Розширення глобальних недержавних терористичних мереж – є однією з визначальних характеристик останнього десятиріччя. Ворог, з яким ми зіштовхнулися – це не звичайні регулярні війська, а розосереджені багатонаціональні терористичні організації. Ці організації прагнуть зламати волю країн – які разом з США ведуть боротьбу проти них – завдаючи ударів по їхньому населенню. Вони використовують залякування, пропаганду, насилля, прагнучи підкорити мусульманський світ радикальній теократичній тиранії. Метою терористичних організацій є також виснаження волі США та їх союзників і партнерів, в тому числі і в мусульманському світі, до опору терористам. Терористичні організації прагнуть отримати ще більш смертоносні засоби, такі як ядерна та біологічна зброя, для здійснення масових вбивств.
Останні десятиліття Аль-Каїда та її дочірні рухи зосереджували зусилля на „найближчому противнику” - поміркованих урядах Близького Сходу. У 1990-х рр. вони переключились на „далекого ворога” – США та інші західні держави, прагнучи змінити характер конфлікту, заручитися підтримкою всього ісламського світу, «пустити кров» США (як моджахеди, зробили це з СРСР під час війни в Афганістані у 80-х рр. 20 ст.), послабити підтримку Заходом урядів Близького Сходу. Вони використовують терористичні атаки з метою розхитати спокій міжнародної спільноти та спровокувати дії, які можуть зміцнити їхнє положення та наблизити їх до їхніх цілей.
Такі терористичні мережі чинять опір глобалізації та поширенню свободи, яку вона несе. Парадоксально, але вони використовують такі найбільш характерні інструменти глобалізації, як вільний обіг інформації та ідей, товарів та послуг, капіталу, людей і технологій – в якості найулюбленіших засобів для проведення атак. Терористи обирають цілями такі символи сучасності, як хмарочоси, а засобами ураження - цивільні реактивні літаки. Вони використовують Інтернет, як кібер-простір для передачі коштів та навчання географічно-ізольованих терористичних осередків. Вони використовують мобільні телефони та повідомлення SMS для приведення в дію бомб у машинах. Вони відсилають попередньо записані відеоповідомлення, до ЗМІ, що їм симпатизують, з метою „безкоштовного” розповсюдження своєї пропаганди та поширення своєї ідеології ненависті. Вони надають «стартовий капітал» терористам по всьому світі для проведення атак подібно до них. Вони залежать від циклів випусків новин, які виходять 24 години на добу, 7 днів на тиждень і служать їм рекламою для залучення в свої ряди нових членів. Вони планують проводити атаки зі своїх схованок, що знаходяться на іншій півкулі Вони прагнуть отримати ЗМУ через транснаціональні мережі розповсюдження.
Зараз Афганістан та Ірак – головні поля битви у цій війні, проте боротьба поширюється далеко за їхні межі та може відбуватись у багатьох інших країнах одночасно на протязі багатьох років. Аль-Каїда та її дочірні рухи діють більш ніж у 80 країнах. Вони здійснили атаки по всьому світі: у Нью-Йорку, Вашингтоні, Джакарті, на о. Балі, у Стамбулі, Мадриді, Лондоні, Ісламабаді, Нью-Делі, Москві, Найробі, Дар-Ес-Саламі, Касабланці, Тунісі, Ер-Ріяді, Шарм аль-Шейху та Аммані, вбиваючи простих людей різних віросповідань та етнічної належності. Вони використовують слабко контрольовані території світу для своєї дислокації, вони знаходять притулок там, де уряду країни бракує бажання або можливостей для контролю держави. Держави-спонсори тероризму, такі, як Сирія та Іран є ще одною формою безпечного притулку. У багатьох країнах, що розвиваються, терористичні мережі являють загрозу, більшу за зовнішні загрози.
Перемога буде отримана, коли екстремістська ідеологія буде дискредитована серед місцевого населення [ісламських країн – ред.] та тих, хто мовчки підтримує терористів, та вийде з моди і піде в небуття подібно таким дискредитованим ідеологіям, як комунізм та нацизм. Це вимагає створення в усьому світі середовища, недружнього до тероризму. Для цього потрібно, щоб законні уряди країн були здатні контролювати свою територію та відмовляли терористам у притулку та ресурсах, які їм потрібні. По всьому світі слід створювати громадянські суспільства, оскільки наявність вільного суспільства є найкращою довготривалою альтернативою екстремістській ідеології. Кінцева мета полягає в позбавленні терористичних організацій можливості або підтримки для ударів на глобальному рівні. Противагою можливості терористів завдання ударів на регіональному рівні буде здатність місцевих урядів до боротьби з ними.
Оскільки такі вороги не можуть бути перемогти США військовою силою, то і їх також не можна перемогти лише військовою силою. В затяжній війні можна перемогти лише терпляче накопичуючи скромні успіхи, та гармонічного поєднання усіх елементів національної та міжнародної влади. ЗС США допомагає і допомагатиме урядовим та міжнародним заходам щодо оборони, ураженні терористичних організацій та в протидії ідеологічній підтримці терористів у майбутньому. Але необхідне широке співробітництво в усьому уряді США, суспільстві, а також з НАТО, іншими союзниками та партнерами.
Ця війна – війна зброї та війна ідей, боротьба проти терористичних організацій та їхньої вбивчої ідеології. МО підтримує заходи щодо протистояння терористичній ідеології, але більшість засобів уряду США для такої боротьби, зосереджені в інших урядових установах США та приватному секторі. Важливим є те, що МО продовжує нарощувати можливість взаєморозуміння та спільної роботи з ключовою аудиторією. МО буде тісно співпрацювати з іншими відомствами з метою налагодження стратегічних зв’язків для планування та виконання політики національної безпеки США. Війна ідей буде виграна за умов надання можливості поміркованим мусульманським лідерам переважати в суперництві з жорстокими екстремістами.
США, їх союзники та партнери повинні продовжувати наступ на тероризм, постійно виявляючи, атакуючи та знищуючи терористичні організації по всьому світу.
Слід збільшувати глобальний тиск на терористів, не дозволяючи почувати себе у безпеці ані в звичайному, ані в інформаційному просторі. Вони будуть продовжувати виявляти, відфільтровувати та атакувати глобальні терористичні мережі та виводити їх з рівноваги. Такі заходи будуть можливі за умов ведення належної розвідки, яка може бути використана й у рамках подальших дій, що поєднують в собі військові та невійськові заходи, спрямовані проти відкритих частин терористичних мереж, з метою виявлення їх прихованих частин. Однак не існує уніфікованого підходу та універсальної зброї. Для досягнення глобальної мети в усіх країнах та регіонах, США повинні локалізувати та вражати терористичні осередків з використанням диференційованих підходів, пристосованих до місцевих умов. Такі дії допоможуть роздробити глобальну мережу та роз’єднати міжнаціональні мережі.
Комплексні довготривалі операції за участю ЗС США, інших урядових установ США та міжнародних партнерів повинні проводитись одночасно в багатьох країнах світу, покладаючись на поєднання прямого (явного) та непрямого (прихованого) підходу. Більше за все, вони будуть потребувати постійного спостереження та значно кращого ведення розвідки для виявлення сил та засобів противника. Також будуть потрібні: висока мобільність, можливість завдання швидкого удару, безперервне ведення нетрадиційних бойових дій, оборона територій інших країн, анти терористичні та анти повстанські можливості. Необхідне запровадження довготривалої малопомітної присутності в багатьох місцях планети, де ЗС США, традиційно, не діють. Розбудова можливостей партнерів також буде необхідною складовою таких заходів, а використання засобів партнерів для заміни засобів США на певних напрямках, буде необхідним методом для досягнення багатьох цілей. Працюючи не напряму, разом з- або через інших, тим самим, позбавляючи противника підтримки народу, можна змінити характер конфлікту. В багатьох випадках партнери США краще знають місцеві умови та мають більший авторитет серед свого народу та можуть ефективніше боротись з тероризмом на своїй території. Для такого підходу важливе створення умов безпеки для поширення громадянського суспільства та верховенства права.
Виходячи з цього, для розбиття терористичних мереж необхідні такі можливості та засоби:
1. агентурна розвідка для виявлення намірів противника;
2. постійне спостереження для виявлення й точного ураження засобів противника на недоступних територіях;
3. засоби виявлення та переслідування терористів в усіх середовищах, включаючи кіберпростір;
4. сили спецоперацій - для проведення безпосереднього захисту об’єктів за кордоном, антитерористичних операцій та нетрадиційних бойових дій;
5. багатоцільові сили – для проведення навчання й оснащення місцевих підрозділів, виконання в них функцій радників; взаємодії з країнами-партнерами, ведення нетрадиційних бойових дій; підтримання операцій з безпеки, стабільності, перехідних та відновлювальних операції;
6. засоби та структури для поєднання розвідки та операцій для забезпечення високої оперативності дій;
7. мовна й культурна обізнаність для полегшення розширення можливостей щодо партнерства;
8. зброя несмертельної дії;
9. засоби ведення міських боїв;
10. миттєвий удар по будь-якій точці в світі для швидкого враження рухомих цілей противника;
11. можливості ведення війни в річній зоні для покращення здатності сил США до співробітництва із силами безпеки країн-партнерів для запобігання використання водних шляхів терористами;
12. можливість ефективного висвітлення дій США широкій аудиторії з одночасною протидією пропаганді та агітації противника;
13. спільні координація, процедури, системи і, за необхідності, управління та контроль під час планування та проведення комплексних міжвідомчих операцій;
14. широкі та гнучкі права для можливості США до швидкого нарощування здатності країн ефективно брати участь в боротьбі з тероризмом.
