Головна 
Publications Воєнна політика Воєнна політика
Publications Воєнна політика Воєнна політика
Воєнна політика
Воєнна політика - частина загальної політики певних соціальних сил і спеціально створених ними інститутів влади, що спрямована на підготовку і використання (навмисне або змушене, військове або невійськове) засобів збройного насильства для досягнення тих або інших класових, національних або загальнолюдських інтересів, мети; для ведення війни або протидії.
Воєнна політика - сукупність принципів, мети і завдань державної діяльності, законодавчо закріплених у формі актів і рішень уряду, по визначенню змісту заходів уряду та його органів, спрямованих на забезпечення воєнної безпеки країни. Спочатку керівництво війною і воєнною справою іменувалося стратегією (великою стратегією), політичною стратегією, а пізніше утвердилося сучасне поняття - воєнна політика.
Субординацію і координацію понять вдало визначив німецький воєнний теоретик Адам Генріх Дітрих Бюлов. Розкриваючи суть воєнної політики як великої стратегії, відзначав, що політична стратегія належить до воєнної тому, що воєнна стратегія є найвища.
Воєнна політика - сукупність принципів, мети і завдань державної діяльності, законодавчо закріплених у формі актів і рішень уряду, по визначенню змісту заходів уряду та його органів, спрямованих на забезпечення воєнної безпеки країни. Спочатку керівництво війною і воєнною справою іменувалося стратегією (великою стратегією), політичною стратегією, а пізніше утвердилося сучасне поняття - воєнна політика.
Субординацію і координацію понять вдало визначив німецький воєнний теоретик Адам Генріх Дітрих Бюлов. Розкриваючи суть воєнної політики як великої стратегії, відзначав, що політична стратегія належить до воєнної тому, що воєнна стратегія є найвища.
КатегоріїФайли
8
Євроатлантична інтеграція
Євроатлантична інтеграція, питання вступу України до НAТО – достатньо контроверсійне питання державної політики. Традиційною вже стала дискусія стосовно того, бути чи не бути Україні в альянсі.
Різноманітні соціологічні дослідження постійно демонструють, що суспільство загалом має замало об’єктивної інформації про Північноатлантичний альянс, а відтак налаштоване до нього переважним чином негативно.
В Україні продовжує спостерігатись недостатній відсоток прихильників вступу країни до НАТО, що не дозволяє державним органам влади проводити ефективну політику спрямовану на наближення України до структур євроатлантичної безпеки.
Аналіз процесу інформування щодо вступу України до НАТО свідчить, що в Збройних Силах України, продовжується одноманітне доведення до військовослужбовців загальної інформації про НАТО (що, де, коли відбулось), яке не враховує збільшені вимоги в отриманні чіткої та зрозумілої інформації з цього питання. Постійний діалог, пояснення переваг, які може дати для України курс на євроатлантичну інтеграцію залишається поза межами інформаційної компанії.
Різноманітні соціологічні дослідження постійно демонструють, що суспільство загалом має замало об’єктивної інформації про Північноатлантичний альянс, а відтак налаштоване до нього переважним чином негативно.
В Україні продовжує спостерігатись недостатній відсоток прихильників вступу країни до НАТО, що не дозволяє державним органам влади проводити ефективну політику спрямовану на наближення України до структур євроатлантичної безпеки.
Аналіз процесу інформування щодо вступу України до НАТО свідчить, що в Збройних Силах України, продовжується одноманітне доведення до військовослужбовців загальної інформації про НАТО (що, де, коли відбулось), яке не враховує збільшені вимоги в отриманні чіткої та зрозумілої інформації з цього питання. Постійний діалог, пояснення переваг, які може дати для України курс на євроатлантичну інтеграцію залишається поза межами інформаційної компанії.
0
Соціальний захист військовослужбовців
Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
На сучасному етапі реформування збройних сил в умовах трансформації економіки України актуальними є питання соціального захисту військовослужбовців. Актуальність цих питань пов’язана зі стрімкими змінами у законодавстві, яке регламентує соціальний захист населення і зокрема військовослужбовців, реформування Збройних сил України та необхідністю наближення їх до європейських стандартів.
Оптимізація соціального захисту військовослужбовців можлива тільки шляхом монетизації пільг, заміни натуральних видів забезпечення на цільові грошові виплати та приведення у відповідність до законодавства чинних правил забезпечення військовослужбовців. При цьому найголовніша умова оптимізації – це сувора відповідність бюджетних асигнувань наявному обсягу соціального захисту військовослужбовців, передбаченому чинним законодавством, без будь-яких винятків і обмежень.
На сучасному етапі реформування збройних сил в умовах трансформації економіки України актуальними є питання соціального захисту військовослужбовців. Актуальність цих питань пов’язана зі стрімкими змінами у законодавстві, яке регламентує соціальний захист населення і зокрема військовослужбовців, реформування Збройних сил України та необхідністю наближення їх до європейських стандартів.
Оптимізація соціального захисту військовослужбовців можлива тільки шляхом монетизації пільг, заміни натуральних видів забезпечення на цільові грошові виплати та приведення у відповідність до законодавства чинних правил забезпечення військовослужбовців. При цьому найголовніша умова оптимізації – це сувора відповідність бюджетних асигнувань наявному обсягу соціального захисту військовослужбовців, передбаченому чинним законодавством, без будь-яких винятків і обмежень.
3
Професіоналізація ЗС України
Професіоналізація Збройних Сил України є об’єктивно зумовленим як зовнішніми, так і внутрішніми чинниками складним процесом реформування війська, спрямованим на створення невеликої за чисельністю, навченої,добре озброєної армії. За багатьма параметрами, цей процес перетнув ту межу, за якою його можна було б без проблем і значних витрат повернути у зворотному напрямі. З огляду на вимоги до боєздатності армії, він має бути завершений у стислі терміни.
Складність завдань із створення професійної армії в Україні полягає насамперед у необхідності одночасного виконання взаємопов’язаних і збалансованих заходів структурної трансформації, переходу на контрактний принцип комплектування, вдосконалення системи підготовки особового складу та військ (сил), оновлення парку озброєнь і військової техніки (ОВТ).
Головними чинниками успішного розвитку професійних Збройних Сил України є: наявність політичної волі, вміле керівництво та невідворотна відповідальність на всіх рівнях; постійний науково-аналітичний супровід розробки і втілення планів професіоналізації; своєчасне коригування програм і планів та їх належне фінансове забезпечення.
Складність завдань із створення професійної армії в Україні полягає насамперед у необхідності одночасного виконання взаємопов’язаних і збалансованих заходів структурної трансформації, переходу на контрактний принцип комплектування, вдосконалення системи підготовки особового складу та військ (сил), оновлення парку озброєнь і військової техніки (ОВТ).
Головними чинниками успішного розвитку професійних Збройних Сил України є: наявність політичної волі, вміле керівництво та невідворотна відповідальність на всіх рівнях; постійний науково-аналітичний супровід розробки і втілення планів професіоналізації; своєчасне коригування програм і планів та їх належне фінансове забезпечення.
5
Розвиток ЗС України
Аналізуючи проблеми воєнної реформи, незалежні експерти аргументували висновки про те, що Воєнна організація України у її сучасному стані є малоефективною та обтяжливою для держави, а отже потребує кардинального реформування.
Одним із пріоритетних напрямів такого реформування визначався перехід до професійної армії. Затвердження Державної програми переходу Збройних Сил України до комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, відбулося без широкого обговорення в суспільстві, що спонукає до чергового звернення до проблеми професіоналізації й аналізу чинників та умов, що можуть сприяти або перешкоджати реалізації планів професіоналізації Збройних Сил (ЗС).
Збройні Сили України є основою військової організації держави. Державною програмою будівництва та розвитку Збройних Сил України передбачено мати у їхньому складі чотири види Збройних Сил: Сухопутні війська, Військово-Повітряні сили, Війська Протиповітряної оборони, Військово-Морські сили; спеціальні війська; Залізничні війська, а також органи управління і тилу, з'єднання, частини, військово-навчальні заклади, установи, підприємства, які не входять до видів Збройних Сил.
Одним із пріоритетних напрямів такого реформування визначався перехід до професійної армії. Затвердження Державної програми переходу Збройних Сил України до комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, відбулося без широкого обговорення в суспільстві, що спонукає до чергового звернення до проблеми професіоналізації й аналізу чинників та умов, що можуть сприяти або перешкоджати реалізації планів професіоналізації Збройних Сил (ЗС).
Збройні Сили України є основою військової організації держави. Державною програмою будівництва та розвитку Збройних Сил України передбачено мати у їхньому складі чотири види Збройних Сил: Сухопутні війська, Військово-Повітряні сили, Війська Протиповітряної оборони, Військово-Морські сили; спеціальні війська; Залізничні війська, а також органи управління і тилу, з'єднання, частини, військово-навчальні заклади, установи, підприємства, які не входять до видів Збройних Сил.
3
Основи воєнної політики
Ефективність воєнної політики залежить від адекватності визначення шляхів і засобів захисту національних інтересів держави у воєнній сфері та повноти їх наступної реалізації. На сьогодні, рівень української військової думки загалом дозволяє якісно обґрунтовувати пріоритети воєнної політики, однак для забезпечення її ефективності ще не вистачає готовності політичного керівництва правильно сприйняти та оцінити пропозиції військових експертів, а також чітко визначитися щодо воєнно9політичної орієнтації України. Тривала відсутність необхідного рівня визначеності воєнної політики України, тобто недостатня конкретність відповідей на питання стосовно воєнних загроз, сценаріїв протидії та союзників у ній, призводить до неадекватного визначення потрібних сил і засобів збройної боротьби та постійних коливань у реформуванні Збройних Сил. Очевидно, є необхідність ще раз звернутися до цих принципових питань, без вирішення яких зберігається ризик подальшого зниження обороноздатності держави, що дедалі більше загрожує її незалежності.
Воєнно-політична обстановка у світі та в регіоні навколо України характеризується наявністю передумов, що можуть провокувати появу загроз воєнного характеру і навіть воєнні конфлікти. Водночас, адекватного конкретного визначення параметрів вірогідних воєнних загроз або ймовірних сценаріїв їх дії проти інтересів України в основних концептуальних документах немає.
Водночас, воєнна сфера національної безпеки в основному є сферою дії довгострокових чинників, і наслідки сьогоднішніх помилок або бездіяльності впливатимуть на національні інтереси через багато років. Тому недостатня ясність у визначенні загроз та у питаннях воєнно-політичної орієнтації України може призвести до остаточного перетворення України з суб’єкта регіональної безпеки на пасивного об’єкта, який не володіє воєнним потенціалом, достатнім для проведення незалежної політики.
Воєнно-політична обстановка у світі та в регіоні навколо України характеризується наявністю передумов, що можуть провокувати появу загроз воєнного характеру і навіть воєнні конфлікти. Водночас, адекватного конкретного визначення параметрів вірогідних воєнних загроз або ймовірних сценаріїв їх дії проти інтересів України в основних концептуальних документах немає.
Водночас, воєнна сфера національної безпеки в основному є сферою дії довгострокових чинників, і наслідки сьогоднішніх помилок або бездіяльності впливатимуть на національні інтереси через багато років. Тому недостатня ясність у визначенні загроз та у питаннях воєнно-політичної орієнтації України може призвести до остаточного перетворення України з суб’єкта регіональної безпеки на пасивного об’єкта, який не володіє воєнним потенціалом, достатнім для проведення незалежної політики.
Немає документів в цій категорії
Popular
Last News
Announcement
- Цепь потенциальных и полыхающих горячих точек
- Интернет, информационная война и вооруженные конфликты
- Корреспондент: Привет, оружие! В мире начинается новая гонка вооружений
- Удосконалення підготовки фахівців у галузі інформаційних технологій
- Бюджет Пентагона подвергся серьезному секвестру
- Десять главных военных событий 2011 года
- Большая американская стратегическая игра
- Военные сделали то, что планировали сделать…
- СПІВРОБІТНИЦТВО ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ З КОНСОРЦІУМОМ «ПАРТНЕРСТВО ЗАРАДИ МИРУ»
- Підсумки діяльності в 2010 році провідних держав світу в оборонній галузі
Останні теми на Форумі
- Соціальне забезпечення
RE: Зміни у пенсійне забезпечення військовослужбовців
Афанасич 30-09-11 - Історія українського війська
Історія українського війська
Bomba 03-07-11 - Соціальне забезпечення
RE: Грошове забезпечення
Bomba 03-07-11 - Соціальне забезпечення
Грошове забезпечення
luc_ed 01-07-11 - Соціальне забезпечення
RE: Зміни у пенсійне забезпечення військовослужбовців
Bomba 20-06-11
Opinion survey
| © 2009 Центр воєнної політики та політики безпеки. Всі права захищено. Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на defpol.org.ua та зазначення автора. |
 Розробка: |