Людство пройшло тривалий шлях від Різдва Христова – два тисячоліття. Протягом усього періоду розвитку християнства з його шостою заповіддю «не вбивай» війни не закінчилися, а супроводжували і супроводжують людство на всьому його шляху.
Стосовно новозавітного трактування шостої заповіді можна сказати те, що вона набула свого нового змісту. З одного боку, Христос підтверджує і навіть посилює цю заповідь, засуджуючи не тільки вбивство, але і думку про це (Матф. 5, 21-22). З іншого боку, навчаючи любові до ближнього та всепрощенню, він дає зрозуміти своїм учням, що багато крові буде ще пролито до здійснення Царства Божого (Матф. 10, 14-15, 18, 6). «Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, але меч…» (Матф. 10, 34). У цьому полягає глибока антиномія християнства: християнство не може відповідати на зло злом, противитися злу насильством, і християнство є війна, розділення світу на тих, хто пішов за Христом, Сином Божим, і на тих, хто залишився в лапах диявола, зживання до кінця покутування Христа в тьмі і злі.
Змінювався час, змінювався характер національних і глобальних викликів і загроз, змінювалося саме життя. Удосконалювалися і створювалися нові зразки озброєння і військової техніки, які не могли не змінювати корінним чином «залізобетонні» положення радянської воєнної науки. Однак догматизм, що склався за післявоєнні десятиліття, аж до початку 90-х років ХХ століття (війна багатонаціональних сил проти Іраку в 1991 р.) залишався провідним фактором.
Радянська воєнна наука глибоко і досконало вивчала історію Великої Вітчизняної війни, але практично ігнорувала локальні війни і збройні конфлікти післявоєнної епохи. Те, що не вписувалося в поняття вітчизняної воєнної теорії, як то події в Чехословаччині в 1968 році або радянсько-китайський прикордонний конфлікт 1969 року, просто відкидалось або засекречувалось.
Результати ігнорування сучасності не змусили довго себе очікувати і проявилися під час війни в Афганістані. Ця війна, що тривала десять років, у два з половиною рази довше, ніж Велика Вітчизняна війна, стала трагічною помилкою Радянського Союзу.
Розпад СРСР і формування молодої української держави мали покласти початок для переосмислення положень радянської воєнної науки. Але ж цього не відбулося. Стереотипи, закладені в радянський період, проіснували аж до кінця ХХ століття.
Подальший розвиток світової воєнно-теоретичної думки в умовах сучасності призвів до зламу закорінених стереотипів війн минулого та змін поглядів на ведення збройної боротьби як військових теоретиків, так і військових практиків в Україні.
Ініціатором зміни «залізобетонних» стереотипів радянського періоду виступила Національна академія оборони України після призначення начальником академії у 2000 році генерал-лейтенанта Толубка В.Б. Виданий начальником академії у 2002 році наказ №88 визначив стратегію участі науково-педагогічних і наукових працівників академії в науковому обґрунтуванні потрібного стану Збройних Сил України, озброєння і військової техніки для забезпечення необхідного рівня обороноздатності України в умовах змін, що відбуваються у воєнній сфері провідних країн світу, і поклав початок переосмисленню, багатосторонньому та новаторському аналізу збройної боротьби за досвідом локальних війн і збройних конфліктів сучасності.
Виявлені тенденції збройної боротьби на фоні загальних реінтеграційних та інтеграційних процесів, що відбулися і продовжують відбуватися сьогодні у світі, стали підставою для оперативної зміни підходів до організації підготовки військових фахівців і, в першу чергу, командного і керівного складу Збройних Сил України і Міністерства оборони України.
Аналіз досвіду воєнних конфліктів останніх десятиліть свідчить, що сучасні війни докорінно відрізняються від звичайних стереотипів війн четвертого (період Другої світової війни) й п'ятого (друга половина ХХ століття) поколінь. Вони отримали нову сутність і новий зміст. Війни шостого покоління характеризуються активним застосуванням високоточної зброї, яка за своєю руйнівною силою еквівалентна, а, інколи, і перевищує міцність ядерної зброї. Збройна боротьба в таких війнах перемістилася у навколоземний простір, який перетворюється на головний театр воєнних дій.
Подальші зміни в розвитку збройної боротьби свідчать, що в перспективі людство перейде в епоху війн сьомого покоління. Основними рисами збройної боротьби в цих війнах може стати перенесення основних зусиль збройної боротьби в космічний простір, широке застосування космічних розвідувальних, навігаційних та ударних систем; поява роботизованої бойової техніки, підвищення ролі інтелекту в створенні новітніх засобів збройної боротьби, поступове витіснення людини з поля бою; зростання масштабів інформаційної, інформаційно-психологічної та радіоелектронної боротьби не тільки в наземному та повітряному середовищах, але й у віртуальній сфері; застосування зброї на нових фізичних принципах, поява інтелектуальної, інформаційної та інших видів несмертельної зброї.
У війнах сьомого покоління зміняться багато звичних положень не тільки стратегії, але також оперативного мистецтва і тактики. Ці війни матимуть широкий просторовий розмах, не буде чітко визначених головних та інших напрямків дій, удари можуть наноситися одночасно з усіх можливих напрямків театру воєнних дій по всій території противника без будь-яких обмежень.
Метою війни буде не фізичне знищення противника, а його «внутрішнє розтрощення». Військові зусилля спрямовуватимуться на такі цілі, як підрив морального середовища населення противника і руйнування культурного середовища його проживання. При цьому важливим стане правильне визначення «стратегічних центрів ваги» противника.
Сухопутні угруповання у такій війні можуть завчасно не створюватись, у зв'язку з чим такі поняття, як «фронт», «тил», «передній край» втратять свою традиційну сутність. На їх заміну прийдуть нові поняття «об'єкт-ціль» і «об'єкт-не ціль». Будуть втілені нові поняття «потрібно уражати» і «не потрібно уражати». Природно, що ці зміни торкнуться всієї організаційно-штатної структури видів і родів військ збройних сил.
Війна може вестись одночасно на всій території країни, проти якої здійснюється агресія. Залежність бойових підрозділів від тилового забезпечення буде надто незначною. Управління силами і засобами у кінцевому підсумку зведеться до трьох головних положень: «розвідати», «прийняти рішення» та «знищити». Поняття тактики і стратегії змішаються у міру того, як бойовими цілями стануть об'єкти політичної інфраструктури і всього суспільства противника в цілому. Поняття оборони і наступу стануть рудиментними. Обороною буде вважатися найбільш ефективне збереження частиною або підрозділом своїх бойових можливостей.
Військові операції набудуть високоманевреного характеру. Значною складністю для дій командирів стануть інформаційні перевантаження, які будуть затрудняти оперативне і стратегічне цілевизначення.
Для отримання перемоги над противником необов'язково буде потрібна окупація його території. Вона може бути досягнута в результаті проведення стратегічної повітряно-космічної наступальної операції, операції радіоелектронної боротьби і виграшу в інформаційному протиборстві.
Особливу роль у війнах майбутнього буде відігравати досконала система розвідки, яка має оперативно забезпечувати воєнно-політичне керівництво і збройні сили необхідною інформацією з максимальною її повнотою, точністю і достовірністю.
Розвідувальні системи здобування інформації та засоби передачі даних в основному будуть розташовуватися в навколоземному просторі. Сфера діяльності розвідки охопить не тільки війська (сили) противника, а і програмне забезпечення, комп’ютерні мережі, телекомунікаційні і радіонавігаційні системи, енергетику, транспорт, засоби масової інформації та інші сфери, але основні її зусилля будуть зосереджені у космічному просторі.
Зростання обсягу розвідувальної інформації про противника буде вимагати застосування нових методів її оброблення й інтерпретації з використанням елементів «штучного інтелекту». Космічні розвідувальні системи майбутнього матимуть можливість оперативно одержувати зображення місцевості з розрізненою здатністю в декілька сантиметрів.
Подальший розвиток розвідувально-ударних бойових систем, пов'язаний з цілевказанням крилатим ракетам повітряного та морського базування, фактично зведе видові (з формуванням зображення) засоби космічної розвідки у ранг компонентів стратегічної наступальної зброї.
Революційний прорив у галузі безпілотної авіації не обмежиться появою тільки розвідувальних та ударних безпілотних літаків (БПЛА) тривалого перебування в повітрі. Розвиток розвідувальних засобів у напрямку мінімізації розмірів призведе до створення мікро-БПЛА розміром з птаха і дальністю польоту до 10км. В ідеалі такий «літачок» здатний літати тривалий час над позиціями противника, будучи практично непомітним для нього, що є особливо важливим при веденні бойових дій в умовах міста.
Провідні країни світу вже у найближчі 15-20 років будуть створювати новітні системи і засоби розвідки, за допомогою яких вони набудуть здатності реалізовувати технології безконтактних війн.
Підготовка до війн майбутнього, яка обумовлена прийняттям на озброєння принципово нових засобів збройної боротьби, а на цій підставі – кардинальною зміною форм та способів застосування військ (сил), призведе до трансформації топогеодезичного і навігаційного забезпечення у принципово новий вид забезпечення – геоінформаційне забезпечення. Це пояснюється тим, що геоінформаційні системи є таким засобом, що дозволить поєднати топогеодезичну і навігаційну інформацію з можливостями сучасних інформаційних технологій та підняти на принципово новий рівень забезпечення військ інформацією про місцевість. Тому, на базі геоінформаційних систем у недалекому майбутньому будуть створюватися автоматизовані системи отримання інформації про місцевість з використанням унікальної малогабаритної і надійної електронно-обчислювальної техніки, налагоджуватися нові схеми передачі інформації з використанням космічних апаратів і малогабаритних терміналів, якими можуть забезпечуватися не тільки рухомі засоби управління, але й бойові одиниці, включаючи навіть окремих військовослужбовців.
Характерною рисою, що буде притаманна застосуванню космічних систем і засобів, стане створення й активне використання космічних ударних озброєнь, здатних уражати наземні (морські), повітряні та космічні цілі в масштабі реального часу, в глобальному масштабі з використанням високоточної зброї на нових фізичних принципах.
Важливим аспектом війн сьомого покоління стане розвиток нових технологій. За поглядами західних фахівців, технологічно можливою може стати ситуація, коли декілька солдат будуть мати таку ж бойову ефективність, що і сучасна механізована бригада.
Робототехніка, системи дистанційного управління, нові засоби зв'язку та штучний інтелект призведуть до корінної зміни тактики ведення воєнних дій. Широке застосування зброї на нових фізичних принципах, подальший розвиток якої пов'язаний із створенням лазерної, електромагнітної, кінетичної, пучкової, акустичної та плазмової зброї, забезпечить досягнення цілей війни навіть без застосування сухопутних військ. Першим прикладом цьому стала війна в Югославії (1999 р.), коли командування об'єднаних збройних сил НАТО прийняло рішення щодо застосування графітових бомб для виведення з ладу повітряних ліній електропередач, трансформаторних підстанцій та інших елементів системи енергозабезпечення об’єктів столиці з метою примушення керівництва цієї країни до припинення боротьби.
Системам керованої зброї вже недалекого майбутнього будуть притаманні можливості обирати оптимальну траєкторію польоту, наближатися до цілі під ракурсом найбільш ефективного ураження, відслідковувати її маневри, здійснювати вибір (селекцію) потрібної цілі з сукупності можливих об’єктів, тобто вирішувати завдання, що є характерними для так званих систем штучного інтелекту, без участі людини в умовах невизначеності «прийняття рішення».
Війни сьомого покоління в епоху високих технологій будуть нести за собою насіння ядерного руйнування. Сторона, що має ядерну зброю, зможе опинитися в ситуації, коли не буде спроможна вести звичайні воєнні дії. Більш того, руйнування або знищення промислового потенціалу, політичної інфраструктури та соціальної інфраструктури суспільства на будь-якому етапі війни можуть призвести до ескалації конфлікту і перерощування його в ядерний.
Війни сьомого покоління будуть характеризуватися зростанням масштабів інформаційно-психологічної та радіоелектронної боротьби не тільки у фізичному, але й у віртуальному просторі. «Всесвітня павутина» – інформаційна комп'ютерна мережа Інтернет – все більш наявно і відчутно стає новим електронним середовищем життя людської цивілізації.
На перспективу, як вважають фахівці провідних країн світу, інформаційна боротьба на рівні збройних сил поступово вийде за межі виду забезпечення і стане видом воєнних дій. Інформаційна зброя стане системоруйнуючою, тобто зможе виводити з ладу бойові цілі, економічні і соціальні системи. Очікується поява «інтелектуальної» інформаційної зброї, нових її зразків на базі нано- та біотехнологій. Таким чином, три традиційні сфери ведення бойових дій: суша, море, повітряно-космічний простір, поповняться новою четвертою сферою – інформаційною, в якій будуть діяти сили інформаційної боротьби. Розвиток інформаційної зброї призведе до того, що в майбутньому виникнуть інформаційні війни, які будуть вестись в інформаційному просторі в основному інформаційними засобами і забезпечувати досягнення стратегічних політичних, економічних та інших цілей без застосування вогневих засобів ураження.
Корінні зміни в галузі радіоелектронної боротьби призведуть до змін в ідеології її ведення у війнах майбутнього та формування нових форм радіоелектронної боротьби, таких як радіоелектронний та радіоелектронно-вогневий удар, радіоелектронна операція. Розповсюдження радіоелектронної боротьби на інформаційний простір перетворить її на активну складову інформаційної боротьби. Поруч з традиційними складовими радіоелектронного подавлення – радіо-, оптико-електронним та гідроакустичним подавленням, з’являться та почнуть домінувати нові складові – електромагнітне та програмно-комп’ютерне подавлення.
Такими є погляди на майбутні війни сьогодні. А якими вони будуть завтра? Навряд чи сьогодні будь-хто зможе надати однозначні відповіді на поставлене запитання, та це і неможливо в принципі. І все ж таки майбутнє починається сьогодні, і, як свідчить бурхливий розвиток воєнно-теоретичної думки провідних країн світу, до нього готуються дуже серйозно.
Україна не може залишатися осторонь від процесу осмислення майбутнього і визначення свого місця в цьому майбутньому. Будівництво сучасних Збройних Сил України має враховувати тенденції збройної боротьби сучасності і майбутнього та ґрунтуватися на процесах удосконалення існуючих і створення новітніх зразків озброєння і військової техніки, що дозволить мати нашій державі Збройні Сили з необхідним рівнем їх бойової готовності та боєздатності, який буде відповідати не тільки вимогам ведення сучасних війн, але і війн майбутнього.
Хочеться вірити, що Україна є потужною європейською державою з великим воєнно-науковим і воєнно-технічним потенціалом і не залишиться назавжди у шлейфі провідних країн Європи і світу у військовій справі.
МОСОВ С.П., для ЦВППБ
