Реформування Збройних Сил України здійснюється згідно з положеннями Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року, яка була затверджена Указом Президента України від 28.07.2000 № 927.
У період 2001-2006 роках процес реформування Збройних Сил України був зосереджений на:
удосконаленні нормативно-правової бази у сфері оборони;
подальшій оптимізації структури і чисельності військ (сил);
створенні та розвитку функціональних структур Збройних Сил;
подальшому розвитку системи управління;
удосконаленні систем забезпечення;
реформуванні системи комплектування у напрямі формування умов щодо поступового переходу до комплектування Збройних Сил на контрактній основі;
активізації міжнародного співробітництва.
Стосовно удосконалення нормативно-правової бази у сфері оборони
Одним з головних досягнень є досягнення відповідної законодавчої ієрархії та створення принципово нової нормативно-правової бази взаємовідносин армії і суспільства, яка представлена блоком законів з питань національної безпеки і оборони. Загалом прийнято майже 400 законів та інших нормативно-правових актів з питань національної безпеки і оборони, базовими з яких є:
Закони України “Про основи національної безпеки України”, “Про оборону України”, “Про Збройні Сили України”, “Про чисельність Збройних Сил України на 2000-2005 роки”, “Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави”; укази Президента України “Про Воєнну доктрину України”, “Про Стратегічний оборонний бюлетень України на період до 2015 року”.
З огляду на значимість та важливість завдань щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки Указом Президента України у 2003 році утворено Державну комісію з питань реформування, розвитку Збройних Сил, інших військових формувань, озброєння та військової техніки на чолі з Прем’єр-міністром України.
З метою створення загальнодержавної системи оборонного планування, поліпшення прозорості складання оборонних програм, формування оборонного бюджету України у 2004 році прийнято Закон України “Про організацію оборонного планування”.
З метою автоматизації процесу оборонного планування та оборонного огляду розроблено інформаційно-аналітичну систему оборонного планування “РЕСУРС”, яка не має аналогів на пострадянському просторі і не тільки.
Система “РЕСУРС” дозволила в короткі терміни створити базу кількісних та вартісних даних за кожен військовий організм та провести аналіз поточного стану Збройних Сил з визначенням їх фінансових показників, забезпечити інструментарій планування за програмно-цільовим методом.
З урахуванням методики та стандартів провідних європейських країн була розроблена оптимальна структура Збройних Сил зразка 2015 року, здійснено обрахування вартості їх утримання за всіма напрямами діяльності відповідно до прогнозних показників, проведено розподіл видатків Державного бюджету.
Це дозволило перейти до програмно-цільового методу планування розвитку Збройних Сил, прийнятого у розвинутих країнах Європи, максимально залучити до цього процесу усі органи законодавчої та виконавчої влади в Україні, діяльність яких пов’язана з вирішенням питань оборони.
Відповідно до вимог Закону України “Про організацію оборонного планування” введено в дію наказом Міністра оборони України Тимчасове положення про організацію та здійснення середньострокового та короткострокового оборонного планування у Збройних Силах та визначені основні показники середньострокового оборонного планування у Збройних Силах.
Стосовно заходів оптимізації чисельності та структури Збройних Сил
У 2002 році було розформовано 215 військових організмів. Із бойового складу Збройних Сил виведено близько 1650 од. зразків озброєння та військової техніки (з них основних: близько 250 танків, понад 480 ББМ, близько 300 артилерійських систем, 170 літаків), а також скорочено чисельність особового складу на 10 тис. штатних посад військовослужбовців.
У результаті їх проведення розформовано 207 з’єднань, військових частин та установ, у тому числі: дивізій - 2, бригад - 5, полків - 7, баз - 8, військових комісаріатів - 43.
До найбільш значного заходу слід віднести завершення 1 вересня 2002 року розформування 43 Ракетної армії. Ця подія закріплює за Україною статус держави, політика якої ґрунтується на обов’язковому дотриманні міжнародних зобов’язань.
Зараз чисельність Збройних Сил становить 285 тис. осіб, у тому числі 210 тис. військовослужбовців та 75 тис. цивільного персоналу.
Знижено статус головних командувань видів Збройних Сил до командувань видів. Завершено перехід визначених з’єднань та військових частин від дивізійно-полкової до бригадно-батальйонної структури.
На цей час організаційно до структури Збройних Сил входять: Генеральний штаб, три види Збройних Сил:
Сухопутні війська мають чисельність 133 тис. осіб, 47% від загальної чисельності Збройних Сил;
Повітряні Сили мають чисельність 90 тис. осіб, 32% від загальної чисельності Збройних Сил;
Військово-Морські Сили мають чисельність 24 тис. осіб, 8% від загальної чисельності Збройних Сил;
Об’єднання, з’єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил чисельністю 38 тис. осіб, 13% від загальної чисельності Збройних Сил.
Стосовно розвитку функціональних структур Збройних Сил
Функціонально Збройні Сили поділяються на три структури:
Об’єднані сили швидкого реагування (ОСШР) близько 35 тис. осіб, 12% від загальної чисельності Збройних Сил;
Основні сили оборони - 100 тис. осіб, 35% від загальної чисельності Збройних Сил;
Стратегічні резерви - 50 тис. осіб, 17% від загальної чисельності Збройних Сил.
Пріоритет у розвитку функціональних структур надається Об’єднаним силам швидкого реагування, як найбільш боєздатного компоненту Збройних Сил.
Основа Об’єднаних сил швидкого реагування складається з тріади аналогічної до організаційної структури Збройних Сил: сухопутний, повітряний та морський компоненти.
Пріоритетність розвитку ОСШР підкріплюється цілеспрямованим їх фінансуванням, що дало змогу поступово підвищити рівень підготовки визначених підрозділів та військових частин. Найбільш показовим прикладом у цьому є підготовка льотного складу Повітряних Сил, які входять до складу ОСШР.
Стосовно подальшого розвитку системи управління
Загальновизнаних світових ознак набула система управління Збройних Сил. У рамках адміністративної реформи уточнені повноваження, функції та завдання Міністерства оборони та Генерального штабу, які закріплені у нових редакціях положень про них, затверджених Указом Президента України. Це сприяло розподілу управлінської діяльності на воєнно-політичне, адміністративне та оперативне управління.
При цьому в Міністерстві оборони основними структурними підрозділами є департаменти, які в основному виконують адміністративні функції і забезпечують Збройні Сили необхідними ресурсами.
Запроваджено систему підготовки цивільних фахівців для потреби Міністерства оборони.
У Генеральному штабі основними структурними підрозділами залишаються головні управління, які здійснюють оперативне керівництво Збройними Силами.
Відповідно до нових напрямів діяльності практично завершується формування оптимальних управлінських вертикалей системи управління Збройними Силами, в першу чергу це стосується технічного, тилового та оперативного забезпечення.
У Збройних Силах пройшов експеримент стосовно організації надання послуг з тилового, медичного та квартирно-експлуатаційного забезпечення на засадах ринкової економіки.
Вжито заходи щодо підвищення технічного рівня системи управління. Зокрема розгорнуто та позитивно себе зарекомендували комплекси автоматизованих систем управління “Дніпро” та “Карпати”. Введено в дію Центр оперативного реагування на кризові ситуації.
Стосовно реформуванні системи комплектування у напрямі формування умов щодо поступового переходу до комплектування Збройних Сил на контрактній основі
Одним із головних напрямів воєнної реформи є поступовий перехід до комплектування Збройних Сил військовослужбовцями, які проходять службу за контрактом. Процес професіоналізації Збройних Сил здійснюється згідно з положеннями затвердженої у 2002 році Президентом України Державної програми переходу до комплектування військовослужбовцями за контрактом.
Поряд з цим, через зростання заробітної платні у цивільному секторі економіки і неспроможності Збройних Сил конкурувати з роботодавцями на ринку праці, не вдалося вийти на визначені показники.
Для виправлення існуючого становища, вживаються заходи щодо більш активного залучення громадян на військову службу за контрактом. Зокрема, збільшуються обсяги грошового забезпечення військовослужбовців контрактної служби, які проходять службу у військових частинах ОСШР, об’єкти військової інфраструктури, що вивільняються у результаті заходів реформування, переобладнуються під гуртожитки.
За ініціативою Міністерства оборони встановлено надбавку “за службу у військових частинах та підрозділах ОСШР” в розмірі 20% від посадового окладу.
Вирішено питання щодо забезпечення безкоштовним харчуванням за рахунок держави військовослужбовців за контрактом, які призначаються до складу добового наряду і для несення варти.
Основні напрями розвитку Збройних Сил України до 2011 року
1. Щодо оптимізації складу та чисельності Збройних Сил України:
створення умов для зниження питомої ваги частин забезпечення, за рахунок реформування систем матеріально-технічного та медичного забезпечення;
виведення зі складу Збройних Сил України військових організмів, які втратили свій бойовий потенціал, а також надлишкового озброєння та військової техніки, ракет і боєприпасів;
передача функцій і завдань з охорони і обслуговування військових частин та установ ЗС України у цивільний сектор, шляхом проведення тендерів, укладання договорів на отримання товарів, послуг від цивільних структур, незалежно від форм власності.
Пріоритетним напрямком визначено оптимізацію структури та чисельності існуючого комплекту бойових з’єднань та військових частин відповідно до перерозподілу завдань і функцій органів військового управління.
2. Щодо створення та нарощування боєздатності Об’єднаних сил швидкого реагування:
концентрація фінансових та матеріальних ресурсів для підготовки визначених частин Об’єднаних сил швидкого реагування до виконання завдань за призначенням в повному складі;
приведення їх організаційно-штатних структур, озброєння і військової техніки у відповідність до сучасних вимог, адаптації їх до участі у миротворчих операціях.
Пріоритетним напрямком визначено планове нарощування боєздатності Об’єднаних сил швидкого реагування та інтенсифікація їх підготовки.
3. Щодо стану бойової та мобілізаційної готовності, підготовки військ (сил):
розробка нової системи бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України з урахуванням перспектив їх розвитку та фінансових можливостей держави;
розробка нової нормативно-правової, навчально-організаційної та методичної бази з питань підготовки Збройних Сил України, основаної на принципах підготовки, які застосовуються в провідних країнах світу;
впровадження в практику підготовки всіх органів управління процедур планування за стандартами провідних країн світу;
зосередження матеріально-технічних ресурсів для забезпечення повномасштабної підготовки та навчання підрозділів ОСШР;
оптимізація кількості полігонів та створення на їх базі навчальних центрів для підготовки підрозділів та штабів;
збільшення кількості, тривалості та масштабів залучаємих військ (сил) із складу ОСШР, для проведення спільних заходів з підготовки зі збройними силами країн-партнерів, з метою забезпечення взаємосумісності у процесі планування застосування та під час спільних дій.
Пріоритетним напрямком визначено підготовку бойових частин, у тому числі тих, які входять до складу Об’єднаних сил швидкого реагування та тих, які планується залучати до виконання миротворчих завдань.
4. Щодо удосконалення системи управління Збройних Сил України:
оптимізація та приведення організаційно-штатних структур і чисельності органів управління та частин забезпечення у відповідність до покладених завдань, з метою створення уніфікованих, модульних структур органів управління всіх ланок щодо забезпечення стійкого, безперервного та ефективного управління військами (силами) у будь-яких умовах обстановки;
побудова розгалуженої, уніфікованої та раціональної за складом своїх компонент системи пунктів управління Збройних Сил України, яка б дозволяла здійснити оптимальне розміщення оперативного складу органів військового управління і забезпечувала б їх ефективну роботу у ході проведення операцій та бойових дій на різних оперативних, оперативно-стратегічних напрямах;
впровадження в систему зв’язку та автоматизації Збройних Сил України новітніх інформаційних технологій, систем і мереж зв’язку, інформатизації та автоматизації, створення в них єдиного інформаційного простору та наближення рівня автоматизації управлінської діяльності до світового рівня;
впровадження комплексної системи захисту інформації.
5. Щодо озброєння і військової техніки:
освоєння та проведення модернізації основних видів озброєння; закупівля новітніх зразків ОВТ для повного оснащення ОСШР;
створення передумов для поступового забезпечення новим та модернізованим ОВТ Основних сил оборони;
завершення раніше розпочатих НДДКР із створення і модернізації зразків (комплексів, систем) ОВТ, виробництво і закупівля нових та модернізованих комплексів для першочергового оснащення ОСШР Збройних Сил України;
закупівля вітчизняних систем і видів ОВТ (окремих зразків і видів в інших державах) для поступового забезпечення Основних сил оборони;
підтримка в боєздатному стані, продовження термінів технічної придатності, ремонт наявних видів та зразків ОВТ;
створення необхідних потужностей, технологій і розгортання масштабної утилізації (ліквідації) та реалізації надлишкових ракет і боєприпасів, озброєння та військової техніки.
Пріоритетним напрямком визначено модернізацію існуючого ОВТ та закупівлю ОВТ для оснащення ОСШР у відповідності з пріоритетами визначеними у Державній програмі розвитку ОВТ на період до 2015 року, утилізацію надлишкових ракет і боєприпасів, озброєння та військової техніки.
6. Щодо матеріально-технічного забезпечення:
формування командування сил підтримки, впровадження нових систем бойового та матеріально-технічного забезпечення, адаптованих до сучасних вимог; створення об’єднаних центрів матеріально-технічного забезпечення за територіальним принципом;
відновлення непорушних запасів матеріально-технічних засобів, забезпечення ними в першу чергу з’єднань і військових частин, які входять до складу Об’єднаних сил швидкого реагування;
впровадження нових механізмів постачання матеріальних засобів та надання послуг медичного та квартирно-експлуатаційного забезпечення на комерційній основі; поступове заміщення військових структур матеріально-технічного забезпечення на цивільні.
Пріоритетним напрямками визначено розробку та впровадження нових систем матеріально-технічного забезпечення адаптованих до сучасних вимог та забезпечення військ (сил) тими видами МТЗ, які в першу чергу визначають здатність військ (сил) виконати поставлені задачі.
7. Щодо кадрової роботи та забезпечення соціального захисту:
у напрямку підготовки кадрів для Збройних Сил:
створення ступеневої системи безперервного навчання військових фахівців;
інтеграція системи військової освіти до державної системи освіти на засадах єдиної законодавчої та нормативно-правової бази;
оптимізація кількості військових навчальних закладів;
збалансування структури особового складу Збройних Сил;
збільшення питомої ваги мовної та фізичної підготовки;
формування принципово нового сержантського корпусу, доведення його ролі та рівня підготовки до євроатлантичних стандартів;
з удосконалення системи переміщення військовослужбовців та членів родин до нового місця служби:
перехід до персоналізації у роботі з особовим складом Збройних Сил;
розроблення типового алгоритму кар’єрного росту офіцера та типових алгоритмів кар’єри фахівців за кожною спеціальністю;
здійснення чередування проходження служби офіцерським складом на посадах командного, інженерно-технічного та адміністративного профілю на основі розроблених алгоритмів кар’єрного росту;
здійснення в процесі службової діяльності фахівців їх періодичного атестування і цілеспрямованого управління їх кар’єрою за всією вертикаллю службового росту;
реформування існуючої системи атестування офіцерів, узгодження її з системою ротації офіцерів;
впровадження мінімальних строків вислуги та максимальних строків перебування у військовому званні;
створення у військах (силах) служби соціального забезпечення, яка займатиметься організацією перевезення речового майна військовослужбовців до нового місця служби (проживання);
з удосконалення системи підготовки, розміщення та заняття посад персоналом: удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази підготовки, розміщення та заняття посад персоналом;
проведення теоретичних досліджень щодо приведення кадрової політики у Збройних Силах у відповідність до сучасних вимог;
оптимізація та удосконалення системи підготовки, розміщення та заняття посад персоналом, з врахуванням попереднього досвіду її функціонування;
у напрямку переходу до професійних Збройних Сил та підготовки резервістів основні зусилля зосередити на створенні нової структури військового резерву людських ресурсів для задоволення потреб Збройних Сил у мирний час та особливий період.
Пріоритетним напрямком визначено комплексне вирішення завдань державної кадрової політики у Збройних Силах України в умовах скорочення загальної чисельності особового складу та подальшого поступового переходу Збройних Сил України до комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, забезпечення подальшого проходження служби найбільш професійно підготовленим особовим складом з забезпеченням соціального захисту усіх категорій військовослужбовців та членів їх сімей.
8. Щодо комплектування військовослужбовцями за контрактом:
підвищення рівня укомплектованості військових частин військовослужбовцями за контрактом, в першу чергу у з’єднаннях та військових частинах зі складу Об’єднаних сил швидкого реагування;
поетапне вирішення проблем підвищення грошового забезпечення військовослужбовців за контрактом та забезпечення їх житлом, в першу чергу у бойових з’єднаннях і частинах зі складу Об’єднаних сил швидкого реагування.
9. Щодо фінансового забезпечення Збройних Сил України:
оптимізація структури бюджету Міністерства оборони України до 2011 року, перерозподіл коштів між видатками на утримання Збройних Сил України та видатками, спрямованими на їх розвиток;
поступове підвищення обсягів фінансування до рівня визначених нормативних потреб;
забезпечення ефективного використання виділених бюджетних коштів на потреби Збройних Сил України, на основі системного підходу, визначеної послідовності рішень, чіткої та узгодженої системи критеріїв (головним із яких є “ефективність-час-вартість”;
Пріоритетним напрямком визначено:
модернізацію основних видів озброєння; закупівлю новітніх зразків ОВТ для повного оснащення ОСШР;
утилізацію надлишкових ракет і боєприпасів, озброєння та військової техніки, іншого майна Збройних Сил;
нарощування боєздатності Об’єднаних сил швидкого реагування та інтенсифікація їх підготовки;
будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей.
