Switch to desktop

Інформаційна вкладка на допомогу викладачам з предмету "Захист Вітчизни" до журналу "Оборонний вісник" №9/2015

До розділу 1. Збройні Сили України на сучасному етапі

Міжнародне військове співробітництво та участь збройних формувань України в миротворчих місіях ООН. Військове співробітництво України з Північноатлантичним блоком (НАТО), напрями розвитку взаємовідносин.

Військове співробітництво України з НАТО – сучасний стан та перспективи

 

Історія існування та розвитку світу супроводжується побудовою систем міждержавної взаємодії та пошуком адекватних підходів до забезпечення безпеки. Політичні та економічні мотиви поряд з викликами і загрозами, що поставали перед країнами на етапах їх розвитку, були і залишаються рушійною силою під час формування безпекової політики, а об’єднання військових потенціалів – природним шляхом її забезпечення.
Суттєво зросли перелік, масштаби та складність сучасних, так званих асиметричних загроз, серед яких – міжнародний тероризм, організована злочинність, розповсюдження зброї масового знищення, енергетична безпека, атаки у кібернетичному просторі та піратство на морі. Своєрідними каталізаторами їх багатоваріантності та швидкоплинності стають процеси глобалізації світової економіки, фінансово-економічні кризи та зміни у кліматі. В таких умовах чинники взаємопов’язаності світу стають настільки потужними, що подолання їх стає спільною справою міжнародного співтовариства.
У більшості випадків об’єднання військових потенціалів відбувається шляхом утворення союзів (альянсів) коаліцій, та багатонаціональних військових формувань в їх складі. Це дозволяє державам, які економічно не в змозі самостійно утримувати власні повномасштабні і збалансовані збройні сили, забезпечувати свою територіальну цілісність та недоторканність.
Для часів “холодної” війни характерним було об’єднання військових потенціалів для протидії спільному ворогу. Після її завершення створення багатонаціональних формувань почало розглядатись як важливий інструмент європейської інтеграції. Ініціаторами виступили країни ЄС (створення Єврокорпусу на початку 1990-х), хоча практична реалізація даної ідеї – заслуга НАТО. На брюссельському саміті Альянсу у 1994 році була прийнята концепція Багатонаціональних оперативно-тактичних сил (Combined Joint Task Forces).
З моменту набуття незалежності, Україна стверджувала свій статус надійного партнера у вирішенні питань міжнародної політики та безпеки. Така позиція була зумовлена її потенціалом як європейської демократичної країни, значущої регіональної держави, що має свою частку відповідальності за мир, стабільність і розвиток регіонального геополітичного простору.
У ті часи, серед першочергових завдань з розбудови державності, перед країною постали питання розвитку власних Збройних сил. Прийняття воєнної доктрини, що базувалася на без’ядерному статусі України, принципі розумної достатності і відмові від визнання будь-якої країни потенційним противником визначило шляхи подальшого воєнного будівництва нашої держави.
За орієнтири у ньому були взяті стандарти обороноздатності провідних країн світу, а шляхами досягнення розглядалися налагодження оборонного і військового співробітництва з країнами світу та безпековими організаціями, особливо з тими, на яких побудована сучасна система європейської безпеки – Організацією Північноатлантичного договору та Європейським Союзом.
Відносини України з НАТО супроводжувалися періодами підйомів та спадів, але, в цілому, вони стало просувалися вперед із розширенням кола питань взаємовигідної співпраці. Найбільша частка співробітництва відбувалась за суттєвого фінансового сприяння Альянсу та його країн-членів, зосереджуючи основні зусилля на проектах щодо реформування сектору оборони і безпеки та безпосередньо заходах військової співпраці. Після проголошення Україною позаблокового статусу, рівень взаємного інтересу у військовій сфері залишився на достатньо високому рівні, набувши рис конструктивного партнерства та прагматизму.
Якщо відійти від практики наведення хронології підписання основних документів, що регламентують співробітництво або започаткування спільних проектів, то неформально еволюцію відносин України з НАТО умовно можливо розділити на три періоди.
Перший – закладання підвалин співробітництва, пошук формули відносин, яка б задовольняла потреби та інтереси сторін.
Другий – поступовий розвиток, створення надійної бази для подальшої співпраці, особливо, що стосується впровадження основних механізмів (інструментів), а також формування експертного середовища в Збройних Силах України, необхідних для просування нашої держави у відносинах з Альянсом.
Третій, сучасний період, – перехід до “конструктивного партнерства” на засадах практичності, прагматизму та взаємного інтересу.
Головними завданнями розвитку конструктивного партнерства України з НАТО є зміцнення обороноздатності України, а також розвиток спроможностей для спільної з країнами-членами та партнерами НАТО участі в операціях і реагування на загрози невоєнного характеру.
Пріоритетами у діалозі з Альянсом вважаються:
реформа сектору безпеки і оборони України та мінімізація її негативних соціальних наслідків;
військове співробітництво спрямоване на досягнення взаємосумісності між підрозділами Збройних Сил України та держав-членів Альянсу;
підвищення ефективності існуючого інструментарію співробітництва та галузевої практичної взаємодії.
Безпосередньо воєнно-політичний діалог в оборонній сфері та військове співробітництво з Альянсом налагоджені та здійснюються в рамках роботи таких форматів:
Комісії Україна – НАТО на рівні міністрів оборони та постійних представників;
Військового комітету Україна – НАТО на рівні начальників генеральних штабів та військових представників;
Спільних робочих груп Україна – НАТО з питань військової реформи високого рівня, оборонно-технічного співробітництва та співробітництва з питань науки та довкілля;
Робочої групи Військового комітету НАТО з питань військового співробітництва у форматі з Україною;
комітетів, підкомітетів, груп та підгруп за функціональним спрямуванням діяльності Збройних Сил України.
Розкриваючи поняття “конструктивний та прагматичний підхід”, його слід розуміти як:
долучення України до процесів підтримки миру і стабільності як у регіональному, так і у глобальному вимірах;
практичний внесок у систему міжнародної безпеки шляхом участі в операціях з підтримання миру і безпеки під проводом НАТО;
підтримання регулярного військово-політичного діалогу (консультацій) з широкого спектру питань;
вивчення та визначення в кожній ініціативі чи проекті Альянсу (відкритих для країн-партнерів) цілей і завдань, що сприятимуть розвитку “національних інтересів”;
спрямованість на отримання “конкретних практичних результатів” у плануванні та виконанні заходів військового співробітництва, включаючи багатонаціональні навчання, штабні переговори, семінари та стажування, тощо;
формування та впровадження “взаємовигідних” пілотних проектів в оборонній та військових сферах.
Основним документом, що окреслює напрями та завдання співпраці, залишається Річна національна програма співробітництва України з НАТО. Вона органічно доповнюється Індивідуальною програмою партнерства та дворічним Робочим планом Військового комітету Україна – НАТО.
На практиці спільна робота з Альянсом знаходить своє відображення в реалізації заходів зазначених планів (програм) і під час підготовки та участі підрозділів Збройних Сил України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Визначення пріоритетів військової співпраці Збройних Сил України з Альянсом, здійснюється, перш за все, з опорою на ті сфери, які ефективно сприяють реформуванню і розвитку українського війська.
На даному етапі серед таких комплексних сфер:
оборонне планування;
освіта та підготовка військ (сил);
участь у багатонаціональних формуваннях високої готовності та операціях під проводом Альянсу.
Реалізація пріоритетів відбувається через низку практичних механізмів які довели свою ефективність. Серед них слід виділити Процес планування та оцінки сил (ППОС), Концепцію оперативних можливостей (КОМ), Програму з обміну даними про повітряну обстановку (ОДПО), Програму НАТО «Удосконалення військової освіти» (DEEP), участь у силах реагування НАТО (СРН) та інші.
Говорячи про здобутки, перш за все, необхідно відмітити співробітництво у питаннях оборонного планування в рамках Процесу планування та оцінки сил, яке дозволяє, з урахуванням реальних і потенційних загроз у воєнній сфері та економічних можливостей Держави здійснювати обґрунтування перспектив розвитку і реформування Збройних Сил.
У контексті розвитку оперативних спроможностей, основна увага приділяється підвищенню рівня оперативної взаємосумісності визначених підрозділів Збройних Сил України з підрозділами збройних сил країн-членів НАТО. Завдяки наполегливій роботі у цій сфері у Збройних Силах України з’явилися сертифіковані за стандартами Альянсу штатні підрозділи, що на регулярній основі залучаються до чергувань у складі Сил реагування НАТО, виконують завдання у рамках операцій Альянсу, а також регулярно беруть участь у міжнародних навчаннях.
З метою реалізації Державної комплексної програми реформування і розвитку Збройних Сил України на період до 2017 року, в рамках дворічного Робочого плану Військового комітету Україна-НАТО на 2014-2015 роки визначені такі завдання:
удосконалення систем військового управління і зв’язку та організації бойової підготовки Збройних Сил України, підвищення ефективності системи кадрового забезпечення, розбудова ефективної системи реагування на кризові ситуації;
реформування систем матеріально-технічного та медичного забезпечення.
впровадження сучасних методик та стандартів НАТО у повсякденній діяльності ЗС України;
розвиток оперативних спроможностей та участь в операціях під проводом НАТО.
За масштабами змін ініційована Президентом України військова реформа є чи не найбільшою і радикальною з часів створення Збройних Сил України. Для її реалізації за підтримки військових експертів НАТО передбачається суттєво удосконалити існуючу систему оборонного планування та запровадити ефективні механізми і процедури управління оборонними ресурсами.
Співпраця з Альянсом – процес “живий та творчий”, під час якого відбувається “удосконалення” існуючих та закладення нових перспективних проектів та напрямів. Щорічно, за підсумками роботи та на основі аналізу нових потреб до Індивідуальної програми партнерства України з НАТО вносяться необхідні корегування.
Так, наповнення Індивідуальної програми партнерства на поточний рік здійснювалося з урахуванням таких ключових завдань як:
мовна підготовка військовослужбовців Збройних Сил України;
розвиток оперативних спроможностей (КОМ/СРН) з подальшою участю в операціях під проводом НАТО;
участь експертів у засіданнях Робочих груп, підгруп виконавчих органів НАТО (MC, NSA, NSPA, CNAD).
Особливо варто зупинитися докладніше на наступних напрямах співробітництва.
Мовна підготовка
Однією з перших “перешкод”, що постала на порядку денному у відносинах України з Альянсом була проблема мовного бар’єру, вирішення якої розпочалось з перших років співробітництва. Прийняте керівництвом Міністерства оборони України та Генерального штабу рішення стосовно поширення вимог щодо володіння іноземною мовою на військовослужбовців усіх рівнів (у тому числі керівної ланки), надають військовій співпраці з НАТО окремого імпульсу та практичної спрямованості.
Наразі підготовка у цій сфері проводиться не лише в рамках відповідних курсів в Україні та за кордоном, а й організована в пунктах постійної дислокації військових частин.
Мовний чинник стає невід’ємною частиною професійної підготовки та дедалі частіше відіграє визначальну роль не тільки під час відбору кандидатів для участі в операціях з підтримання миру і безпеки, а й враховується як додатковий критерій поряд з іншими фаховими навичками під час прийняття рішення щодо просування військовослужбовця по службі.
Програма обміну даними про повітряну обстановку
За задумом фахівців НАТО програма з обміну даними про повітряну обстановку (ASDE) створювалась як засіб взаємного обміну інформацією про повітряну обстановку між НАТО і країною-партнером.
Участь у цій програмі передбачає:
процедурну та технічну підготовку партнерів Альянсу до можливої участі у Об’єднаній інтегрованій системі протиповітряної оборони НАТО;
створення системи раннього попередження та реагування на порушення повітряного простору та потенційні терористичні повітряні загрози.
Крім цього, для країн-партнерів Альянсу це можливість ознайомитись з прийнятими в НАТО процедурами і отримати цінний досвід.
Спільна робота України з Альянсом у цій сфері була започаткована у 2008 році, а практичний обмін інформацією розпочався з січня 2009 року.
У минулому році можливості програми були задіяні на практиці під час проведення чемпіонату Європи з футболу. Тоді Україна, як країн-господарка міжнародного спортивного заходу, обмінювалася даними про повітряну обстановку в межах своєї зони відповідальності, одночасно одержуючи в аналогічному режимі дані про повітряні об’єкти над сусідніми державами – Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією.
З урахуванням позитивного досвіду участі в програмі, за ініціативою України відбулося розширення її формату – відкриття додаткової зони обміну даними.

Участь у багатонаціональних військових формуваннях високої готовності – Силах реагування НАТО
Вперше Україна заявила про наміри взяти участь у складі Сил реагування НАТО наприкінці 2007 року. У травні 2009 року під час засідання Оборонної групи НАТО високого рівня з проблематики розповсюдження зброї масового знищення у форматі з Україною (Senior Defence Group on Proliferation – DGP) було прийнято рішення щодо запрошення України до участі у 15-й ротації Сил реагування НАТО.
Був проведений великий за обсягом комплекс заходів, починаючи від видання відповідного Указу Президента України і завершуючи перевіркою українського підрозділу під час сертифікаційного навчання підрозділів 15-ї ротації Сил реагування НАТО на військовому полігоні Збройних сил ФРН, участь у якому відбулася за активного сприяння та допомоги з боку Польщі та Німеччини.
З 1 липня по 31 грудня 2010 року український зведений підрозділ РХБ захисту перебував на оперативному чергуванні 15-ї ротації Сил реагування НАТО. Підрозділ знаходився в пункті постійної дислокації, а його залучення до можливої операції Сил реагування НАТО планувалось відповідно до вимог чинного законодавства.
У подальшому, з метою реалізації довгострокової політики України з посилення можливостей долучатись до міжнародних операцій, Радою національної безпеки і оборони України 21.04.2011 було ухвалено рішення “Про участь Збройних Сил України у багатонаціональних військових формуваннях високої готовності”. Це створило необхідне правове підґрунтя для участі миротворчих підрозділів у Бойових тактичних групах ЄС і Силах реагування НАТО.
Під час участі у зазначених формуваннях, Збройні Сили України надавали до переліку та засобів Сил реагування НАТО різноманітні підрозділи та техніку.

Участь у Концепції оперативних можливостей НАТО
Концепція оперативних можливостей (КОМ) (Operational Capabilities Concept – OCC) була затверджена НАТО у 1999 році в якості складової частини Ініціативи “Політико-військові рамки співробітництва в контексті поглибленого та більш оперативного партнерства” в рамках програми “Партнерство заради миру” (ПЗМ).
У поєднанні з Процесом планування та оцінки сил (Planning and Review Process – PARP) концепція є основним механізмом досягнення необхідного рівня взаємосумісності військ (сил) та їх готовності до ефективного виконання завдань за призначенням в операціях з урегулювання кризових ситуацій під проводом НАТО та інших спільних заходах.
Участь у концепції відкрита для країн-партнерів і не залежить від рівня співробітництва, стратегічних цілей чи наявних сил та засобів.
До основних елементів КОМ відносяться:
Спільний фонд оперативних сил та можливостей (Pool of Forces and Capabilities);
Програма перевірки та зворотного зв’язку (OCC Evaluation and Feedback Programme, OCC E&F);
база нормативних документів НАТО (стандарти, публікації, формалізовані документи);
організація управління, зв’язку та взаємодії.
Умови залучення до концепції передбачають проведення оцінювання на різних рівнях, включаючи самооцінки силами національних фахівців. За три останніх роки на міжнародних курсах підготовки фахівців з питань оцінок у рамках КОМ підготовлено близько 70 військовослужбовців Збройних Сил України.
На сьогодні в рамках зазначеної Концепції визначено чотирнадцять підрозділів Збройних Сил України для досягнення оперативних спроможностей та необхідного рівня взаємосумісності з підрозділами країн-учасниць програми ПЗМ. Керівництвом Генерального штабу Збройних Сил України прийнято рішення щодо інтеграції алгоритмів та принципів КОМ у заходи з бойової підготовки.

Співробітництво у сфері стандартизації
Вироблення конкурентоспроможної продукції, заощадливе використання ресурсів та захист навколишнього середовища – головні сучасні чинники сталого розвитку країн.
Значну роль при цьому відіграє система технічного регулювання, відповідно до якої здійснюється управління відносинами у сфері встановлення, застосування та виконання обов’язкових вимог до продукції або пов’язаних з нею процесів, систем і послуг, персоналу та органів управління.
На сучасному етапі особливо така система випливає на процеси глобалізації торгових відносин, прискорення науково-технічного прогресу, охорони довкілля та раціонального використання ресурсів.
Першому процесу притаманне усунення кордонів на шляху вільного руху капіталу, товарів, людей, ідей та інформації. Другому – прискорення науково-технічного прогресу, стрімкий розвиток прогресивних галузей і сфер діяльності, в першу чергу, інформаційних і комунікаційних технологій та біотехнологій. Третій пов’язаний з комплексом завдань щодо забезпечення прийнятної якості життя.
Стандартизація один з механізмів системи технічного врегулювання. Впровадження єдиних стандартів сприяє прискоренню науково-технічного прогресу, підвищенню ефективності виробництва, зростанню якості продукції, удосконаленню процесів управління господарством, розвитку міжнародного економічного, наукового і технічного співробітництва.
У воєнній сфері стандартизація складається з двох головних напрямів:
військового – забезпечення максимальної ефективності функціонування збройних сил;
економічного – раціональне використання ресурсів держави, що спрямовуються на забезпечення оборони.
З огляду на певні розбіжності у системі стандартизації Альянсу та системі, що залишилася Україні “у спадок” від радянських часів, фахівцями органів військової стандартизації Збройних Сил України започаткована велика робота у цій сфері. З метою підвищення оперативних можливостей та ефективності використання національних оборонних ресурсів, шляхом прийняття необхідних нормативних документів (стандартів) в оперативній, адміністративній та матеріально-технічній сферах, планується досягти передових критеріїв стандартизації, які використовуються в НАТО.
Головною структурою, яка відповідає за питання стандартизації в Альянсі є Агенція НАТО із стандартизації. Починаючи з 2012 року Генеральним штабом Збройних Сил України та Агенцією НАТО із стандартизації було розроблено низку документів, серед яких “Дорожня карта” із напрямами співробітництва у сфері стандартизації та Комплексний план впровадження військових стандартів у діяльності Збройних Силах України.
На регулярній основі представники Збройних Сил України беруть участь у курсах та семінарах за тематикою стандартизації, наприкінці поточного року заплановано стажування представника Генерального штабу Збройних Сил України в Агенції НАТО з стандартизації.
Створення у Збройних Силах України системи вивчення та узагальнення передового досвіду
В останнє десятиліття розвиток системи аналізу і узагальнення досвіду в об’єднаних збройних силах НАТО набув суттєвого поштовху за рахунок використання можливостей сучасних інформаційних технологій.
Центр НАТО з питань вивчення та узагальнення передового досвіду (Joint Analysis and Lessons Learned Centre – JALLC) та інші спеціалізовані центри досконалості (Centre of Excellency – СОЕ) – основні структури Альянсу, що проводять роботу з вивчення та узагальнення практичного досвіду. Вже ближчим часом буде започаткована співпраця фахівців Збройних Сил України із зазначеними структурами.
Генеральний штаб Збройних Сил України спільно з Центральним науково-дослідним інститутом Збройних Сил України розпочали роботу із створення системи вивчення та узагальнення бойового досвіду участі українських контингентів (персоналу) в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Співробітництво у сфері кібернетичної безпеки
Тотальна інформатизація сучасного суспільства, висока вразливість “життєво важливих систем управління та інформації”, останні тенденції щодо виникнення “протистояння” у кіберпросторі привело до включення цих питань до численних програм міжнародного співробітництва.
Перше масштабне використання кібернетичних атак проти суверенної держави відбулось у 2007 році. Тоді упродовж трьох тижнів інформаційні системи Естонії піддавалися кібератакам, які паралізували роботу не лише сайтів уряду, парламенту та естонських газет, але й зупинили роботу онлайн-системи найбільшого банку країни.
Провівши аналіз подій, Естонія, як країна-член НАТО, прийняла рішення щодо створення Центру вивчення та узагальнення досвіду у сфері кібернетичного захисту (Cooperative Cyber Defence Centre of Excellence), акредитація і міжнародний статус якого у подальшому були затверджені Північноатлантичною радою Альянсу. Таким чином, Таллінн на сьогодні став одним із провідних світових центрів у сфері кібернетичного захисту.
Створення згаданого центру в Естонії пов’язано ще з тим, що ця пострадянська країна з 1998 року проводить курс на докорінну інформатизацію суспільства у всіх сферах життя, розробивши відповідну стратегію, яка передбачає введення:
електронних посвідчень особи;
електронного виборчого процесу;
електронних послуг для громадян;
електронного документообігу в державних установах.
На сьогодні у багатьох країнах світу використовуються експортовані Естонією інформаційні рішення такі як м-паркинг, електронний уряд, електронний паспорт громадянина, електронне волевиявлення.
Основними завданнями Центру вивчення та узагальнення досвіду у сфері кібернетичного захисту НАТО є:
вдосконалення захисту інтернет-простору НАТО та його можливостей;
розвиток механізмів міжнародної співпраці у сфері кіберзахисту;
розробка відповідної доктринальної бази із захисту веб-простору;
організація навчань із кібернетичної оборони;
участь у дослідженнях та моделюванні ситуацій, пов’язаних з використанням інформаційних технологій.
Попередні контакти з Альянсом стосовно можливих шляхів співробітництва у цих питаннях показали, що на сьогодні, і в ближчій перспективі, практичну взаємодію доцільно зосередити переважно на навчанні та обміні досвідом.
Наразі, в Збройних Сил України створено підрозділ з питань кібернетичного захисту, налагоджується співпраця з зазначеним Центром НАТО.
Співробітництво Збройних Сил України з Агенцією НАТО з забезпечення (NATO Support Agency – NSPA)
Агенція НАТО з забезпечення була утворена у 2012 році в ході адміністративної реформи НАТО шляхом об’єднання Агенції НАТО з матеріально-технічного обслуговування і постачання (NATO Maintenance and Supply Agency – NAMSA), Агенції з управління центральноєвропейськими трубопроводами (Central Europe Pipeline Management Agency – CEPMA) та Агенції НАТО з управління авіаційними перевезеннями (NATO Airlift Management Agency – NAMA).
Агенція стала правонаступницею попередніх структур та перебрала на себе всі зобов’язання щодо виконання попередньо укладених контрактів.
У свою чергу, це дає можливість продовжувати співробітництво з NSРA на підставі Меморандуму про взаєморозуміння між Україною та Організацією НАТО з матеріально-технічного обслуговування і постачання (NAMSO)
від 2001 року.
Найбільш важливими сферами співробітництва України з NSРA є Програма “Проміжне рішення проблеми стратегічних авіаперевезень” (Strategic Airlift Interim Solution – SALIS) та Проект Трастового фонду НАТО/ПЗМ з утилізації переносних зенітно-ракетних комплексів, легких озброєнь, стрілецької зброї та звичайних боєприпасів.
У контексті зазначеного найбільший інтерес для України можуть становити наступні проекти:
партнерська група користувачів озброєння та військової техніки колишнього Радянського Союзу (Eastern Vehicles & Equipment – EVE);
партнерська група з питань військово-морської підтримки (Naval Logistics Support Partnership – NLSP).
Крім цього опрацьовується питання щодо приєднання України до програми “Партнерство з питань боєприпасів”(Ammunition Partnership).
Співробітництві з Альянсом в рамках Концепції НАТО “Розумна оборона”
Світові економічна і фінансова кризи останніх років призвели до зменшення оборонних видатків більшості країн-членів НАТО, що змусило Альянс започаткувати у 2011 році нову ініціативу – “Розумна оборона” (Smart Defence). Зазначений комплекс поглядів окреслює заходи з практичної реалізації принципово нових підходів до коаліційного воєнного будівництва.
На цей час концепція охоплює 24 багатонаціональні програми і проекти, що передбачають об’єднання зусиль країн-членів НАТО в певних галузях співробітництва, таких як медичне забезпечення розгорнутих військ, стратегічні авіаційні перевезення, спільне патрулювання прибережної зони літаками патрульної авіації, розвиток і вдосконалення розвідувальних можливостей.
За попереднім вивченням переліку, відкритих для країн-партнерів проектів, заслуговує на увагу вивчення можливості започаткування співробітництва з Альянсом у наступних з них:
демонтаж, демілітаризація та утилізація військової техніки (Dismantling, Demilitarization and Disposal of Military Equipment);
універсальний інтерфейс озброєння літаків (NATO Universal Armaments Interface);
багатонаціональне співробітництво у сфері боєприпасів. Управління життєвим циклом боєприпасів (Multinational Cooperation on Munitions. Multinational Munitions Life-Cycle Management);
багатонаціональний авіаційний навчальний центр (Multinational Aviation Training Centre);
міжвидова група тилового забезпечення (Joint Logistic Support Group);
захист портів (Harbour Protection).
Співробітництво Збройних Сил України з НАТО в рамках “Ініціативи з поєднаних сил” (Connected Forces Initiative)
Рішення щодо започаткування Ініціативи поєднаних сил було прийнято керівництвом Альянсу у 2012 році та спрямовано на покращення взаємосумісності та підвищення здатності сил НАТО діяти разом при виконанні завдань в операціях.
За задумом фахівців НАТО ініціатива, у короткостроковій перспективі, має сприяти реалізації проектів Концепції розумної оборони Альянсу, а за рахунок спільного використання наявного озброєння ще й заощадженню коштів.
Концепція охоплює три основі сфери:
посилення підготовки військ та індивідуальної підготовки персоналу;
збільшення кількості спільних військових навчань (особливо СРН);
спільне використання сучасних технологій та озброєння.
Наразі в НАТО триває дискусія щодо можливих форм та варіантів залучення країн-партнерів до зазначеної ініціативи.
Участь Збройних Сил України у проекті розглядається як перспективна, особливо у контексті удосконалення підготовки ЗС України з урахуванням сучасних тенденцій та стандартів, практики залучення національних сил до заходів колективної підготовки, підтримання позитивної динаміки партнерства.
Говорячи про концепцію НАТО “Розумна оборона”, необхідно зазначити, що її започаткування стосується не лише питань раціонального використання ресурсів. Сьогодні в основу підходу закладається принцип диференціації відповідальності країн-членів Альянсу з різними можливостями. За задумом фахівців НАТО формування комплексної системи оборони відбуватиметься за рахунок спеціалізації країн в окремих сферах військово-технічного забезпечення. НАТО шукає точки дотику з іншими організаціями: в першу чергу з Євросоюзом, інтереси якого в галузі безпеки значною мірою збігаються з інтересами Альянсу.

Участь в міжнародних операціях з підтримання миру та безпеки
Зазначений напрям розглядається керівництвом Держави як один з пріоритетних, його виконання позитивно впливає на зміцнення міжнародного авторитету України, сприяє розвитку співробітництва з євроатлантичними та регіональними структурами безпеки і тому має виняткове значення для національних інтересів нашої держави.
На сьогодні підрозділи та особовий склад Збройних Сил України (більше тисячі осіб) беруть участь у 13 міжнародних операціях (місіях) з підтримання миру і безпеки. При цьому варто зазначити, що Україна єдина країна-партнер, чиї підрозділи беруть участь у всіх операціях та місіях Альянсу.
Представники Збройних Сил України виконують завдання у складі Багатонаціональних сил в Косово та Міжнародних сил сприяння безпеці в Ісламській Республіці Афганістан.
З огляду на стратегічний характер партнерства ЄС-НАТО, тісні формальні та неформальні зв’язки між двома організаціями, обидва напрями можна розглядати як складові цілісного підходу до вирішення проблем безпеки.
Військове співробітництво з НАТО органічно доповнює спрямовану на забезпечення воєнної безпеки загальну воєнну політику України та сприяє досягненню ключового пріоритету зовнішньої політики України – європейській інтеграції, позитивно впливає на розвиток і підготовку Збройних Сил України, удосконалення оперативних спроможностей та досягнення взаємосумісності необхідних для виконання спільних завдань зі збройними силами інших держав.