Відомості про авторів:
Федоренко Руслан Миколайович – кандидат економічних наук, начальник відділу Національного науково-дослідного центру оборонних технологій і воєнної безпеки України, e-mail: Этот e-mail адрес защищен от спам-ботов, для его просмотра у Вас должен быть включен Javascript .
Федоренко Тетяна Олександрівна – здобувач Національного інституту проблем міжнародної безпеки, Рада національної безпеки і оборони України, e-mail: Этот e-mail адрес защищен от спам-ботов, для его просмотра у Вас должен быть включен Javascript .
Вступ. Сучасні реалії міжнародних економічних і військово-політичних відносин та особливості геополітичного розташування України зумовлюють визначення її воєнно-економічної безпеки як базового та довготривалого компонента формування загальної системи національної безпеки держави. При цьому важливим є ступень обороноздатності воєнної організації, зокрема її головної складової – Збройних сил України.
Створення та подальший розвиток боєздатних збройних сил неможливе без вдосконалення системи оборонного планування розвитку Збройних сил України з урахуванням можливостей вітчизняної економіки щодо виробництва воєнної продукції, необхідної для забезпечення достатнього оборонного потенціалу держави. У цих умовах виникає необхідність прийняття оптимальних рішень щодо майбутнього функціонування збройних сил та моніторингу їхньої поточної діяльності на відповідність стратегічним цілям розвитку. А підвищення ефективності розробки, прийняття та реалізації стратегічних управлінських рішень в сфері оборони стає одним з основних завдань забезпечення воєнно-економічної безпеки держави.
Аналіз існуючої системи оборонного планування в Україні показує, що більш менш дієздатною складовою системи є лише поточне планування (на наступний бюджетний рік). Стратегічне планування розвитку збройних сил не здійснюється відповідним чином, тому що існуючі програми розвитку збройних сил та інших військових формувань, по-перше, не мають повноцінного економічного підґрунтя, а по-друге, не уточнюються у детальних оборонних підпрограмах. Все це вимагає зміни в системі управління, у тому числі в плануванні діяльності збройних сил, з метою розробки більш реальних планів розвитку збройних сил з урахуванням зовнішнього середовища та визначенням альтернативних перспектив розвитку Воєнної організації України. Це сприятиме підвищенню як рівня боєздатності збройних сил, так і рівня оборонного потенціалу держави в цілому для забезпечення національної безпеки і оборони України.
Аналіз досліджень і публікацій. Принципи розробки системи оборонного планування, як основи реформування та розвитку збройних сил, були закладені американськими вченими Ч. Хітчем, Р. Маккіном, Б. Радвіком [5, 9] та продовжені вченими колишнього СРСР В. Васютовичем, Ю. Катасоновим, Ю. Солнишковим, Р. Фарамазяном і вітчизняними вченими А. Гриценком, І. Біньком, Б. Дємідовим, В. Кириленком, А. Маначинським, В. Мунтіяном, В. Ольшевським, Л. Поляковим, В. Шлемком тощо [1-4, 6, 10].
Основна ідея полягає в тому, що "Стратегія, техніка й економіка – взаємозалежні елементи однієї загальної проблеми... Стратегічні плани й ресурси, що витрачаються на їх виконання, взаємозалежні, як мушка та проріз прицілу на стовбурі гвинтівки. Не можна говорити про питому вагу прорізу прицілу та мушки окремо. Безтямно говорити про положення прорізу прицілу, не враховуючи положення мушки по відношенню до цілі" [9]. Таким чином, заплановані результати розвитку збройних сил не можуть розглядатися у відриві від ресурсів, необхідних для досягнення цих результатів. А вирішення оборонних проблем тісно взаємозв’язане із загальним контекстом економічного розвитку країни та необхідністю вирішення інших державних завдань.
Постановка завдання. В сучасних умовах проведення воєнної реформи доцільним є вивчення, аналіз та використання світового досвіду з питань оборонного планування щодо впровадження ефективних методів управління. Підписання міжнародних договорів зобов'язує Україну забезпечити "прозорість оборонного планування і розробки бюджету" та "запровадження демократичного контролю над збройними силами", що означає впровадження процедур оборонного планування згідно світових стандартів. В статті пропонується механізм реалізації програмно-цільового методу в системі оборонного планування.
Актуальність теми статті пов‘язана з виконанням Стратегічного оборонного бюлетеня України на період до 2015 року та викликана неефективним використанням наявних оборонних ресурсів держави в умовах невідповідності організаційно-штатної структури збройних сил рівню їх ресурсного забезпечення.
Метою статті є вирішення актуального питання адаптації програмно-цільового методу до умов трансформаційного періоду у Збройних силах України, у тому числі визначення структури, функцій та ролей органів оборонного планування.
Програмно-цільовий метод в системі оборонного планування. Система оборонного планування в збройних силах – це комплекс взаємопов’язаних елементів, за допомогою якого Міністерство оборони має визначати ресурси та можливості, необхідні для досягнення цілей і виконання завдань в сфері оборони з метою забезпечення воєнно-економічної безпеки держави.
Програмно-цільовий метод є одним з ефективних інструментів оборонного планування та реалізації стратегічних рішень у вигляді цільових комплексних програм (ЦКП). Цільові комплексні програми (далі – цільові програми) розвитку збройних сил – це програми, що розробляються з метою визначення перспективних цілей, завдань та практичних заходів організаційного (технічного) і соціально-економічного характеру щодо розвитку військ (сил), з урахуванням визначених строків планування та основних показників забезпечення оборонними ресурсами. Цільові програми, мають становити основу реалізації державних програм розвитку Збройних сил України за основними напрямками, оскільки вони дозволяють найбільш ефективно використовувати наявні оборонні ресурси держави для вирішення цільових завдань збройних сил.
Програмно-цільовий метод в системі оборонного планування передбачає реалізацію трьох взаємозалежних і послідовних етапів:
- Перспективне планування розвитку та реформування Воєнної організації держави, тобто визначення цілей і завдань та формулювання пріоритетів розвитку збройних сил та інших військових формувань.
- Програмування – розробка цільової програми розвитку Воєнної організації держави: упорядкованого комплексу заходів, спрямованих на досягнення цілей та виконання завдань забезпечення воєнно-економічної безпеки держави.
- Розробка оборонного бюджету – розподіл оборонних ресурсів.
На виході ми маємо отримати довгострокову оборонну програму розвитку Збройних сил України – аналітичну основу для визначення перспективної організаційно-штатної структури збройних сил, що має бути досягнута у результаті планування, розподілу й використання державних ресурсів у процесі розробки та реалізації оборонного бюджету (рис. 1).
Федоренко Руслан Миколайович – кандидат економічних наук, начальник відділу Національного науково-дослідного центру оборонних технологій і воєнної безпеки України, e-mail: Этот e-mail адрес защищен от спам-ботов, для его просмотра у Вас должен быть включен Javascript .
Федоренко Тетяна Олександрівна – здобувач Національного інституту проблем міжнародної безпеки, Рада національної безпеки і оборони України, e-mail: Этот e-mail адрес защищен от спам-ботов, для его просмотра у Вас должен быть включен Javascript .
Вступ. Сучасні реалії міжнародних економічних і військово-політичних відносин та особливості геополітичного розташування України зумовлюють визначення її воєнно-економічної безпеки як базового та довготривалого компонента формування загальної системи національної безпеки держави. При цьому важливим є ступень обороноздатності воєнної організації, зокрема її головної складової – Збройних сил України.
Створення та подальший розвиток боєздатних збройних сил неможливе без вдосконалення системи оборонного планування розвитку Збройних сил України з урахуванням можливостей вітчизняної економіки щодо виробництва воєнної продукції, необхідної для забезпечення достатнього оборонного потенціалу держави. У цих умовах виникає необхідність прийняття оптимальних рішень щодо майбутнього функціонування збройних сил та моніторингу їхньої поточної діяльності на відповідність стратегічним цілям розвитку. А підвищення ефективності розробки, прийняття та реалізації стратегічних управлінських рішень в сфері оборони стає одним з основних завдань забезпечення воєнно-економічної безпеки держави.
Аналіз існуючої системи оборонного планування в Україні показує, що більш менш дієздатною складовою системи є лише поточне планування (на наступний бюджетний рік). Стратегічне планування розвитку збройних сил не здійснюється відповідним чином, тому що існуючі програми розвитку збройних сил та інших військових формувань, по-перше, не мають повноцінного економічного підґрунтя, а по-друге, не уточнюються у детальних оборонних підпрограмах. Все це вимагає зміни в системі управління, у тому числі в плануванні діяльності збройних сил, з метою розробки більш реальних планів розвитку збройних сил з урахуванням зовнішнього середовища та визначенням альтернативних перспектив розвитку Воєнної організації України. Це сприятиме підвищенню як рівня боєздатності збройних сил, так і рівня оборонного потенціалу держави в цілому для забезпечення національної безпеки і оборони України.
Аналіз досліджень і публікацій. Принципи розробки системи оборонного планування, як основи реформування та розвитку збройних сил, були закладені американськими вченими Ч. Хітчем, Р. Маккіном, Б. Радвіком [5, 9] та продовжені вченими колишнього СРСР В. Васютовичем, Ю. Катасоновим, Ю. Солнишковим, Р. Фарамазяном і вітчизняними вченими А. Гриценком, І. Біньком, Б. Дємідовим, В. Кириленком, А. Маначинським, В. Мунтіяном, В. Ольшевським, Л. Поляковим, В. Шлемком тощо [1-4, 6, 10].
Основна ідея полягає в тому, що "Стратегія, техніка й економіка – взаємозалежні елементи однієї загальної проблеми... Стратегічні плани й ресурси, що витрачаються на їх виконання, взаємозалежні, як мушка та проріз прицілу на стовбурі гвинтівки. Не можна говорити про питому вагу прорізу прицілу та мушки окремо. Безтямно говорити про положення прорізу прицілу, не враховуючи положення мушки по відношенню до цілі" [9]. Таким чином, заплановані результати розвитку збройних сил не можуть розглядатися у відриві від ресурсів, необхідних для досягнення цих результатів. А вирішення оборонних проблем тісно взаємозв’язане із загальним контекстом економічного розвитку країни та необхідністю вирішення інших державних завдань.
Постановка завдання. В сучасних умовах проведення воєнної реформи доцільним є вивчення, аналіз та використання світового досвіду з питань оборонного планування щодо впровадження ефективних методів управління. Підписання міжнародних договорів зобов'язує Україну забезпечити "прозорість оборонного планування і розробки бюджету" та "запровадження демократичного контролю над збройними силами", що означає впровадження процедур оборонного планування згідно світових стандартів. В статті пропонується механізм реалізації програмно-цільового методу в системі оборонного планування.
Актуальність теми статті пов‘язана з виконанням Стратегічного оборонного бюлетеня України на період до 2015 року та викликана неефективним використанням наявних оборонних ресурсів держави в умовах невідповідності організаційно-штатної структури збройних сил рівню їх ресурсного забезпечення.
Метою статті є вирішення актуального питання адаптації програмно-цільового методу до умов трансформаційного періоду у Збройних силах України, у тому числі визначення структури, функцій та ролей органів оборонного планування.
Програмно-цільовий метод в системі оборонного планування. Система оборонного планування в збройних силах – це комплекс взаємопов’язаних елементів, за допомогою якого Міністерство оборони має визначати ресурси та можливості, необхідні для досягнення цілей і виконання завдань в сфері оборони з метою забезпечення воєнно-економічної безпеки держави.
Програмно-цільовий метод є одним з ефективних інструментів оборонного планування та реалізації стратегічних рішень у вигляді цільових комплексних програм (ЦКП). Цільові комплексні програми (далі – цільові програми) розвитку збройних сил – це програми, що розробляються з метою визначення перспективних цілей, завдань та практичних заходів організаційного (технічного) і соціально-економічного характеру щодо розвитку військ (сил), з урахуванням визначених строків планування та основних показників забезпечення оборонними ресурсами. Цільові програми, мають становити основу реалізації державних програм розвитку Збройних сил України за основними напрямками, оскільки вони дозволяють найбільш ефективно використовувати наявні оборонні ресурси держави для вирішення цільових завдань збройних сил.
Програмно-цільовий метод в системі оборонного планування передбачає реалізацію трьох взаємозалежних і послідовних етапів:
- Перспективне планування розвитку та реформування Воєнної організації держави, тобто визначення цілей і завдань та формулювання пріоритетів розвитку збройних сил та інших військових формувань.
- Програмування – розробка цільової програми розвитку Воєнної організації держави: упорядкованого комплексу заходів, спрямованих на досягнення цілей та виконання завдань забезпечення воєнно-економічної безпеки держави.
- Розробка оборонного бюджету – розподіл оборонних ресурсів.
На виході ми маємо отримати довгострокову оборонну програму розвитку Збройних сил України – аналітичну основу для визначення перспективної організаційно-штатної структури збройних сил, що має бути досягнута у результаті планування, розподілу й використання державних ресурсів у процесі розробки та реалізації оборонного бюджету (рис. 1).
На початку процесу оборонного планування, у відповідності до принципів програмно-цільового методу, необхідно визначити головну мету – створення в майбутньому сучасних, боєздатних збройних сил за умови достатнього рівня їх ресурсного забезпечення [8]. Основними показниками та вихідними даними для оборонного планування є [10]:
- завдання мирного та воєнного часу для військових формувань на плановий період, пріоритетні цілі їх розвитку;
- перелік основних оборонних програм;
- аналіз стану та оцінка тенденцій розвитку військових формувань;
- основні параметри підготовки військ (сил);
- мета, завдання, строки, порядок розробки та узгодження документів планування;
- державні ресурси, що виділяються для виконання визначених завдань, у тому числі на реалізацію цільових програм;
- форми основних документів, що підлягають розробці, у тому числі програм та планів;
- строки та порядок надання документів на розгляд і затвердження;
- інші необхідні дані.
Цілі і завдання в сфері оборони визначаються відповідно до воєнно-політичної обстановки, національних інтересів України, Воєнної доктрини та інших керівних документів в сфері оборони. Генеральний штаб Збройних сил України розробляє план стратегічних завдань збройних сил та надає Міністру оборони рекомендації щодо всебічного обґрунтування складу збройних сил і цільових програм, які необхідно виконати протягом найближчих шести років.
На завершенні етапу планування дуже важливим є розробка стратегії національної оборони – керівного документу, в якому повинні бути визначені:
- пріоритетні воєнні завдання Воєнної організації держави в мирний і воєнний час;
- основні оборонні пріоритети діяльності збройних сил та інших військових формувань і оборонних установ держави у мирний час;
- довгострокові цілі розвитку запланованих бойових можливостей Воєнної організації, вдосконалення її організаційно-штатної структури, розробки нових і модернізації (утилізації) існуючих систем озброєння та військової техніки.
Pис. 1 Процес оборонного планування
Методичну основу етапу програмування складають розробка і прийняття ієрархічно взаємозалежних цільових програм, що поєднують всі види діяльності Воєнної організації держави. Кожна цільова програма піддається детальному аналізу з погляду її повної вартості і воєнної ефективності (рис. 1). Необхідно відзначити, що при розробці і прийнятті ієрархічно побудованих цільових програм, оборонні потреби держави повинні бути заздалегідь збалансовані з її економічними можливостями, інакше необхідно переглянути або самі цілі, або шляхи і терміни їх досягнення.
При розробці цільових програм всі види діяльності Воєнної організації мають бути згруповані у програмні елементи з певним призначенням, тобто у такі інтегровані сполучення людей, техніки і споруджень, ефективність яких може бути порівняна з ефективністю досягнення цілей національної безпеки. Для забезпечення зв'язку витрат на програму з "вузловими пунктами" структури керівництва, у яких приймаються найбільш важливі рішення, витрати поділяються на три категорії: витрати на дослідження й розробки, інвестиційні та експлуатаційні витрати. На етапі програмування забезпечується:
- розробка планів розвитку Воєнної організації за цільовим принципом відповідно до воєнних завдань;
- оцінка потреб для їх виконання; коригування планів, цільових програм і бюджету за принципом безперервності;
- координація розвитку Воєнної організації держави з розробкою і реалізацією річного оборонного бюджету.
Сукупність всіх даних по цільових програмах разом з описом складу сил, їхнього призначення і задач, переліком необхідних закупівель, об'єктів тощо складають оборонну програму збройних сил. Затверджена Міністром оборони оборонна програма розвитку збройних сил є для видів збройних сил, управлінь центрального апарату Міністерства оборони, Генерального штабу Збройних сил України та інших оборонних установ основою для підготовки щорічного бюджету і базою для планування на майбутнє.
Завершальним етапом є розробка проекту оборонного бюджету на черговий рік (рис. 1). Єдність і збалансованість цільових програм і планів розвитку та реформування збройних сил і фінансового забезпечення можуть бути досягнуті шляхом представлення "кінцевої продукції" у показниках боєздатних сил, у кількісній та вартісній формі. Має бути відображена кількість організаційно-штатних структур, чисельність та навченість особового складу, наявність озброєння та військової техніки у складі різних угруповань, рівень матеріально-технічного забезпечення (рис. 1). При реалізації такого підходу чільне положення в класифікаційній структурі оборонного бюджету займає програмна ознака, що забезпечує цілеспрямоване використання коштів. Це створює основу для планування конкретної діяльності у видах збройних сил і можливість орієнтуватися на кінцевий результат.
При підготовці оборонного бюджету розробляються детальні переліки закупівель, графіки виробництв, терміни, ціни, готуються дані про наявність фондів і визначаються інші аспекти діяльності для чергового року перспективної оборонної програми [7]. Проект оборонного бюджету являтиме собою вартісну оцінку заходів поточного року в рамках перспективної оборонної програми розвитку збройних сил. Ефективність програмно-цільового методу можна підвищити за рахунок використання методів оптимального управління на різних етапах розробки та реалізації цільової програми [10]. У вирішення глобальної задачі розробки оптимальної цільової програми входить вирішення комплексу таких системотехнічних і оптимізаційних задач як:
- Ресурсна оптимізація процесу розробки цільових програм.
- Розробка системи цільових показників і вибір критерію ефективності цільових програм для збройних сил.
- Експертний аналіз джерел необхідних видів ресурсів і об'єктів цільових програм, статистичне опрацювання даних обстеження.
- Формування ефективної цільової функції цілереалізуючої системи, оцінка умовних функціонального й економічного ефектів.
- Вибір оптимальної стратегії фінансування ЦКП, формування оптимальних генерального та етапних планів реалізації ЦКП по об'єктах удосконалення.
- Формування оптимальних планів замовлень і поставок за видами ресурсів для реалізації цільової програми.
- Прогнозування наслідків реалізації ЦКП – показників ефективності.
Для управління процесом розробки й реалізації цільових програм повинен бути створений спеціалізований воєнно-економічний орган планування оборонного бюджету для фінансування ЦКП, який контролює цільову й економічну ефективність цілереалізуючої системи, що розробляється, а також обґрунтовує бюджет. Для розробки та реалізації цільових програм мають бути створені відповідні відділи (робочі групи) з питань: експертного аналізу (ЕА), планування ЦКП (ПЦКП) та реалізації цільових комплексних програм (РЦКП), координацію роботи яких здійснює адміністратор (АД) органу розробки й планування цільових програм (рис. 2).
При розробці цільових програм всі види діяльності Воєнної організації мають бути згруповані у програмні елементи з певним призначенням, тобто у такі інтегровані сполучення людей, техніки і споруджень, ефективність яких може бути порівняна з ефективністю досягнення цілей національної безпеки. Для забезпечення зв'язку витрат на програму з "вузловими пунктами" структури керівництва, у яких приймаються найбільш важливі рішення, витрати поділяються на три категорії: витрати на дослідження й розробки, інвестиційні та експлуатаційні витрати. На етапі програмування забезпечується:
- розробка планів розвитку Воєнної організації за цільовим принципом відповідно до воєнних завдань;
- оцінка потреб для їх виконання; коригування планів, цільових програм і бюджету за принципом безперервності;
- координація розвитку Воєнної організації держави з розробкою і реалізацією річного оборонного бюджету.
Сукупність всіх даних по цільових програмах разом з описом складу сил, їхнього призначення і задач, переліком необхідних закупівель, об'єктів тощо складають оборонну програму збройних сил. Затверджена Міністром оборони оборонна програма розвитку збройних сил є для видів збройних сил, управлінь центрального апарату Міністерства оборони, Генерального штабу Збройних сил України та інших оборонних установ основою для підготовки щорічного бюджету і базою для планування на майбутнє.
Завершальним етапом є розробка проекту оборонного бюджету на черговий рік (рис. 1). Єдність і збалансованість цільових програм і планів розвитку та реформування збройних сил і фінансового забезпечення можуть бути досягнуті шляхом представлення "кінцевої продукції" у показниках боєздатних сил, у кількісній та вартісній формі. Має бути відображена кількість організаційно-штатних структур, чисельність та навченість особового складу, наявність озброєння та військової техніки у складі різних угруповань, рівень матеріально-технічного забезпечення (рис. 1). При реалізації такого підходу чільне положення в класифікаційній структурі оборонного бюджету займає програмна ознака, що забезпечує цілеспрямоване використання коштів. Це створює основу для планування конкретної діяльності у видах збройних сил і можливість орієнтуватися на кінцевий результат.
При підготовці оборонного бюджету розробляються детальні переліки закупівель, графіки виробництв, терміни, ціни, готуються дані про наявність фондів і визначаються інші аспекти діяльності для чергового року перспективної оборонної програми [7]. Проект оборонного бюджету являтиме собою вартісну оцінку заходів поточного року в рамках перспективної оборонної програми розвитку збройних сил. Ефективність програмно-цільового методу можна підвищити за рахунок використання методів оптимального управління на різних етапах розробки та реалізації цільової програми [10]. У вирішення глобальної задачі розробки оптимальної цільової програми входить вирішення комплексу таких системотехнічних і оптимізаційних задач як:
- Ресурсна оптимізація процесу розробки цільових програм.
- Розробка системи цільових показників і вибір критерію ефективності цільових програм для збройних сил.
- Експертний аналіз джерел необхідних видів ресурсів і об'єктів цільових програм, статистичне опрацювання даних обстеження.
- Формування ефективної цільової функції цілереалізуючої системи, оцінка умовних функціонального й економічного ефектів.
- Вибір оптимальної стратегії фінансування ЦКП, формування оптимальних генерального та етапних планів реалізації ЦКП по об'єктах удосконалення.
- Формування оптимальних планів замовлень і поставок за видами ресурсів для реалізації цільової програми.
- Прогнозування наслідків реалізації ЦКП – показників ефективності.
Для управління процесом розробки й реалізації цільових програм повинен бути створений спеціалізований воєнно-економічний орган планування оборонного бюджету для фінансування ЦКП, який контролює цільову й економічну ефективність цілереалізуючої системи, що розробляється, а також обґрунтовує бюджет. Для розробки та реалізації цільових програм мають бути створені відповідні відділи (робочі групи) з питань: експертного аналізу (ЕА), планування ЦКП (ПЦКП) та реалізації цільових комплексних програм (РЦКП), координацію роботи яких здійснює адміністратор (АД) органу розробки й планування цільових програм (рис. 2).
Pис. 2 Процес роботи органу оборонного планування
Для забезпечення ефективності процесу розробки цільових програм необхідне створення комплексу інструментальних засобів на основі комп'ютерних технологій, реалізованого у вигляді автоматизованих робочих місць (АРМ) спеціалістів воєнно-економічного аналізу цільових програм і планування оборонного бюджету [10]. Відповідно до змісту процесу розробки й реалізації цільової програми завданнями при експертному аналізі мають бути:
- оцінка інформаційних обсягів і ресурсоємності операцій процесу розробки цільових програм;
- створення нормативно-методичних матеріалів для обстеження об'єктів удосконалення збройних сил;
- обстеження розробників спеціалізованих ресурсів, необхідних для реалізації цільових програм;
- обстеження об'єктів реалізації цільових програм;
- обстеження органу, що фінансує цільову програму;
- моделювання процесу реалізації цільових програм для оцінки його впливу на рівень бойового потенціалу збройних сил.
Оцінка обсягів і ресурсоспоживання операцій процесу розробки цільових програм необхідна для підготовки вихідних даних для розрахунку оптимального щодо мінімуму ресурсів плану розробки ЦКП. За результатами рішення уточнюється кількісний склад експертів із необхідними спеціалізаціями, організується підготовка експертів по відповідній предметній області.
Нормативно-методичні матеріали для обстеження об'єктів удосконалення як об'єктів цільових програм мають включати довідкові дані по спеціалізованих ресурсах (номенклатура, середні оцінки вартості їх функціонального забезпечення, одночасові та експлуатаційні витрати й терміни окупності) і робочі форми документів для обстеження. Експертами уточнюються показники довідкових даних по цілереалізуючій системі – загальному числу об'єктів удосконалення й розробників спеціалізованих ресурсів для підготовки робочих форм, що є в базі нормативних даних. При обстеженні розробників спеціалізованих ресурсів для кожної організації (об'єкту обстеження) з'ясовуються:
- типи розроблених спеціалізованих ресурсів за номенклатурою;
- фактична ціна проекту за кожним типом спеціалізованих ресурсів;
- граничні можливості за замовленнями й постачанням спеціалізованих ресурсів.
За результатами обстеження створюється база даних про розробників спеціалізованих ресурсів; після статистичного опрацювання первинних даних також уточнюється нормативна база довідкових даних по спеціалізованих ресурсах. При обстеженні об'єктів удосконалення визначаються всі ділянки, які потребують удосконалення (відповідно до критерію ефективності), а також оцінюється забезпеченість ділянок спеціалізованими ресурсами, вже наявними на об'єкті. Проводиться оцінка показників потреб в спеціалізованих ресурсах кожної ділянки, обумовлених формою документа для обстеження (тип спеціалізованих ресурсів, витрати на вдосконалення, вартість контрольованих ресурсів, економічний ефект). При обстеженні органу, який фінансує цільову програму, погоджується загальний обсяг бюджету на цільову програму (вирішується задача про поступки з використанням цільової функції максимальної ефективності), число етапів фінансування (етапів реалізації цільової програми) і попередній розподіл бюджету (стратегія фінансування) по етапах.
Під час прогнозного моделювання поводження цілереалізуючої системи за методом системної динаміки для оцінки функціонально-економічних наслідків цільової програми експертами з'ясовується аналітичний зміст елементів матриці темпів. Отримані значення прогнозу функціонально-економічних показників удосконалення є основою для оцінки ефективності запропонованої для реалізації цільової програми. Основними завданнями при плануванні мають бути:
- створення бази нормативних даних, підготовка робочих форм документів для обстеження об'єктів реалізації цільової програми;
- створення баз даних за результатами обстеження розробників спеціалізованих ресурсів і об'єктів реалізації;
- розрахунок цільової функції максимальної ефективності;
- розрахунок генерального й етапних планів удосконалення об'єктів ЦКП;
- розрахунок оптимального плану фінансування цільової програми по етапах;
- розрахунок оптимального плану замовлень і постачань спеціалізованих ресурсів для створення цілереалізуючої системи.
Після оцінки обсягів і ресурсоспоживання операцій, що складають процес розробки цільової програми, вирішується задача оптимального розподілу ресурсів по операціях процесу, оцінюється необхідне фінансування розробки цільової програми і необхідний склад експертів по спеціалізаціях. Розраховуються оптимальні плани замовлень і постачань спеціалізованих ресурсів. Разом з експертами-прогнозистами готуються вихідні дані для динамічної моделі системи, після чого моделюється її "поводження" в умовах реалізації цільової програми для оцінки очікуваного ефекту.
Основними завданнями при реалізації мають бути:
- розробка планів організаційних заходів щодо створення цілереалізуючої системи;
- виконання цільової програми за планами замовлень і постачань спеціалізованих ресурсів розробниками, генеральним й етапним планами створення об'єктів цілереалізуючої системи;
- впровадження цілереалізуючої системи в експлуатацію.
За результатами обстеження й експертної оцінки розробляються плани організаційних заходів щодо об'єктів удосконалення, що включають:
- необхідні зміни технологічних процесів функціонування об'єктів з урахуванням вимог до їх застосування;
- необхідні зміни організаційно-штатної структури;
- підготовку кадрів для роботи в умовах нових технологій;
- розробку типових технічних завдань на спеціалізовані ресурси для об'єктів удосконалення;
- план-графіки впровадження спеціалізованих ресурсів на об'єктах удосконалення відповідно до генерального й етапних планів цільової програми.
У процесі реалізації цільової програми уточнюються технічні завдання на розробку спеціалізованих ресурсів відповідно до планів замовлень і постачань та етапних планів планування бюджету об'єктів. Відповідно до ступеню розробки й постачання спеціалізованих ресурсів здійснюється їхнє впровадження в експлуатацію відповідно до генерального й етапних планів цільової програми. Координацію роботи відділів відповідно до плану розробки й реалізації цільових програм здійснює адміністратор органу розробки й планування цільових програм. Основними завданнями адміністратора мають бути:
- формування складу експертів із спеціалізаціями по операціях процесу розробки;
- формування складу персоналу для комп'ютерних засобів;
- взаємодія з організаціями-розробниками спеціалізованих ресурсів і об'єктами вдосконалення в процесі їх обстеження;
- узгодження обсягів фінансування розробки й реалізації цільових програм;
- підготовка планових документів цільових програм керівному й фінансуючому органам для узгодження й затвердження;
- оперативне управління процесом розробки й реалізації цільових програм.
Оперативні регулярні програмні перерахунки перед кожним черговим етапом є найважливішою особливістю реалізації цільової програми. Завдяки виконанню цієї важливої вимоги досягається:
- максимальна ефективність цільової програми,
- можливість оперативної оцінки впливу показників, що змінились як по спеціалізованих ресурсах, так і по об'єктах удосконалення,
- можливість зміни стратегії фінансування на етапі цільової програми.
Розробка й реалізація цільових комплексних програм за різними напрямками розвитку збройних сил є складною задачею воєнної економіки, що повинна вирішуватися із застосуванням економіко-математичних методів ресурсної оптимізації з відповідною комп'ютерною автоматизацією [6].
Існуючі програми, як правило, реалізують облікову функцію окремих ресурсів, наприклад, „1 С” або „Парус”, ведуть фінансовий та частково кількісний облік, але не враховують якісний стан ресурсів. Коректне вирішення задачі оборонного планування потребує врахування особливостей військової сфери, коли в якості ефекту розглядаються нефінансові величини воєнно-економічної безпеки та використовуються дуже специфічні класифікатори ресурсів.
Відома американська комп’ютерна програма Defense Resource Management Model (DRMM) виконує практично лише облікову функцію [6]. Деякі питання визначення статичних бойових потенціалів, як еквіваленту ефекту, частково вирішують додаткові модулі DRMM, але неповнота вихідних даних не дозволяє в повній мірі вирішувати питання оборонного планування. Багатообіцяючим проектом автоматизованої системи оборонного планування є вітчизняний програмний комплекс "Ресурс", якій вже надає цілісні інформаційно повні вихідні дані. Головною перевагою комплексу "Ресурс" є відкритість системи для модифікації, що дозволяє відносно легко додати підсистему пошуку оптимальних рішень на підставі програмно-цільового методу. Оскільки програмні засоби використовують фахівці взаємопов’язаних структур, то дуже важливо вже на перших етапах створення програмного комплексу та відповідних автоматизованих робочих місць (АРМ) сформулювати та врахувати у програмному засобі вимоги до структури та функцій організаційно-штатних підрозділів оборонного планування. Інформаційно-аналітична система підтримки оборонного планування "Ресурс" дає змогу створити базу даних по формулярах усіх військових частин та виконує облік, аналіз та моделювання альтернативних структур підрозділів збройних сил [10].
Результати планування оборонного бюджету за програмно-цільовим методом можуть бути використані для отримання максимальної економічної ефективності цільового методу, за рахунок мінімізації витрат на виконання цільових програм, мінімізації витрат на створення системи, формування оптимальної стратегії фінансування цільових програм по етапах її виконання. Керівництво буде здійснюватися як за кошторисам асигнувань відповідно до структури бюджету, так і за показниками перспективної оборонної програми. Бюджет матиме детальний аналіз фінансових потреб для реалізації одного з щорічних перетворень збройних сил відповідно до затвердженої оборонної програми. Міністр оборони буде забезпечений системою, що дасть змогу звести воєдино всю інформацію, яка потрібна для прийняття обґрунтованих рішень по перспективній оборонній програмі та здійснення контролю за її виконанням.
Висновки. Підводячи підсумок, необхідно відмітити що впровадження програмно-цільового методу в системі оборонного планування надасть змогу отримати ряд істотних переваг у порівнянні з діючою системою складання, обґрунтування й виконання оборонного бюджету:
- це дає змогу як в цілому, так і в межах окремих програм, більш точно й обґрунтовано визначити поточні і перспективні потреби оборони, оцінити повну вартість кожної програми і зіставити її з очікуваними кінцевими результатами її виконання;
- з'являється можливість у межах окремих програм розробляти альтернативні шляхи досягнення цілей та виконання завдань забезпечення воєнно-економічної безпеки, і вибирати варіант, що забезпечує більш раціональне вирішення проблеми розподілу оборонних асигнувань по програмах – потребує підготовки відповідних аналітичних матеріалів і організації досліджень за критерієм "ефективність-вартість";
- планування розвитку збройних сил буде безпосередньо узгоджене з бюджетними асигнуваннями, що надасть змогу приймати "реальні" програми, виконання яких буде гарантоване відповідними обсягами ресурсів.
- воєнно-політичне керівництво держави отримає змогу зосередити увагу на вирішенні великих комплексних завдань Воєнної організації України, та цілеспрямовано розвивати оборонні відомства, виключаючи відомчий підхід та дублювання діяльності.
Становлення в Україні сучасної системи оборонного планування надасть змогу передбачувати майбутні вимоги у сфері оборони з метою підтримки рівня наявних можливостей Воєнної організації та в міру їхнього розвитку надбання нових оборонних можливостей держави.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Богданович В.Ю. Воєнна безпека України: методологія дослідження та шляхи забезпечення. – К.: Дельта, 2002. – 322 с.
2. Бодрук О.С. Структури воєнної безпеки: національний та міжнародний аспекти. – К.: НІПМБ, 2001. – 300 с.
3. Гриценко А., Поляков Л. Воєнна реформа в Україні: старт чи черговий фальстарт? // Національна безпека і оборона. – 2000. – №1. – С. 2-39.
4. Демидов Б.А. Программно-целевое планирование и научно-техническое сопровождение вооружения и военной техники. кн. I-ІІІ. – Харьков: ХВУ, 1997.
5. Радвик Б. Военное планирование и анализ систем // сокр. пер. с англ. под ред. Пархоменко А.М. – М.: Воениздат. 1972 – 480 с.
6. Управління оборонними ресурсами в Збройних Силах України. Монографія / За ред. В. Шевченка. – К.: ННДЦ ОТ і ВБ України, 2002. – 84 с.
7. Федоренко Р.М., Федоренко Т.О. Маркетинг оборонної сфери як складова забезпечення воєнно-економічної безпеки держави. // Маркетинг України – 2005. – № 4 (32). – С. 37-40.
8 . Федоренко Р.М. Засади розвитку системи оборонного планування в Україні. // Актуальні проблеми економіки – 2005. – № 9. – С. 141-146.
9. Хитч Ч., Маккин Р. Военная экономика и ядерный век. – М.: Воениздат, 1964. 10. Шелест Є.Ф., Шевченко В.Л., Федоренко Р.М., Невольниченко А.І., Бодрик Ю.Г. Основні завдання раціонального розподілу оборонних ресурсів в рамках оборонного планування відповідно до принципів програмно-цільового підходу // Збірник наук. праць. Вип. 2 (22) – Київ: ННДЦ ОТ і ВБ України, 2004. – С. 86-95.
- оцінка інформаційних обсягів і ресурсоємності операцій процесу розробки цільових програм;
- створення нормативно-методичних матеріалів для обстеження об'єктів удосконалення збройних сил;
- обстеження розробників спеціалізованих ресурсів, необхідних для реалізації цільових програм;
- обстеження об'єктів реалізації цільових програм;
- обстеження органу, що фінансує цільову програму;
- моделювання процесу реалізації цільових програм для оцінки його впливу на рівень бойового потенціалу збройних сил.
Оцінка обсягів і ресурсоспоживання операцій процесу розробки цільових програм необхідна для підготовки вихідних даних для розрахунку оптимального щодо мінімуму ресурсів плану розробки ЦКП. За результатами рішення уточнюється кількісний склад експертів із необхідними спеціалізаціями, організується підготовка експертів по відповідній предметній області.
Нормативно-методичні матеріали для обстеження об'єктів удосконалення як об'єктів цільових програм мають включати довідкові дані по спеціалізованих ресурсах (номенклатура, середні оцінки вартості їх функціонального забезпечення, одночасові та експлуатаційні витрати й терміни окупності) і робочі форми документів для обстеження. Експертами уточнюються показники довідкових даних по цілереалізуючій системі – загальному числу об'єктів удосконалення й розробників спеціалізованих ресурсів для підготовки робочих форм, що є в базі нормативних даних. При обстеженні розробників спеціалізованих ресурсів для кожної організації (об'єкту обстеження) з'ясовуються:
- типи розроблених спеціалізованих ресурсів за номенклатурою;
- фактична ціна проекту за кожним типом спеціалізованих ресурсів;
- граничні можливості за замовленнями й постачанням спеціалізованих ресурсів.
За результатами обстеження створюється база даних про розробників спеціалізованих ресурсів; після статистичного опрацювання первинних даних також уточнюється нормативна база довідкових даних по спеціалізованих ресурсах. При обстеженні об'єктів удосконалення визначаються всі ділянки, які потребують удосконалення (відповідно до критерію ефективності), а також оцінюється забезпеченість ділянок спеціалізованими ресурсами, вже наявними на об'єкті. Проводиться оцінка показників потреб в спеціалізованих ресурсах кожної ділянки, обумовлених формою документа для обстеження (тип спеціалізованих ресурсів, витрати на вдосконалення, вартість контрольованих ресурсів, економічний ефект). При обстеженні органу, який фінансує цільову програму, погоджується загальний обсяг бюджету на цільову програму (вирішується задача про поступки з використанням цільової функції максимальної ефективності), число етапів фінансування (етапів реалізації цільової програми) і попередній розподіл бюджету (стратегія фінансування) по етапах.
Під час прогнозного моделювання поводження цілереалізуючої системи за методом системної динаміки для оцінки функціонально-економічних наслідків цільової програми експертами з'ясовується аналітичний зміст елементів матриці темпів. Отримані значення прогнозу функціонально-економічних показників удосконалення є основою для оцінки ефективності запропонованої для реалізації цільової програми. Основними завданнями при плануванні мають бути:
- створення бази нормативних даних, підготовка робочих форм документів для обстеження об'єктів реалізації цільової програми;
- створення баз даних за результатами обстеження розробників спеціалізованих ресурсів і об'єктів реалізації;
- розрахунок цільової функції максимальної ефективності;
- розрахунок генерального й етапних планів удосконалення об'єктів ЦКП;
- розрахунок оптимального плану фінансування цільової програми по етапах;
- розрахунок оптимального плану замовлень і постачань спеціалізованих ресурсів для створення цілереалізуючої системи.
Після оцінки обсягів і ресурсоспоживання операцій, що складають процес розробки цільової програми, вирішується задача оптимального розподілу ресурсів по операціях процесу, оцінюється необхідне фінансування розробки цільової програми і необхідний склад експертів по спеціалізаціях. Розраховуються оптимальні плани замовлень і постачань спеціалізованих ресурсів. Разом з експертами-прогнозистами готуються вихідні дані для динамічної моделі системи, після чого моделюється її "поводження" в умовах реалізації цільової програми для оцінки очікуваного ефекту.
Основними завданнями при реалізації мають бути:
- розробка планів організаційних заходів щодо створення цілереалізуючої системи;
- виконання цільової програми за планами замовлень і постачань спеціалізованих ресурсів розробниками, генеральним й етапним планами створення об'єктів цілереалізуючої системи;
- впровадження цілереалізуючої системи в експлуатацію.
За результатами обстеження й експертної оцінки розробляються плани організаційних заходів щодо об'єктів удосконалення, що включають:
- необхідні зміни технологічних процесів функціонування об'єктів з урахуванням вимог до їх застосування;
- необхідні зміни організаційно-штатної структури;
- підготовку кадрів для роботи в умовах нових технологій;
- розробку типових технічних завдань на спеціалізовані ресурси для об'єктів удосконалення;
- план-графіки впровадження спеціалізованих ресурсів на об'єктах удосконалення відповідно до генерального й етапних планів цільової програми.
У процесі реалізації цільової програми уточнюються технічні завдання на розробку спеціалізованих ресурсів відповідно до планів замовлень і постачань та етапних планів планування бюджету об'єктів. Відповідно до ступеню розробки й постачання спеціалізованих ресурсів здійснюється їхнє впровадження в експлуатацію відповідно до генерального й етапних планів цільової програми. Координацію роботи відділів відповідно до плану розробки й реалізації цільових програм здійснює адміністратор органу розробки й планування цільових програм. Основними завданнями адміністратора мають бути:
- формування складу експертів із спеціалізаціями по операціях процесу розробки;
- формування складу персоналу для комп'ютерних засобів;
- взаємодія з організаціями-розробниками спеціалізованих ресурсів і об'єктами вдосконалення в процесі їх обстеження;
- узгодження обсягів фінансування розробки й реалізації цільових програм;
- підготовка планових документів цільових програм керівному й фінансуючому органам для узгодження й затвердження;
- оперативне управління процесом розробки й реалізації цільових програм.
Оперативні регулярні програмні перерахунки перед кожним черговим етапом є найважливішою особливістю реалізації цільової програми. Завдяки виконанню цієї важливої вимоги досягається:
- максимальна ефективність цільової програми,
- можливість оперативної оцінки впливу показників, що змінились як по спеціалізованих ресурсах, так і по об'єктах удосконалення,
- можливість зміни стратегії фінансування на етапі цільової програми.
Розробка й реалізація цільових комплексних програм за різними напрямками розвитку збройних сил є складною задачею воєнної економіки, що повинна вирішуватися із застосуванням економіко-математичних методів ресурсної оптимізації з відповідною комп'ютерною автоматизацією [6].
Існуючі програми, як правило, реалізують облікову функцію окремих ресурсів, наприклад, „1 С” або „Парус”, ведуть фінансовий та частково кількісний облік, але не враховують якісний стан ресурсів. Коректне вирішення задачі оборонного планування потребує врахування особливостей військової сфери, коли в якості ефекту розглядаються нефінансові величини воєнно-економічної безпеки та використовуються дуже специфічні класифікатори ресурсів.
Відома американська комп’ютерна програма Defense Resource Management Model (DRMM) виконує практично лише облікову функцію [6]. Деякі питання визначення статичних бойових потенціалів, як еквіваленту ефекту, частково вирішують додаткові модулі DRMM, але неповнота вихідних даних не дозволяє в повній мірі вирішувати питання оборонного планування. Багатообіцяючим проектом автоматизованої системи оборонного планування є вітчизняний програмний комплекс "Ресурс", якій вже надає цілісні інформаційно повні вихідні дані. Головною перевагою комплексу "Ресурс" є відкритість системи для модифікації, що дозволяє відносно легко додати підсистему пошуку оптимальних рішень на підставі програмно-цільового методу. Оскільки програмні засоби використовують фахівці взаємопов’язаних структур, то дуже важливо вже на перших етапах створення програмного комплексу та відповідних автоматизованих робочих місць (АРМ) сформулювати та врахувати у програмному засобі вимоги до структури та функцій організаційно-штатних підрозділів оборонного планування. Інформаційно-аналітична система підтримки оборонного планування "Ресурс" дає змогу створити базу даних по формулярах усіх військових частин та виконує облік, аналіз та моделювання альтернативних структур підрозділів збройних сил [10].
Результати планування оборонного бюджету за програмно-цільовим методом можуть бути використані для отримання максимальної економічної ефективності цільового методу, за рахунок мінімізації витрат на виконання цільових програм, мінімізації витрат на створення системи, формування оптимальної стратегії фінансування цільових програм по етапах її виконання. Керівництво буде здійснюватися як за кошторисам асигнувань відповідно до структури бюджету, так і за показниками перспективної оборонної програми. Бюджет матиме детальний аналіз фінансових потреб для реалізації одного з щорічних перетворень збройних сил відповідно до затвердженої оборонної програми. Міністр оборони буде забезпечений системою, що дасть змогу звести воєдино всю інформацію, яка потрібна для прийняття обґрунтованих рішень по перспективній оборонній програмі та здійснення контролю за її виконанням.
Висновки. Підводячи підсумок, необхідно відмітити що впровадження програмно-цільового методу в системі оборонного планування надасть змогу отримати ряд істотних переваг у порівнянні з діючою системою складання, обґрунтування й виконання оборонного бюджету:
- це дає змогу як в цілому, так і в межах окремих програм, більш точно й обґрунтовано визначити поточні і перспективні потреби оборони, оцінити повну вартість кожної програми і зіставити її з очікуваними кінцевими результатами її виконання;
- з'являється можливість у межах окремих програм розробляти альтернативні шляхи досягнення цілей та виконання завдань забезпечення воєнно-економічної безпеки, і вибирати варіант, що забезпечує більш раціональне вирішення проблеми розподілу оборонних асигнувань по програмах – потребує підготовки відповідних аналітичних матеріалів і організації досліджень за критерієм "ефективність-вартість";
- планування розвитку збройних сил буде безпосередньо узгоджене з бюджетними асигнуваннями, що надасть змогу приймати "реальні" програми, виконання яких буде гарантоване відповідними обсягами ресурсів.
- воєнно-політичне керівництво держави отримає змогу зосередити увагу на вирішенні великих комплексних завдань Воєнної організації України, та цілеспрямовано розвивати оборонні відомства, виключаючи відомчий підхід та дублювання діяльності.
Становлення в Україні сучасної системи оборонного планування надасть змогу передбачувати майбутні вимоги у сфері оборони з метою підтримки рівня наявних можливостей Воєнної організації та в міру їхнього розвитку надбання нових оборонних можливостей держави.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Богданович В.Ю. Воєнна безпека України: методологія дослідження та шляхи забезпечення. – К.: Дельта, 2002. – 322 с.
2. Бодрук О.С. Структури воєнної безпеки: національний та міжнародний аспекти. – К.: НІПМБ, 2001. – 300 с.
3. Гриценко А., Поляков Л. Воєнна реформа в Україні: старт чи черговий фальстарт? // Національна безпека і оборона. – 2000. – №1. – С. 2-39.
4. Демидов Б.А. Программно-целевое планирование и научно-техническое сопровождение вооружения и военной техники. кн. I-ІІІ. – Харьков: ХВУ, 1997.
5. Радвик Б. Военное планирование и анализ систем // сокр. пер. с англ. под ред. Пархоменко А.М. – М.: Воениздат. 1972 – 480 с.
6. Управління оборонними ресурсами в Збройних Силах України. Монографія / За ред. В. Шевченка. – К.: ННДЦ ОТ і ВБ України, 2002. – 84 с.
7. Федоренко Р.М., Федоренко Т.О. Маркетинг оборонної сфери як складова забезпечення воєнно-економічної безпеки держави. // Маркетинг України – 2005. – № 4 (32). – С. 37-40.
8 . Федоренко Р.М. Засади розвитку системи оборонного планування в Україні. // Актуальні проблеми економіки – 2005. – № 9. – С. 141-146.
9. Хитч Ч., Маккин Р. Военная экономика и ядерный век. – М.: Воениздат, 1964. 10. Шелест Є.Ф., Шевченко В.Л., Федоренко Р.М., Невольниченко А.І., Бодрик Ю.Г. Основні завдання раціонального розподілу оборонних ресурсів в рамках оборонного планування відповідно до принципів програмно-цільового підходу // Збірник наук. праць. Вип. 2 (22) – Київ: ННДЦ ОТ і ВБ України, 2004. – С. 86-95.
