Питання національної безпеки країни – одне з найпріоритетніших завдань керівництва, від вирішення якого часто залежить подальший розвиток суспільства. Енергетичні проблеми, розкол країни за ідеологічними ознаками, відсутність засобів для модернізації армії –теми, про які часто говорять і влада, і ЗМІ. Проте далі констатації фактів розмова не заходить
Усвідомлення пріоритетності загроз національній безпеці України є ключовим для здійснення виваженої політики оборони. Тимчасом як зовнішньополітичні ризики відіграють роль в обговоренні міжнародних питань і визначають можливості України бути членом міжнародних альянсів, внутрішні ризики можуть суттєво вплинути на успіх реформ, у тому числі оборонної, та ефективність здійснення оборонної політики загалом.
Після закінчення холодної війни відбулися суттєві зміни в розумінні безпеки й оборони. Замість протистояння двох супердержав у світі зросли транснаціональні загрози, такі як тероризм, організована злочинність, екологічні катастрофи. Це стимулювало зміни в цілісній концепції безпеки, яка відтепер сприймається як явище міжнародне, тобто відбувається перехід від державоцентричного акценту на “національній безпеці” або “державної безпеки” у напрямі доктрини “людської безпеки”, яка більше наголошує на окремо взятій людині.