие решений : Метод иерархий /М.: Радио и связь, 1993.- 320 с.
15. Тертичка, Валерій. Державна політика: аналіз та здійснення в Україні:-К.: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2002.-750 с.
16. Указ Президента України вiд 14.07.2000 № 887/2000 Про вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України та органів державної влади/ http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
17. Прангишвили И.В. Энтропийные и другие системные закономерности: Вопросы управления сложными системами / И.В. Прангишвили; Ин-т проблем управления им. В.А. Трапезникова. - М.: Наука, 2003.-428 с.
